Повелитель сорому, або Унікальний психотип Андрія Павелка

Футбол України 16 Травня, 19:01 1149
Повелитель сорому, або Унікальний психотип Андрія Павелка | 19-27
Роблять вони, а соромно нам...

Пояснення сутності сорому для психологів – завдання не з простих. Потрібно вміти відрізняти сором від провини, покаяння, збентеження, сором'язливості, боязкості тощо. В основу почуття сорому як явища соціального (і тільки такого) закладено співвідношення «Я – Інші». Власне, безсоромність, як констатував Зігмунд Фрейд, виникає саме в моменти притуплення або відсутності стосунків між особистістю («Я») і соціумом («Інші»).

Шизофреніки часто втрачають власне «Я», перетворюючись на людей, яким майже не властивий сором. Ексгібіціоністи, навпаки, спрямовують сором, який повинні були б відчувати вони, на інших, отримуючи моральне задоволення. А нормальні люди соромляться тоді, коли виникає розуміння не відповідності своїх вчинків своїм ідеалам. »Я не такий, яким повинен бути», - характеризують психологи почуття сорому.

Павелко

Але віднедавна існує ще один різновид цього почуття. Це коли вся країна затуляє обличчя рукою, ховаючи почервонілі щоки, а ти позиціонуєш себе жертвою. При тому, що саме ти і є тим першоджерелом, яке спровокувало бурхливий потік сорому. Андрій Павелко не шизофренік, не невротик, не меланхолік і не ексгібіціоніст. Але вже давно втратив відчуття взаємостосунків між «Я» та «Інші». Від цього й виникає безсоромність.

Нехай Андрія Павелка не зачіпає історія з «липовим» дипломом одного з високопоставлених чиновників, що перебуває в команді нинішнього президента ФФУ. Нехай Павелка не бентежить історія про корупційну схему в питанні побудови штучних полів. Нехай, зрештою, не соромлять його як головну людину в українському футболі історії з «Вересом», дискваліфікацією юнацької збірної України, постійні скандали в УПЛ з домішками спекуляцій на темі війни. Але історія з гастролями трофея Ліги чемпіонів, за ідеєю, повинна зачіпати, бо запах від неї розповсюдився далеко за межі України. І якщо в Павелка притуплені почуття взаємостосунків з українським соціумом, то спрямований на Андрія Васильовича погляд чиновників з УЄФА повинен надати щокам червоного відтінку. Хоча би через амбіції незабаром обійняти одну з високопоставлених посад в Союзі Європейських Футбольних Асоціацій.

«Ми зв'язалися з Федерацією футболу України, щоб ще раз підкреслити строгі рекомендації щодо використання кубку Ліги чемпіонів на різних заходах. Подальших коментарів поки не буде».

УЄФА

З українським же соціумом, якому Павелко, нагадаємо, повинен прислуговувати як народний депутат України, Андрій Васильович обрав іншу модель взаємостосунків. Спершу – добряча порція ганьби за схемою «роблять вони, а соромно нам», а потім – спроби позиціонувати себе жертвою, нарікаючи на шквал критики і спекулюючи на темі війни. Нібито нам повинно бути менш соромно від того, що пасербиця Павелка потішалася з кубком Ліги чемпіонів на задньому сидінні елітного автомобіля опісля того, як з «вуханем» сфотографувались переселенці з Криму та Донбасу.



Повелитель сорому, або Унікальний психотип Андрія Павелка - фото 1Повелитель сорому, або Унікальний психотип Андрія Павелка - фото 1

«Соромно, коли видно», – цю істину добре вловив Андрій Васильович, коли з його, очевидно, повеління підчищали аккаунти необачливих діток і жінок. Але перші люди на Землі теж колись прикривали інтимні місця вже опісля того, як скуштували забороненого плода. Істина в тому, що райське і безтурботне життя не могло продовжуватися й після нехтування нормами і правилами. Втім, якщо Адама і Єву під гнітом сорому вигнали з райського саду, то Павелко уявив себе повелителем, перекладаючи свою ганьбу на інших.

Психологи кажуть, що винним бути не соромно. Але соромно бути безсоромним.