Збірна України - це команда для українців, а не для поодиноких зівак на нейтральних стадіонах. Прикро, що чиновники з ФФУ цього не розуміють.
Гра проти Марокко не змінила враження про команду Шевченка.
Знову абсурдність та непослідовність з вибором складу та абсолютна імпотенція попереду, не кажучи вже про провали в обороні.
Після травми Ракицького певно лише Шевченко не побачив очевидного, перевірити в збірній динамівську зв'язку центрбеків Бурда - Шабанов, але замість цього вигадують велосипед - поламаний Кривцов та Бурда лівим центральним.
Лише нульова реалізація мароканців дозволила зіграти на нуль.
Те саме стосується виходу Селезньова, якщо команду готують під Лігу Націй та Євро-2020, то навіщо награвати майже 34-річного нападника?
Шикарний сезон Чигринського в АЕКу, Безуса в «Сент -Трюйдені» та Костевича в «Леху» знову проігнорували.
Але в той же час Соболь, що з весни майже не грав у «Славії» знову отримав виклик у збірну.
Те саме стосується Матвієнка та Коваленка.
Талановиті гравці, які після юнацької ЛЧ мали величезні перспективи, але поступово здулись та потребують нових викликів, а не маринування в запасі «Шахтаря».
Збірна знову зіграли сіро, без бажання та агресії в центрі поля.
При всіх своїх недоліках, саме цю агресію міг дати Гармаш, що навесні став ледь не ключовим гравцем «Динамо», але замість нього, опираючись на минулі образи викликали Сидорчука, що лише починає набирати форму.
Знову ж таки, логіка, то не про Шевченка.
Зважаючи на підбір гравців, краще всього грати в агресивний футбол, щось на кшталт того, що намагається робити в «Динамо» Хацкевич.
В нас немає і не буде Тайсона, Фреда та Ісмаїлі, тому варто виходити від чеснот гравців, а не будувати аналог Вавилонської вежі, де кожен сам за себе.
Третій рік будувати команду то занадто, тим паче цілісного малюнку гри так і не видно.
Андрію Миколайовичу, пора прощатись.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
