Дуже цікавий і показовий матч збірна України зіграла проти японців вчора в бельгійському Льєжі. Андрій Шевченко не став вигадувати велосипеда, дотримуючись уже звичного для себе ігрового стилю. Як зазвичай, не обійшлося без огріхів, які пов'язані найперше з тренерськими ходами: відсутність чіткої картини розвитку атак, проблема захисту при стандартах, «мертві зони» в центрі поля, пасивність деяких футболістів, на плечі котрих, за задумом тренерів, повинні були впасти творчі функції.
Власне, побудову гри збірної України з точки зору бачення Андрія Шевченка UA-Футбол розібрав в окремому матеріалі. Зараз доречно звернути увагу на персоналії.
Найліпший футболіст вчорашнього поєдинку – Ярослав Ракицький. Тут справа не лише в результативному ударі, але й у впевненості, з якою Ярослав розпочинав атаки збірної України (спасибі японцям, які не створювали належного тиску на наших захисників), а також гуртував навколо себе оборону (так, проблем в захисті уникнути не вдалося, але без Ракицького було б значно гірше).
Відверто випадали з гри Зінченко та Малиновський. Олександр весь час тягнувся до лівого флангу, який був насичений роботою Соболя та Коноплянки, оголяючи при цьому центральну вісь. Малиновський здійснив критично мало як для центрального півзахисника корисний дій, водночас підсиливши негативне враження кількома невдалими ударами після зручних передач.
Цікаво
Марлос і Євген Коноплянка на двох виконали більше пасів на загострення, аніж решта гравців збірної України разом взятих
Про гру Коноплянки та Марлоса в контексті вчорашнього поєдинку однозначних відгуків не було. З одного боку, флангових півзахисників (Марлос часто зміщувався до центру, та все ж) критикували за доволі низький показник ТТД, за зайве «возіння» з м'ячем і вмикання в гру лише епізодами. Останнє особливо актуальне в контексті півзахисника Марлоса. З іншого боку, не підеш проти фактів: Конопянка та Марлос створювали весь конструктив збірної України на половині поля суперника.
Впродовж перших 15-и хвилин Євген здійснив дві передачі на загострення (на Бесєдіна та Малиновського). Завдав одного удару, після якого був шанс зіграти на добиванні. В другому таймі Коноплянка асистував Караваєву на гол.
Марлос на 16-й хвилині, наче гросмейстер, розігнав атаку довгою передачею від центрального кола на правий фланг на Бесєдіна. Артем далі виконав навіс / простріл, після якого м'яч від стегна японця влучив у поперечину.
На 30-й хвилині Марлос віддав зрячу передачу під удар Малиновському, якому залишалося лише влучно пробити. Крім Коноплянки та Марлоса, ніхто в складі збірної України так атаки не загострював.
Тут варто говорити про індивідуальний клас футболістів, від якого, в силу відсутності тактичної чіткості, залежить гра збірної України. Коноплянка і Марлос були вищими на голову від всіх інших. І звинувачувати їх в тому, що вони «не таскали рояль», навряд чи слушно.
До речі, варто звернути увагу ще на один момент. Марлос в матчах проти Саудівської Аравії та Японії більшість ігрового часу провів у центральній зоні (проти японців номінально діяв праворуч, але весь час опинявся в центрі). Це вирішує проблему його поєднання на полі з Ярмоленком. З поверненням Ярмоленка збірна України отримає ще одного креативного гравця в лінії нападу. Відтак, перевівши Марлоса до центру, не буде необхідності випускати профільних центральних півзахисників атакуючого плану, які не впоралися зі своїми функціями в двох останніх поєдинках.
Важливо й те, що у Марлоса з'явиться на одного партнера більше, з яким можна комбінувати. В збірній України, як показує практика, футболісти діють точно як у клубах – наче за шаблоном. А стиль Марлоса як «епізодичного» героя може пояснюватися саме відсутністю належної підтримки в площині комбінаційних дій.
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
