«Футбол 24» розповідає про Желько Ражнатовича, засновника гвардії головорізів «Тигри Аркана» та лідера ультрас «Црвени Звєзди», який вивів скромний клуб «Обілич» у Лігу чемпіонів і переховувався від Інтерполу.
«Желько був хорошою людиною. Протягом певного періоду часу ми щоранку зустрічалися в кафе, багато спілкувалися. Про Ражнатовича у мене залишилися найкращі спогади. У січні 2000-го року Желька, а також Міленка Мандича було застрелено у Белграді», – розповів у нещодавньому інтерв’ю “Футбол 24» Предраг Пажин, болгарський екс-захисник Шахтаря середини «нульових».
Цей відгук різко контрастує із загальновідомою інформацією про легендарного «Аркана», чиї криваві діяння розслідував не тільки Інтерпол, а й Міжнародний трибунал. Користуючись причетністю Ражнатовіча до футболу, ми вирішили копнути його біографію значно глибше і були шоковані. Желько по праву можна назвати найкривавішим президентом клубу в історії футболу.
Зараз ви в цьому переконаєтеся.
Від кишенькового злодія до агента спецслужб
Желько Ражнатович народився на території сучасної Словенії у сім’ї полковника військово-повітряних сил Югославії. Велько, глава сімейства, змушений був часто переїжджати, тож транзитом через Загреб Ражнатовічі опинилися у Бєлграді, де нарешті розпрощалися із кочовим способом життя і кинули якір. Проте – не Желько. Одіссея хлопчака тільки розпочиналася.
Вперше він накивав п'ятами із дому у 9-річному віці. Його пошуки тривали довгих півтора місяці. Згодом втечі Желько стали регулярними. Причина – батько, який пройшов м'ясорубку Другої світової, часто злітав із котушок, лупцюючи сина. До слова, дружина полковника Велько також не стала терпіти домашнього тирана і, забравши дітей (трьох доньок), подала на розлучення.
Тим часом неповнолітній Желько гастролював Парижем. На життя заробляв промислом кишенькового злодюжки. Зрештою, був спійманий французькою поліцією і депортований додому, де відсидів три роки у колонії. Та це тільки розбудило у Ражнатовічі азарт – вийшовши на волю, взявся за старе.
Уникнути серйозних проблем із югославським законом юнаку допомогла дружба із Стане Доланцом, главою МВС, який перебував на короткому повідку із Йосипом Брозом Тіто, лідером держави. Припускають, що саме в той період югославські спецслужби завербували Ражнатовіча для здійснення атентатів у Європі.
У 20-річному віці Желько виїжджає у Західну Європу, де проникає у світ югославської мафії і бере собі легендарне псевдо «Аркан». При цьому займається улюбленим ремеслом – грабує. Тільки тепер ставки зростають – Ражнатович перемкнувся на банківські установи. У 1973-му, при спробі пограбування бельгійського банку, молодого серба спіткав провал – його затримали, а суд впаяв 10 років ув'язнення.
Проте Желько втік прямісінько із тюряги. Поїхав у Швецію, згодом – у Нідерланди. В обох країнах ширилася паніка – «грабіжник із трояндою» з'являється то тут, то там. Нового прізвиська Ражнатовіч удостоївся через своєрідний благородний жест: почистивши кассу або ювелірний магазин, зловмисник нерідко залишав переляканим жінкам букет троянд. У Нідерландах, до слова, Желько знову схопили, запроторивши в амстердамську в'язницю на 7 років, одначе і звідти серб дав драла, щоб тепер покошмарити мешканців ФРН. У червні 1981-го навіженого Ражнатовіча поранили при спробі почистити ювелірну крамницю. Але, мінімально зализавши рани у тюремному госпіталі, Желько побив охоронця, відібрав свій одяг, вистрибнув із вікна і зник у гущавині вулиць.
Востаннє йому довелося втікати у 1983-му, коли швейцарські копи пов'язали його у Базелі після перевірки водійських прав. Ражнатовіч одягнув кілька шерстяних джемперів, проліз поміж колючого дроту і подолав, здавалося б, безнадійний 6-метровий мур. Завдяки одіссеї Євросоюзом Желько досконало вивчив англійську, італійську та французькі мови, непогано знав німецьку, шведську, нідерландську та грецьку. Інтерпол збився з ніг, переслідуючи нахабного серба. Ражнатовіч навіть входив у рейтинг топ-10 найрозшукуваніших злочинців континенту.
