Те, що я є фаном київського «Динамо», звісно, послаблює мою позицію зараз. «В тобі говорить образа», - скажуть вони. Як би там не сказали, але коментувати таким чином, як це робили коментатори прямого ефіру матчу «Верес» - «Динамо» просто неприйнятно.
Журналіст, в будь-якому випадку, має дотримуватися нейтралітету і хоча б намагатися бути об’єктивним. Тим більше, про це має пам’ятати футбольний коментатор, за який клуб він не вболівав би – цього показувати не варто. Олександр Туз зі своїм колегою Василем Полотаєм, коментуючи гостьовий поєдинок «Динамо» у Львові, відверто «топили» за «Верес». Василь та Олександр просто плювали на вболівальників «Динамо», які (увага – секретний-секрет) також дивилися цей матч, всі дев’яносто хвилин і доданий час, відверто радіючи голам «Вереса», підбадьорюючи рівнян після небезпечних моментів, закликаючи йти вперед чи організовано оборонятися. Чіплятися за рахунок, триматися – все про «Верес».
Взагалі, їхнє ведення прямого ефіру було більше схоже на розмову двох друзів перед екраном телевізору на дивані. Вони просто вболівали за свій улюблений клуб, а про суперника – погано або нічого, так би мовити.
Натяк на об’єктивність промайнув, коли один із коментаторів засумнівався у правомірності вилучення Бурди. По решті ефіру Полотай та Туз відверто перевершили окремих коментаторів каналів «Україна» та групи «Футбол». Навіть вони не дозволяють собі так відверто підтримувати «Шахтар» в протистоянні із «Динамо». Вміло приховують свою позицію, не радіють так відверто забитим голам «гірників», награно «радіють» голу «Динамо» просто підвищуючи інтонацію на момент. А у Львові тридцята хвилина на табло і Полотай вже рахує очки «Вереса» і які плюси будуть по сумі забитих і пропущених голів. «Чекай, чекай, Вась, ще потрібно матч дограти», - по-змовницьки говорить тому Туз і вони далі продовжують неприховано вболівати за народний клуб.
Що хотілося б сказати в підсумку? Олександру Тузу та Василю Полотаю варто нагадати, що футбол грають дві команди і обидві мають своїх вболівальників. Відверто вболівати за одну команду з них – це зневага до вболівальників іншої. «Це два нуль! Це два нуль! І я більше нічого не можу сказати», – просто вершина необ’єктивного коментування в українському футболі. Навіть режисери трансляції в таких моментах «скручували» звук, розуміючи, що це вже «ні в тин, ні в ворота». До слова, їм теж можна передати привіт, так як повторів спірних моментів вони не давали, хоча це прийнято робити, при чому із різних ракурсів.
Можливо, для паритету потрібно було запросити ще одного коментатора, який симпатизував би «Динамо»? Чи простіше було б хоча б трішки відсторонитися від власних симпатій? Залишимо ці питання на совісті Олександра Туза та Василя Полотая, які до слова, не охоче коментували спірні рішення арбітра, теж залишаючи їх «на його совісті»…
Микола Тимощук
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
