На «Динамо» справедливо обрушився шквал критики. Не бадьоро команда виглядала під час контрольних матчів зимового антракту, а після відновлення офіційних турнірів – й поготів. Проблеми з фізичними кондиціями проявляються у різкому гальмуванні командного руху після 60-ї хвилини, футболісти припускаються чимало індивідуальних помилок, а досвідчені гравці не проявляють належних лідерських якостей.
Втім, «Динамо» не перестало бути грізною силою в українському футболі. Олександру Хацкевичу випав козир, який тримає його в грі і дозволяє навіть підтримувати високі ставки. Інша річ, наскільки довго «Динамо» зможе затуляти пробоїни в корпусі молоддю і чи не стане постійний тиск відповідальності гальмівним фактором в процесі розвитку молодих футболістів. Адже прецеденти були – і навіть на рівні українських грандів.
Цікаво
В поточному сезоні «Динамо» задіяло в матчах УПЛ, Кубка України чи єврокубків вісьмох футболістів, молодших 1996-го року народження
Молоді властива нестабільність. Це не заїжджений стереотип, а буденна реальність. Володимир Шепелєв добре починав при Реброві, зіграв кілька непоганих матчів за каденції Хацкевича, однак наразі не може похизуватися статусом основного футболіста. Шапаренко приємно дивує швидкістю думки, сміливістю у прийнятті рішень і вправною роботою з м'ячем. Однак нерідко заграється і через надмірні старання перетягує ковдру на себе там, де корисніше зіграти з партнерами. Миколенко програє конкуренцію легіонерам, а Смірний, Алібеков, Русин, Вантух, Леднєв – це наразі віддалене майбутнє «Динамо». Впевненість випромінює лише Віктор Циганков, на плечі якого несподівано звалився тягар лідера і з яким той поки що прекрасно дає собі раду.
20-річний вінгер чудово розпочав 2018-й календарний рік, ставши тією гіллякою, за яку команда, по шию загрузнувши у трясині, зуміла схопитися однією рукою і зберегти надію на порятунок. Далі – два шляхи. Або очікувати на допомогу зі сторони, сподіваючись, що от-от нагряне рятівний патруль, або ж намагатись вибратись виключно своїми силами, ні на секунду не розтискаючи кулак. Другий шлях – привабливіший з точки зору економії часу і задоволення власного самолюбства. Проте він грозить небезпекою зламати гілку вагою важкого тіла і піти на дно безповоротно.
Цікаво
Віктор Циганков взяв участь у всіх голах «Динамо» в 2018-му році – чотири результативних удари та дві гольових передачі
Для Циганкова склалися умови, за яких тренерський штаб повністю довіряє футболістові, вболівальники готові виражати максимальну підтримку, а партнерів, - навіть досвідчених і авторитетних, - не бентежить стержнева роль їхнього молодого колеги. Циганков розквітнув талантом, але вага відповідальності зростає в геометричній прогресії. Після кожного матчу про нього все гучніше говорять як про лідера команди, а перед кожним наступним поєдинком підвищують планку очікувань. Проте український футбол, на жаль, знає більше негативних прикладів: коли під тягарем очікувань та відповідальності молоді футболісти частіше відходили в тінь, аніж виростали до рівня стабільних майстрів.
Циганкову важливо не повторити долі Віктора Коваленка, якого занадто рано і різко возвели в ранг зірки українського футболу, позбавивши можливості розвиватися рівно і планомірно. Причому, Коваленко грає у команді, перед якою чітко визначений напрямок руху. Нинішнє ж «Динамо» – це структура з неоднозначним курсом розвитку. Молодь використовується поруч з досвідченими українськими футболістами посереднього рівня. А розбавлене це асорті низкою легіонерів, серед яких, будемо відвертими, не обходиться і без другосортних.
Потенціал Віктора Циганкова дозволяє йому мріяти як мінімум про висоти Андрія Ярмоленка. Але гіркий досвід минулого змушує з помірністю відноситися до поточних успіхів молодого гравця. Український футбол повсякчас ряснів талантами, але не завжди сприяв правильному їх розвитку.
