Десять років тому я через ЗМІ практично кричав про необхідність впровадження системи відеоповторів у нашому футболі. З мене всі сміялися. А що ми бачимо тепер? Через десять років у багатьох країнах починають вводити відеоасистента арбітра. Повтори були на Кубку Конфедерацій і будуть на майбутньому Чемпіонаті світу. Весь світ до цього прийшов, а з мене сміялися.
Я завжди говорив, що футбол – єдиний ігровий вид спорту, в якому немає фіксованого ігрового часу. Представники інших видів спорту, що, розумніші за нас? Вони набагато раніше зрозуміли, що фіксація часу необхідна для того, щоб уникнути затяжок часу, симуляцій, конфліктів. М'яч у грі - час іде. М'яч не в грі - час зупинився. Все просто і зрозуміло. Велосипед вже давно винайдений!
Ще один важливий момент, що заслуговує уваги. Тренер працює з командою з двадцяти п'яти чоловік. Всі вони готуються до матчу, але в підсумку в грі задіяні максимум чотирнадцять футболістів. А що робити із рештою. Ці люди стараються, готуються, але залишаються не при справах. Незадоволеність відсутністю ігрового часу не сприяє поліпшенню атмосфери всередині колективу. Так і професійний ріст деяких здібних виконавців вже сповільнюється. Сьогодні не потрапив до складу, завтра не потрапив. У той же час, в хокеї, баскетболі, футзалі, у всіх ігрових видах в матчах задіяні всі спортсмени, що знаходяться у складі команди.
Я вважаю, що у футболі не повинно бути обмеження за кількістю замін. Розвиваючись, футбол вже давно переріс старе правило трьох замін. Візьмемо, приміром, контрольні матчі на навчально-тренувальних зборах. Там, якщо мене не влаштовує хід матчу і гра моєї команди, я можу після перерви випустити на поле п'ять-шість нових футболістів. Це реально може змінити ситуацію на полі. Потім можна провести ще кілька замін. У такій ситуації наставник має більше можливості для реалізації своїх тактичних задумів і коригування гри. Не бачу в цьому нічого поганого.
Зараз чиновники дозволили проводити четверту заміну в додатковий час матчів плей-офф чемпіонату світу. Та якби вони хоч раз вийшли на поле і відчули, якому навантаженню в сучасному футболі піддаються гравці, то, впевнений, вони б одразу прибрали ліміт замін або значно збільшили їх кількість. У зв'язку із регулярними навантаженнями почастішали травми, багато агресії на футбольному полі.
Що ви так боїтеся необмеженої кількості замін? Не розумію. Якщо зробити фіксований ігровий час, то можна спокійно зупинити секундомір і проводити заміни. Якщо резервний суддя кілька зайвих разів за матч підніме табличку, нічого страшного з ним не станеться. Просто чиновники не доросли до того, щоб зрозуміти, що футбол не стоїть на місці. Він стрімко розвивається. Паралельно повинні коригуватися деякі правила. Сьогодні футболісти пробігають за матч до п'ятнадцяти кілометрів. Враховуючи щільний ігровий графік, це колосальне навантаження на організм. Потрібно також враховувати, наскільки збільшилися швидкості і динаміка гри. Адже, коли впроваджувалося правила трьох замін, футбол був іншим.
Що ви так боїтеся необмеженої кількості замін? Не розумію. Якщо зробити фіксований ігровий час, то можна спокійно зупинити секундомір і проводити заміни
Українському футболу потрібна хоча б одна аналітична передача на телебаченні, де можна було б розбирати гру найкращих команд Європи і на їх прикладах у схожих ситуаціях розглядати дії наших провідних команд. Саме розбирати гру, а не констатувати факти і коментувати моменти, як це робиться зараз. Ці виграли, а ці програли, пропустили, помилилися захисники, ніхто не тримав... Ось і весь аналіз. А тактику, цілісну картину матчу ніхто не розбирає. Ніхто не розкриває проблеми, через які виникають певні помилки.
У сучасному футболі захисники не тримають суперників у своєму штрафному майданчику. Це загальна проблема. Я і на лекціях в центрі ліцензування показую тренерам відео з подібними епізодами і питаю, дивіться, хто кого тримав, хто помилився? А справа в тому, що ніхто нікого не тримає. Свого часу після переходу із персональної оборони на зональну цей момент був недопрацьований. При позиційній атаці суперника, коли захисники опиняються у своєму штрафному, потрібно відразу перебудовуватися із зональної оборони на персональну. А зараз захисники навіть біля власних воріт тримають зони, не замислюючись, що голи забивають не зони, а футболісти, яких на завершальній стадії атаки часто ніхто не тримає.
Все просто. До штрафного майданчика граємо в зонах, у штрафному перебудовуємося на персоналку. А у нас експерти на телебаченні говорять – так от він не встиг! Куди він не встиг? Він нікого і не тримав навіть.
До штрафного майданчика граємо в зонах, у штрафному перебудовуємося на персоналку
Це не тільки наша проблема. Це проблема всього європейського футболу. Тренери повинні розуміти такі речі і працювати над виправленням ситуації. Треба вносити певні зміни в спеціальні вправи на тренуваннях, щоб вироблявся автоматизм. Ось такі речі необхідно розбирати на телебаченні, якщо хоча б півгодини ефірного часу приділяти подібним аспектам, то це було дуже корисно для футбольної освіти наших майбутніх гравців, та і діючих теж. І для багатьох тренерів подібні передачі були б дуже корисними.
Тренер не повинен думати, що він вибрав на матч одинадцять футболістів і впорався. Це дурниця. Таку роботу і двірник зможе виконати. У тренерській роботі дуже багато нюансів. Потрібно розбиратися в футболі, стежити за тенденцією його розвитку, вміти аналізувати і робити правильні висновки. Нарешті, треба мати своє бачення гри і побудувати тренувальний процес таким чином, щоб він максимально позитивно позначався на прогресі у потрібні для вас моменти.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