Резонно припускають, що численні втечі Желько із в'язниць були б неможливими без допомоги югославських спецслужб. Натомість Ражнатовіч виконував їхні політичні замовлення, вбиваючи лідерів хорватської та албанської діаспор у Європі.
Наприклад, ще у 1973-му в Амстердамі відбулося вбивство із футбольним відтінком, який вказує на безпосередню причетність «Аркана». Тоді розстріляли Слободана Мітріча, власника кафе «Мостар», який був відомий пристрастю до загребського Динамо. На тіло жертви вбивця приколов значок із символікою Црвени Звєзди, непримиренного суперника хорватського клубу. Зважаючи на любов Ражнатовіча до «звездашів», а також символічних жестів на місці злочину, практично немає сумнівів, що саме він натиснув на спусковий гачок.
Рожевий кадилак, Загребське побоїще, повномасштабна війна
Награбувавшись і навбивавши, втомившись від життя «на колесах», Ражнатовіч повертається у Бєлград. Одружився (вперше, але не востаннє), відкрив нічний клуб Amadeus і мережу підпільних казино. Придбав рожевий кадилак, епатуючи вулицями соціалістичної Югославії.
Наприкінці 80-х Желько максимально зблизився із Delije – найпотужнішим фан-рухом Црвени Звєзди. У 1990-му він вже лідер цієї знаменитої бригади. 13 травня того року понад 1500 касок Delije приїхали на стадіон «Максимір», щоб безпосередньо на футбольному полі влаштувати зарубу із Bad Blue Boys – головною фірмою загребського Динамо. Футбол у той вечір їх не цікавив, а масове побоїще увійшло в історію, надавши імпульсу Югославським війнам.
Відчуваючи, що Хорватія, Боснія і Герцеговина, Словенія та Македонія близькі до виходу із Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, Ражнатовіч наприкінці 1990-го організовує Сербську добровольчу гвардію – воєнізовану бригаду, більш відому як «Тигри Аркана». Чисельність їхніх рядів невелика – ядро становлять 200 бійців (переважно – ультрас Црвени Звєзди). Бойове хрещення проходять в облозі хорватського міста Дубровник, а також у кривавій битві за Вуковар. Згодом перемикаються ще й на Боснійську війну.
Через кілька років персоною Ражнатовіча зацікавиться не тільки Інтерпол, але й Міжнародний трибунал. Серед пунктів у звинуваченні для «Аркана» виділяються масові розстріли майже сотні полонених, а також зґвалтування боснійської жінки.
У 1996-му, коли полум’я війни на деякий час вщухло, а країни, які боролися за свою незалежність, попри всі зусилля Ражнатовіча таки відділилися від Бєлграда, Желько розпустив своїх головорізів. Проте зазначив: при виникненні нового військового конфлікту «Тигри Аркана» згрупують свої сили за лічені години і знову вбиватимуть ворогів Югославії. Тим часом перший президент Республіки Сербської Радован Караджич (його згодом засудили до 40 років ув'язнення) нагородив Ражнатовіча Зіркою Карагеоргія.
Вдовольнивши свої первісні інстинкти, ставши загальнонаціональним героєм, «Аркан» захотів перемог на іншому фронті – футбольному. Він пройшов курс навчання, отримав тренерський диплом і придбав бєлградський футбольний клуб Обіліч, який виступав у другому за силою дивізіоні країни.
Під пресом УЄФА і Баварії
Обіліч заснували ще в період між двома світовими війнами, проте за багато десятиліть він спромігся лише дійти до фіналу Кубка Югославії 1994/95 і дебютувати у єврокубках – виліт у першому ж раунді Кубка кубків від батумського Динамо. Прихід у клуб такого знаменитого і заможного президента, як Желько Ражнатовіч, обіцяв серйозний підйом.
За підсумками першого ж сезону Обіліч здобув путівку в елітний дивізіон. «Синьо-жовті» й тут не пасли задніх, нав’язавши серйозну конкуренцію вічним флагманам – Црвені Звєзді і Партизану. Дуже швидко стало зрозуміло, що конкурувати із зухвалим новачком лідери не зможуть. На фініш чемпіонату 1997/98 Обіліч прийшов із 86 очками, тоді як «звєздаші» набрали 84, а «гробарі» – лише 70.
Подейкували, що Обіліч став чемпіоном неспроста. Мовляв, люди Ражнатовіча залякували суперників. Ба, навіть своїм гравцям він влаштовував розправи після невдалих матчів. До прикладу, футболістів, які проштрафилися, міг на кілька днів зачинити в гаражі.
