Влітку 2013 року міжнародний спортивний суд в Лозанні визнав матч чемпіонату України 2008 року між «Металістом» та «Карпатами» договірним. Після цього УЄФА виключив «Металіст» із Ліги чемпіонів. За пять років, що минули з того часу, ми так і не почули від тодішнього тренера «Металіста» пояснень того, що сталося. Лише одного разу Мирон Маркевич пробурчав, що «це провокація».
У цивілізованому світі так не буває. Коли ти не згоден із рішенням суду, маєш аргументовано захистити свою честь у судах вищих інстанцій. Коли ж ти цього не робиш - визнаєш рішення суду. Отже, ти винний. Інакше не буває. Чи я помиляюсь? Може, у міжнародному суді з прав людини, куди може звернутися кожен, лежить позов Маркевича до КАС та УЄФА про захист честі, гідності та ділової репутації?
Можна зауважити, що усю провину за той договірний матч взяв на себе Євген Красников, тодішній спортивний директор «Металіста». І саме його було визнано Лозанною винним у підкупі футболістів «Карпат». Виходить, що Маркевич ні в чому не винен, а його та «чесний клуб» просто підставив недобросовісний працівник, який запросто носить у кишенях сотні тисяч доларів, аби купувати ігри чемпіонату. Коли так, то Мирон Маркевич мав би засудити вчинок Красникова та рішуче відмежуватися від його дій, аби не заплямувати свою кришталево чисту репутацію. А що зробив Мирон Маркевич? Він влаштував Красникова, якого УЄФА відсторонив від футболу на п'ять років і які ще не минули, у очолюваний собою ж комітет ФФУ! Тож тренер не вигнав у три шиї того, хто «підставив» його, футбольний клуб «Металіст» та увесь наш футбол. Навпаки – просто жити без нього не може.
Порядним людям пояснити таку поведінку Мирона Маркевича неможливо. А він і не пояснює. Просто мовчить і продовжує разом із Красниковим працювати у ФФУ «на благо українського футболу». Яке саме благо – читайте у рішенні суду в Лозанні за 2013 рік. У якому чорним по білому написано, що команда «Металіст» під керівництвом Мирона Маркевича зіграла договірний матч. А це більше, ніж у всіх українських тренерів разом узятих. Щодо них у Лозанні жодних рішень поки що не ухвалювали.
Микола Несенюк
