Дзвінок застав Володимира Костевича за приготуванням вечері. Він тільки-но розпочав чаклувати на кухні, тому розмову доводиться відкласти на годину. Опісля, насамперед, цікавлюся його знаннями у кулінарній справі.
– Не готую нічого супернового, – не без зайвої скромності відповідає Костевич. – Зараз, завдяки інтернету і ютубу, можна приготувати усе, що завгодно. Сьогодні, наприклад, у мене – паста. Коли немає чим зайнятися, заходжу в інтернет, переглядаю рецепти, а потім втілюю їх на кухні (Усміхається).
– Яка твоя фірмова кулінарна фішка?
– Напевно, все-таки паста – різні її види. Також полюбляю смажити стейки з телятини.
– На Різвяні свята ти приїжджав в Україну. Як відсвяткував?
– Чесно кажучи, за ті півроку, що я не був вдома, накопичилося дуже багато справ. Тому всю свою відпустку провів за кермом. Об’їздив Львів і цілу Львівську область. Погостював у двоюрідної сестри, у своїх батьків, а також у батьків дружини.
– На скільки днів тебе відпустив Лех?
– Останній матч чемпіонату ми провели 17 грудня, але я залишився у Польщі, бо ще мав деякі справи. Восьмого січня команда вже зібралася, але мені дозволили прибути 9-го – щоб трішки довше посвяткував.
– Наколядувався? Яка твоя улюблена колядка?
– «Нова радість стала» (Усміхається).
– Найбільша сума, яку тобі вдавалося заколядувати у дитинстві?
– Щороку я з нетерпінням чекав того часу, коли можна поколядувати. Суму гонорару вже важко пригадати. Натомість розповім тобі одну різдвяну історію. У нашому домі існує традиція писати на шматках паперу побажання для нового року і вкладати їх у ялинкові іграшки. У 1999-му сестра написала для мене: «Бажаю заколядувати 50 гривень» (Сміється). Напевно, така сума і була моїм найбільшим гонораром.
«Кепсько приземлився і відчув, як коліно пішло вбік»
– Який план підготовки Леха до другої частини сезону?
– Ми вже тренуємося у дворазовому режимі. Наразі перебуваємо у Познані, проте невдовзі вилітаємо в Туреччину. А вже 9 лютого відновлюється чемпіонат Польщі.
– Так швидко?
– Мене й самого це здивувало. Будемо сподіватися, що погода дозволить нормально грати у футбол. Плюс – у Польщі вистачає нових якісних стадіонів, на яких зима не відчувається настільки суворо. Не буде повністю відкритого поля, не віятиме холодний вітер.
– Як ти оціниш чинний сезон для своєї команди? У чемпіонаті Екстракляси Лех поступається Легії лише 2 очками. Тобто, шанси на чемпіонство – серйозні. Разом з тим познанці не зуміли пробитися у груповий етап Ліги Європи, а також сенсаційно і з тріском вилетіли з Кубка Польщі…
– Прикро було вилітати з Ліги Європи. Два матчі проти Утрехта ми звели внічию, хоча грали краще від суперника. А невдачу в Кубку Польщі можу пояснити тим, що команда витратила багато фізичних і психологічних сил на Лігу Європи. Виліт із єврокубків нас надламав.
Щодо чемпіонату, то Лех загубив багато очок там, де цього не можна робити. Але перша частина сезону закінчилася не так вже й погано. Всі наші конкуренти також губили очки. Якщо б Лех брав «свої» пункти, то був би одноосібним лідером.
– Напевно, команді бракувало Костевича – у вересні ти порвав зв'язки…
– Це сталося вже на другій хвилині матчу. Я намагався дістати м’яч після незручної передачі, кепсько приземлився і відчув, як коліно пішло вбік. Але підвівся і спробував продовжити гру. Залишався на полі ще хвилин 30, але потім разом із клубними медиками вирішили, що варто провести заміну. Спершу прогнозувалося, що я проведу в лазареті мінімум 8 тижнів. Проте відновився скоріше. Почуваюся на всі 100, наслідки травми не турбують.
– За підсумками минулого сезону вболівальники визнали тебе найкращим лівим захисником Екстракляси. Зараз ти продовжуєш демонструвати високий рівень, маєш тверде місце в основному складі. У Польщі твоя популярність зашкалює?
– Не можу сказати, що я – мегапопулярний. Але у Познані я мешкаю рівно рік, і помітив, що тут мене впізнають значно частіше, ніж це було у Львові, хоча за Карпати я виступав набагато довше.
– Як ти можеш це пояснити? Це така відмінність між поляками та українцями у футбольній культурі?