Сенсаційне чемпіонство подарувало команді Ражнатовіча путівку в Лігу чемпіонів, однак УЄФА навідріз відмовився допускати сербів до розіграшу. «Аркан» досі числився у списках Інтерполу – співпрацювати із президентом, на совісті якого не тільки банальний кримінал, а й «мокруха», футбольні чиновники не бажали. Щоб не втратити місця в ЛЧ, Желько в авральному порядку переписав клуб на свою дружину (вже другу, до речі) – Світлану, відому сербську співачку.
Обіліч таки взяли в єврокубки. У першому кваліфікаційному раунді серби впоралися з ісландським клубом Вестманнаейяр (2:0, 2:1), проте далі на них очікувала Баварія. Голи Еффенберга, Елбера, Циклера та Фінка вирішили долю дуелі ще у Мюнхені – 4:0. Вдома Обіліч вирвав нічию престижу – 1:1, у груповий етап пройшов німецький гранд.
Це був перший і останній шанс столичного клубу заявити про себе в найпрестижнішому турнірі Європи. Наступного сезону Обіліч став віце-чемпіоном, потім двічі брав «бронзу». Але в Кубку УЄФА далі першого раунду не просунувся ні разу. До слова, у той період кольори команди захищали Ненад Джорджевіч, відомий захисник збірної Сербії та Чорногорії, який згодом виступав у чемпіонаті Росії, а також Мілан Обрадовіч, важливий виконавець у Металісті Мирона Маркевича і київському Арсеналі.
Вбивство у готелі Intercontinental
15 січня 2000 року. Хол бєлградського готелю Intercontinental. У супроводі охоронців туди входить Ражнатовіч, який прибув на ділову зустріч із своїми друзями – інспектором поліції Драганом Гарічем і бізнесменом Міленко Мандічем. Обійми, обмін кількома банальними фразами, зрештою – розмова по суті.
Неподалік перебував Добросав Гавріч, співробітник поліції, який начебто стежив за тим, щоб трьом крутим перцям не завадив ніхто сторонній. О 17:05 Гавріч наблизився до столу, вихопив пістолет і відкрив вогонь впритул. Мандіч і Гаріч були вбиті одразу, натомість Ражнатовіч, отримавши три кулі в рот, скроню та око, ще дихав. Два охоронці «Аркана» відкрили вогонь по нападнику – Гавріч вбив одного з них, зате інший поранив його у спину. Ражнатовіча ще встигли доставити у лікарню, де він помер на руках у дружини Світлани. Після себе він залишив дев’ятьох дітей, народжених п’ятьма жінками.
Гавріча врятували від смерті, хоча куля, яка пошкодила спинний мозок, назавжди прикувала вбивцю «Аркана» до інвалідного візка. Суд на це не зважав і засудив екс-поліцейського спершу на 19 років, а згодом, після апеляції, на всі 30.
Досі імена замовників цього гучного вбивства залишаються невідомими. За однією з версій, Ражнатовіча замовив тодішній президент Югославії Слободан Мілошевіч, який побоювався, що Желько готує державний переворот. Припускають також, що засновника Сербської добровольчої гвардії міг прибрати Білий дім – щоб замести сліди діяльності НАТО на території Югославії. «Аркан» регулярно звинувачував американців та Північноатлантичний альянс у військових злочинах і начебто мав докази.
Існує й абсолютно конспіративна версія, начебто Ражнатовіч інсценізував свою смерть і переховується десь у Європі. Принаймні через сім років після загибелі «Аркана» ряд ЗМІ у Греції та Нідерландах вибухнули сенсаційними матеріалами: невловимий серб заліг на дно не в Брюгге, а в Амстердамі. Однак беззаперечних доказів не надали.
P.S.
Світлана Ражнатовіч правила Обілічем ще три роки, а потім продала клуб. У 2011 році її викликали в Генпрокуратуру Сербії, де звинуватили у незаконному зберіганні зброї, яку виявили при обшуку у 2003-му. До того ж, екс-президенту Обіліча інкримінували привласнення кількох мільйонів євро, які клуб заробив на трансферах своїх гравців.
Цеца (сценічне прізвисько співачки) могла б загриміти на нари, проте велика популярність і всенародна любов знову зіграли їй на руку. Суд пішов на компроміс: Світлану засудили до одного року домашнього ув’язнення, а також штрафу в 1 мільйон євро.
Тим часом Обіліч деградував з кожним роком. Зараз ця команда борсається у сьомій за силою лізі чемпіонату Сербії. На ній ще довго проглядатиметься тавро «Аркана».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
