Як Лобановський, Блохін та Буряк відмовилися рятувати Київську область

Динамо Київ 27 Лютого, 14:59 380
Як Лобановський, Блохін та Буряк відмовилися рятувати Київську область
Реальний офіційний матч основного складу «Динамо», нехай і під вивіскою «Київська область», опинився поза статистикою

Про те, як київське «Динамо» грало повним складом за збірну Радянського Союзу та національну команду ­України, відомо всім. Уболівальники команди заслужено цим пишаються. Але «динамівці» в повному складі виступали не лише за збірні. І йдеться не про 1920–­30-ті роки, а про більш близьку ­історію, свідки якої ще є серед нас.

Кажуть, статистика знає все. Завжди мав у цьому сумніви: статистики — теж люди і можуть помилятися. У рік 90-річчя київського «Динамо» футбольні статистики ще раз перетрусили архіви. Там, здається, є кожен матч великого клубу. Причому не лише основного складу, а й дублерів, юнаків тощо. Однак про гру, яку я збираюся нагадати, у жодному доступному мені архіві немає жодного запису. А це був поєдинок за участю основного складу «Динамо». Саме тому вирішив розповісти цю майже детективну історію. Коли десь помилюся, мене поправлять ще живі учасники тої зустрічі.

Це сталося в червні 1979 року. Москва та ще чотири міста Радянського Союзу, зокрема і Київ, готувалися приймати наступного року Олімпійські ігри. Генеральною репетицією цих змагань мала стати літня Спартакіада народів СРСР, фінал якої спланували день у день за графіком ігор майбутньої Олімпіади. З цієї нагоди до програми Спартакіади повернули футбол. Фінальний турнір за участю збірних Москви, Ленінграда та 14 союзних республік, чомусь крім Естонії, пройшов за формулою фіналу Кубка світу — турнір за рік до цього відбувся в Аргентині. Одну з груп футбольної Спартакіади приймав Київ, який за рік провів груповий турнір олімпійського футбольного турніру.

За правилами тих часів, перед Всесоюзною Спартакіадою мали пройти Спартакіади союзних республік. Тож в Українській РСР слід було провести футбольний турнір Спартакіади.

Він тривав із 13 до 24 червня. Спочатку команди областей розбили на шість підгруп, після чого переможці розіграли титул у фінальному турнірі в тодішньому Дніпропетровську. Заради цього змагання в першості другої ліги влаштували двотижневу перерву — передбачалося, що кожну область представлятиме команда другої ліги.

Київську область було довірено представляти столичному СКА, а матчі підгрупи, де мала грати команда, проводили в Рівному. І треба ж було такому статись — київські «армійці», один із лідерів другої ліги, програли перший поєдинок. Наступний був проти рівненського «Авангарду», який представляв свою область і теж був серед лідерів другої ліги.

Ось тоді хтось із вищого футбольного начальства вирішив урятувати престиж Київської області. І на другий матч до Рівного замість СКА відправили іншу столичну команду — «Динамо».

«Динамівці» щойно повернулися з Москви, де виграли поєдинок вищої ліги проти ЦСКА. Тож для «розминки» перед наступною грою з московським «Торпедо» їх посадили до червоного «Ікаруса» й відправили до Рівного. Судячи з усього, їхати футболісти не хотіли. Автобус вирушив без Валерія Лобановського, Олега Блохіна та Леоніда Буряка. Усі інші вийшли на поле стадіону в Рівному о 16-й годині в суботу 16 червня 1979 року.

Жодних оголошень про приїзд «Динамо» в Рівному не було. За півроку до того на товариському матчі за участі киян народ ледь не розвалив стадіон — зібралося понад 30 тисяч уболівальників! А цього разу арена була майже порожня — турнір Спартакіади нікого не цікавив. Тож Віктор Колотов із партнерами грали проти місцевого «Авангарду» практично без глядачів.

Я на цю гру запізнився. Думав, гратиме київський СКА. Тому прийшов лише на другий тайм, аби не купувати квиток. Як же здивувався, коли побачив на полі «Динамо»! І це ще не все. На табло був рахунок — 2:0 на користь господарів.

Чи то «Авангард» тоді зіграв вище своїх можливостей, чи то «динамівці» не прагнули віддати всі сили, але сенсаційний рахунок матчу між Київською та Рівненською областями, а фактично між «Динамо» та «Авангардом», так і не змінився. Кияни після гри одразу відбули до столиці. Їхній виступ області не допоміг. Свідками поразки стали кілька сотень випадкових глядачів. А протоколи тої Спартакіади, якщо й збереглися, лежать десь у глибоких архівах.

Наслідок — реальний офіційний матч основного складу «Динамо», нехай і під вивіскою «Київська область», опинився поза статистикою. Я вирішив виправити цю помилку і поновити історичну справедливість. Гадаю, футбольні статистики будуть мені за це вдячні. Щодо протоколу гри, то вибачайте.

Микола НЕСЕНЮК