Загальні відчуття
— Багато фахівців кажуть, що рівень Чемпіонату за останні чотири-п’ять років підупав, насамперед через масовий відтік легіонерів. Десь так, мабуть, і є. З другого боку, нинішній турнір дуже цікавий і непередбачуваний, а його рівень я б охарактеризував словом «добротний». Імовірно, головний позитив останніх років — велика група молодих виконавців, яким довіряють клуби і які так чи інакше розкриваються. Для наших збірних, особливо національної, цю тенденцію складно переоцінити. Інший позитив, про який я вже згадував, — гранди часто втрачають очки. В цілому ж треба розуміти, що маємо перехідний період — із усім, що з цього витікає. Будь-який перехідний період рано чи пізно завершується.
Велика кількість нічиїх, зокрема, нульових
— Насамперед це зайвий раз доводить, що українські команди чудово вишколені щодо дій у захисті. Це давня аксіома, яка просто підтвердилася. З другого боку, маємо відчутні труднощі з атакувальною грою — тут вітчизняним наставникам є куди рости. Маємо дуже непростий Чемпіонат, у тому плані, що більшість колективів починає будувати гру від оборони з наміром не пропустити. Навряд чи варто ставити тут ярлики «добре» — «погано», просто так є. Однак повторюся: щодо дій у нападі маємо великий простір для зростання.
Побільшало результативних матчів
— На мою думку, в цьому плані не варто знаходити якусь узагальнену причину (тенденцію), що пояснювала би все: по суті, в кожному результативному поєдинку значну кількість голів зумовлювали різні фактори. Наприклад, зустріч «Зоря» — «Динамо» — 4:4: такий результат уможливився через те, що столичні футболісти втратили концентрацію в завершальні 20 хвилин. І т.д. Іще можна виокремити такий фактор: у нас реально немає слабких команд — вони слабкі «на папері», за позицією в турнірній таблиці, та на полі доводять зворотнє («Чорноморець» переграє «Динамо», «Олександрія» — «Шахтар», причому на виїзді). Добре, що помалу вчимося розкриватись у ситуаціях, коли рахунок не на творю користь. Від себе додам: більше би результативних ігор!
Почастішали тренерські відставки
— Справді, тенденція: минулого сезону за 32 тури було 17 наставників, а цього Чемпіонату за неповні 19 ігрових днів — уже 21! Знову-таки, не говорив би про магістральну лінію — всюди різні ситуації. Занотував би два аспекти. Перший: зверніть увагу, що цього сезону збільшилася кількість тренерів-іноземців та відставок, із ними пов’язаних. Висловлю свою думку: в Україні достатньо хороших фахівців, головна проблема яких — недостатня довіра роботодавців. Другий аспект — нетерплячість, скажімо так: кожному спеціалісту потрібен час для роботи. Зрозуміло, що сьогодні формулу Валерія Лобановського — «П’ять років на будівництво команди-чемпіона» — складно втілити в життя, тепер стільки не хочуть чекати. Проте й звільняти людину після півроку праці теж, вважаю, неправильно…
Очікування на весняну частину турніру
— Є три тури до закінчення І етапу, має відбутися багато цікавого. Потім команди поділяться на дві шістки, і я очікую безкомпромісної боротьби як у першій, так і в другій.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