– Думаю, що причина – у відвідуваності матчів. До того ж Лех – це гранд польського футболу. До команди прикована величезна увага – як от в Україні до Динамо чи Шахтаря.
– Твій агент Костянтин Нестеренко розповідав, що одного разу вам не вдалося спокійно пообідати в ресторані, позаяк тебе розривали на автографи і селфі.
– Було таке (Усміхається). Відвідувачі ресторану мене впізнали і підійшли, щоб поспілкуватися, підтримати і подякувати за гру. Але це не означає, що таке трапляється зі мною щодня.
– Була інформація, що Лех планує запросити представників тренерського штабу збірної України на один із своїх матчів. Як тобі ідея?
– Чесно кажучи, я про це нічого не чув.
«У поганих результатах Карпат винні не тільки футболісти»
– Після перемоги Леха над Легією футболістам варшавського клубу добряче перепало від своїх же ультрас. Шкода бідолах?
– Чув про цю історію. Звісно, що неприємно після такого, адже кожен може опинитися на місці футболістів Легії. На мою думку, такі методи впливу на гравців – не зовсім правильні.
– Цей випадок частково перегукується з Україною, коли агресія фанатів Карпат перейшла всі межі в Івано-Франківську…
– Щодо Карпат я вже якось казав: у поганих результатах винні не тільки футболісти. Там є багато інших факторів, які призвели до такого становища.
– Коли ми спілкувалися минулого року, ти прогнозував Карпатам у новому сезоні боротьбу за єврокубки. Але вже вкотре «зелено-білі» плентаються у хвості турнірної таблиці. Цей клуб – безнадійний?
– Карпати – це клуб, який має усе, щоб боротися за єврокубки. Місто, стадіон, вболівальники, фінансова стабільність. Але не вистачає стабільності у кадрових рішеннях. Карпати не можуть знайти свого тренера. Постійні зміни наставника і футболістів – це не йде на користь. Але я б не хотів заглиблюватися в цю тему. Там є багато клубних працівників, які знають ситуацію краще від мене.
– «Кому молитися?!» – вигукнув у відчаї Михайло Кополовець. На твою думку, кому зараз повинні молитися Карпати, щоб вийти з глибокої кризи?
– Їм потрібно знайти хорошого тренера і нарешті дати йому кілька років, щоб він міг реалізувати свої ідеї, створивши боєздатний колектив.
«Дочитую книгу про Гвардіолу – мене «понесло» на автобіографії»
– Перед зимовими канікулами Лех приймав Термаліку і пропустив гол від Артема Путівцева. Чи привітав ти свого співвітчизника з особистим успіхом?
– Ні, з голом я його, звісно, не вітав. Але після матчу ми поспілкувалися, обмінялися інформацією про стан справ в наших клубах.
– Українських гравців щоразу більше у чемпіонаті Польщі. Тобі від цього радісно, чи, може, навпаки – прикро, бо УПЛ продовжує бідніти?
– Всі бачать і розуміють, що наш чемпіонат помітно здав упродовж кількох останніх років. Сумно, що український футбол не підіймається, а рухається у зворотному напрямку. Сподіваюся, це лише тимчасово.
– Ти на регулярному зв’язку з нашою футбольною діаспорою в Польщі?
– Я не зідзвонююся з ними часто. В основному, спілкуємося тоді, коли наші команди грають між собою. Найчастіше телефоную Младену Бартуловічу, який виступає за Медзь із Легніци.
– Чим займаєшся у вільний від футболу час?
– Плаваю у басейні, відновлююся в джакузі. Вдома люблю почитати книгу, або ж готую щось смачне.
– Про кухню ми вже поговорили. Давай про літературу…
– Зараз дочитую книгу Гільєма Балаге про Гвардіолу. Раніше поглинув книжки про Ібрагімовіча, Джоковіча, Фергюсона. Мене «понесло» на автобіографії (Усміхається). Попереду – Андреа Пірло, якраз купив собі цю книгу.
– Чемпіонат Польщі ти розглядаєш, як проміжний етап для себе. Знаю, що мариш виступами у топ-чемпіонаті. Конкретніше – в АПЛ. Ще конкретніше – в Арсеналі…
– (Сміється) Так, це правда.
– Як гадаєш, які три кроки тобі потрібно зробити, щоб привернути увагу Арсена Венгера?
– Постійний прогрес. Покращення персональної статистики. Тоді, думаю, будуть пропозиції. Якщо не одразу, то через 2-3 роки, щоб перейти в Арсенал з якоїсь іншої команди. Все залежить від мене – потрібно грати стабільно і прогресувати. Розумію, що при цьому важливо виступати за національну збірну.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
