— Беньямін, я правильно вас називаю?
— Так! Правильно — Беньямін, не Бенджамін!
— Ви справді не знаєте, в честь кого вас назвали батьки?
— Ну точно не в честь Бенджаміна Франкліна, як багато хто думає. Це просто ім'я, вподобане батькам.
— Чи збіглися ваші очікування з побаченим у Києві?
— Чесно кажучи, я не очікував, що Київ настільки красиве місто. Єдина проблема, з якою я тут зіткнувся — мовний бар'єр. Якщо у Копенгагені всі розуміють англійську, то в Києві мало хто говорить англійською. Добре, що в «Динамо» працює Берислав Станоєвич — він опікується мною 24 години на добу і може вирішити будь-яку мою побутову проблему.
— Порівняйте максимально об'єктивно Київ і Копенгаген...
— Два різних міста. Відмінностей дуже багато — як культурних, так і побутових. Після данських цін українська столиця здається гастрономічним раєм. Потрапивши в Копенгаген після Словенії, мені страшно було в ресторани заходити. Середній чек в ресторані Копенгагена становить 50-60 євро. Їжа звичайна. У Словенії набагато смачніше готують, а ціни в три рази дешевше (сміється). У Києві ціни приблизно порівнянні з національними. Тут я можу поїсти за ті ж 10-15 євро, що і в Словенії.
А от якщо говорити про футбол, то в «Копенгагені» все набагато простіше і комфортніше. Навантаження мінімальні, немає карантину.
— Карантину?
— Заїздів на базу. Мабуть, це найбільший мінус, якщо ми говоримо про «Динамо».
— Де вас поселив клуб? Хто з гравців ваші сусіди?
— Я живу в районі Новопечерські Липки. Сюди селять всіх іноземців. У нас тут ціла банда — Пантич, Піварич, Кендзьора...
— Вже не губитеся в Києві?
— Так я і не губився. З цим у мене ніколи проблем не виникало. Тим більше, що три-чотири рази ми гуляли з Пантичем по різних місцях Києва. Тут неможливо загубитися.
— З ким ви першим ділом подружилися в «Динамо»?
— З балканцями Пантичем і Пиваричем. І з Кендзьорою і Кадаром (в цей момент дубль «Динамо» забиває «Маріуполю». Всі радіють голу, крім Кадара. Вербич з Кендзьорою жартують, мовляв, Кадар не радіє, тому що нікого не знає в молодіжному складі — авт.).
— Хто самий «чокнутий» в «Динамо»?
— Та ось один тип зліва (киває в бік Кендзьори. — авт.). Пожартує так, що потім можна вже і не жартувати (сміється). А ось підколювати я люблю «Кішку».
— Кого?
— Колю Шапаренко.
— Чому «Кішка»?
— Я його так називаю. Через його волосся.
— Які останні слова вивчили?
— Сука (Вербич сором'язливо опускає очі і відвертається в бік Кендзьори — авт.). Кішка, собака, спасибі, до побачення, будь ласка.
— Як вам перше українське дербі?
— Я з великим трепетом чекав цього поєдинку. І відчув неабиякий тиск, що спав ближче до середини першого тайму. Найважливіше, що в цьому матчі ми здобули перемогу, яка дозволила вклинитися в боротьбу за перше місце.
— Хто з гравців «Шахтаря» справив враження?
— Марлос! Красень! Ракицький сподобався. Класний у нього перший пас!
— Попереду ще дві гри з «Шахтарем» — одна з них у фіналі Кубка України. Можете пообіцяти київським уболівальникам, що один з трофеїв буде у Києва?
— Обіцяю, що один трофей стовідсотково візьмемо! А може, навіть і два! (Сезон адже не останній, вірно? Е-ех... — ред.)
— У вас прописані преміальні за трофеї?
— Гроші це приходить і йде, а трофеї залишаються на все життя! Я мрію ощасливити київських уболівальників перемогами над «Шахтарем».
— В якій валюті «Динамо» платить зарплату?
— В євро.
— Розібралися, який курс гривні до євро?
— Це перше, що запам'ятовують балканці. 33 гривні за 1 євро, - цитує Вербича dynamo.kiev.ua.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
