Чому Богданов, Хобленко та Сухоцький заслужили на шанс спробувати сили у Європі

Динамо Київ 5 Січня, 16:52 1693
Чому Богданов, Хобленко та Сухоцький заслужили на шанс спробувати сили у Європі | 19-27
Не встиг відсалютувати Новий рік, а відразу кілька вітчизняних футболістів стали пакувати валізи, та купувати квитки на рейси за кордон, де і продовжать кар’єру.

Екс-луганчанин Артем Сухоцький вже поставив свій підпис під контрактом із словацьким «Слованом». Андрій Богданов продовжить кар’єру в польській «Арці». В Польщі може опинитися і кращий снайпер УПЛ із українським паспортом – Олексій Хобленко. FootBoom розмірковує, чому Богданов, Хобленко та Сухоцький заслужили на свій шанс спробувати власні сили у Європі.

Всі троє є вихованцями структури київського «Динамо». Всі троє наразі знаходяться в своїх кращих кондиціях, тому кожен хоче більшого, як в ігровому плані, так і у фінансовому. Але давайте про все по порядку.

Андрій Богданов є вихованцем школи «Динамо», потім перейшов до сусіднього «Арсеналу». В часи Леоніда Кучука був на хорошому рахунку в складі » каштанчиків». Тоді після одного із матчів молодіжної збірної України тодішній тренер «Динамо» Юрій Сьомін запросив двох молодих гравців – Богданова із «Арсенала» та Каверіна із «Дніпра» (за не офіційною версією у Сьоміна та Богданова тоді був один агент – Дмитро Селюк). Перший так і не отримав шансу програючи конкуренцію Аруні, Вукоєвичу, Велозо. Після відставки Соьміна новий тренер Олег Блохін шансів Богданову не давав, пробуючи його на зимових зборах на різних позиціях, тільки не в середині поля. Тому Богданов повернувся до «канонірів», а згодом відбувся повноцінний трансфер до «Металіста» Маркевича. Але буквально відразу в Харкові розпочався процес зростання футболу, тому Андрій опинився в грецькій команді «Ерготеліс», але і там довго не протримався, як і у молдовському «Саксоні».

Саме в той час розійшлися шляхи футболіста та агента Дмитра Селюка. Далі була «Волинь» Кварцяного. Богданову було дуже важко звикати до футбольної філософії Віталія Володимировича, тому невдовзі він розірвав контракт із луцьким клубом та опинився у донецькому «Олімпіку». Саме в Києві, де базується та грає донецький ФК, він знову знайшов свого тренера. Роман Санжар нічого не вигадував, а просто використовував сильні сторони гравця. Із часом Андрій став не тільки лідером півзахисту (наскільки «Олімпіку» було важко у грі проти «Шахтаря» без Богданова), так і лідером команди.

Найсильніша риса Богданова – це удар, все інше залежить від його психологічного стану. Він можу бути тільки лідером, вести гру команди.

«Арка» в минулому сезоні виграла Кубок Польщі обігравши у фіналі «Лех» (тоді провалив матч Костевич). Команда могла вилетіти, але зберегла пропуску в еліті польського футболу. Цього сезону справи йдуть значно краще, поки команда шоста. Але все ж думаю, що «Арка» опустяться і буде грати у другій шістці (у Польщі чемпіонат проводиться за схожою схемою із УПЛ).

Я вважаю, що Богданов може себе знайти у Польщі. Його чесноти дозволяють сподіватися, що він там може стати одним із відкриттів. Сам по собі польський футбол багато в чому схожий на наш, де є багато боротьби, але вирішальною зазвичай стає індивідуальна майстерність. В разі, якщо Андрій проявить себе у «Арці» - він може розраховувати на підвищення. Багато буде залежати від роботи тренера Лешика Ойжинскі (вважається гарним мотиватором), бо поки Богданов грав тільки у тренерських командах («Арсеналі» Кучука та » Олімпіку» Санжара).

Артем Сухоцький є уродженцем міста Ніжин, що на Чернігівщині. Починав у системі «Динамо». Грав за «Динамо» в часи роботи Андрія Гусіна головним тренером. Потім заявив, що не бачить перспектив у Києві та вирушив до «Маріуполя». Згодом Ігоря Леонова, який і запрошував гравця, змінив Микола Павлов і Сухоцький вже грав тільки за «дубль». Із часом перейшов до першолігової «Олександрії», де став провідним гравцем, повернув право команді грати в УПЛ, а з часом перейшов до «Зорі». Спочатку у команді Вернидуба програвав конкуренцію Соболю, але в цьому сезоні став безальтернативним лівим захисником.

Сильні сторони – працездатність, вміння підключатися до атаки. Поки був успішним тільки у тренерських командах.

Багато вболівальників та експертів не розуміють, чому Сухоцький обрав доволі скромну Словаччину? На скільки мені відомо, за цією країною активно слідкують скаути багатьох провідних футбольних країн. Той же «Копенгаген» там знайшов Дениса Вавро, а зараз у «Жиліні» заміну Вербічу. Якщо Сухоцький себе проявить, він, за наявності пропозиції, відразу піде, а не стане заручником закулісних ігор, які властиві Україні.

Олексій Хобленко є уродженцем російського міста Єкатеринбург. Становлення проходив у динамівській школі. Далі «Динамо»-2 не доходив. Через вік потрібно було шукати собі нові можливості. Тому спочатку був орендований » Чорноморцем», а потім підписав повноцінний контракт. Цього сезону показує свій кращий футбол за всю кар’єру.

Сильні сторони гравця – працьовитість, націленість на ворота. Чимось за манерою гри схожий на Романа Зозулю.

Потенційна оренда до «Леха» - дуже гарний аванс для Хобленка, бо «Лех» сучасна команда, яка будується на бізнес–платформі, тобто вміє виховувати, знаходити гравців та продавати. За командою слідкують скаути із багатьох країн, насамперед із Італії (наприклад, «Сампдорія» має двох гравців із «Леха»). Не слід забувати, що до «Динамо» (Київ) із Познані перейшли Кадар, Кендзьора та Теодорчик.

За стилем гри Хобленко може себе знайти у Польщі, бо там багато боротьби, єдиноборств, вистачає помилок захисників, це його хліб.

Всі троє гравців зараз перебувають в свої кращих кондиціях. Тому кожен відкриває для себе нові горизонти. Не має сенсу сидіти далі і чекати із моря погоди, що надійдуть кращі пропозиції. Не виключено, що гравці підписавши нові угоди, або залишившись у своїх попередніх командах, навряд чи прогресували б, це їхній максимум в Україні. Далі потрібно робити наступний крок.

Футболістів зрозуміти можна. Насамперед, це фінансові можливості. У Польщі можуть зараз запропонувати зарплату в 10 тисяч євро без проблем. Економіка країни на підйомі, в клубах є гроші. Тим паче, якщо мова йде про вільних агентів, за яких не потрібно платити. Ну і в разі успішної гри можна отримати можливість потрапити до топ–чемпіонату, проблем із трансфером не буде, ніхто не стане силоміць тримати, якщо надійде цікаве запрошення.

Жаль, тільки що наші клуби ніяк не навчаться робити бізнес не гравцях, бо в такий економічно важкий час не зовсім мудро відпускати гравців безкоштовно. Чи майже безкоштовно.