— Олександре, як минули перші зимові збори?
— Позитивно. Для мене «Зоря» — нова команда. Прийняли добре. Почався робочий процес.
— Ви перейшли в новий клуб. А як оцінюєте п’ять місяців у «Сталі»?
— Цей час багато мені дав. До того я провів один матч у Чемпіонаті УПЛ — за «Динамо». А в «Сталі» грав увесь час. Здобув потрібний досвід. Дуже вдячний за це клубові.
— За літо-осінь-зиму в команді з Кам’янського Ви взяли участь у 15-ти матчах, щоразу проводячи на полі 90 хвилин. То був свідомий хід наставників — дати Вам час освоїтись у Чемпіонаті УПЛ?
— Ні, жодних преференцій у нас не було. Тренери виходили з того, як футболісти показували себе на тренуваннях і на полі в офіційних матчах. Якщо не замінювали, значить, робив на полі те, що вимагали.
— На початку сезону в кожному поєдинку Ви помітно нервували. З часом Ваша гра стала спокійнішою, втім, деяка нервозність так чи інакше простежувалася. Що це — наслідок браку досвіду чи специфіка характеру?
— Перша причина — недостача досвіду. Справді, перед матчами дуже хвилювався, проте з часом навчився долати це… Просто я дуже хотів показати себе з найкращого боку… Згодом звик до всього, і хвилювання стало набагато менше.
— В одному з матеріалів на сайті УПЛ експерт охарактеризував Вас здібним правим захисником, виокремивши швидкість, здатність закривати цілий фланг і працю на атаку; серед «мінусів» згадав ту ж нервозність, недостатню фізичну міць та відсутність забитих м’ячів. Як прокоментуєте це?
— По суті, з усім погоджуюся. Все так і є… Справді, треба набиратися досвіду і долати хвилювання. І так — потрібно багато працювати над «фізикою», бо для мого амплуа це один із ключових факторів. І голи, думаю, прийдуть, адже тепер виступатиму за більш атакувальну команду.
— Привертає увагу, що у Вас багато дисциплінарних покарань, зокрема, п’ять жовтих у 15-ти зустрічах…
— Це якраз від стилю гри «Сталі»: ми ж майже завжди оборонялись, а за такої моделі доводиться часто порушувати правила.
— До справ «Зорі». На противагу більшості фахівців, які оцінюють Ваш перехід із позитивного боку, один висловив застереження: мовляв, Тимчику бажано були би сезон-два провести в команді без серйозних турнірних завдань, набратися досвіду і — що головне — психологічної витримки…
— Знаєте, в моєму віці вже треба грати й доводити, на що здатний. Уже настав час виступати на високому рівні. За серйозний клуб із серйозними завданнями.
— Які стартові враження від тренувального процесу Юрія Вернидуба?
— Найголовніше, на мою думку, те, що він довіряє молоді. Бачу — не тільки я хвилююся. Тренер усе розумію. Юрій Миколайович уміє терпляче чекати.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
