Приклад для новачка київського клубу Че Че:
Діого Рінкон
Перейшовши в «Динамо» в 2002-му році Діого став найуспішнішим бразильцем в історії київського клубу. Блискуча гра Рінкона в чемпіонаті України та єврокубках привернула увагу інших клубів. Зокрема, хавбека нібито хотів підписати «Інтер». Також в 2005-му році бразильцю надійшла пропозиція виступати за збірну України, на яке він відповів згодою. Однак через проблеми з документами він так і не надів «жовто-синю» футболку.
З роками в грі Рінкона пішов спад. За його словами, пов'язано це було з появою в «Динамо» його співвітчизників. Діого хотів допомогти бразильським новачкам адаптуватися в Україні, але в підсумку сам почав віддалятися від команди. Як би там не було, кращого бразильського легіонера після Рінкона в київському клубі не було. На його рахунку 192 матчів за «Динамо» у всіх змаганнях і 69 голів.
Клебер
Невисокий, але міцний нападник став гравцем «Динамо» в 2004-му році. На той момент Клеберу було 20 років. У першому сезоні форвард більше звикав до реалій чемпіонату України, ніж грав. Потім бразилець поступово став гравцем основного складу, хоча забивав не так вже й багато. Свою кращу результативність продемонстрував в сезоні 2005/2006, коли відзначився 17 голами у всіх змаганнях.
Володів, м'яко кажучи, непростим характером, через що у Клебера стався гучний конфлікт з Георгі Пєєвим. Проте, на полі бразилець був цінним виконавцем. Відібрати у нього м'яч без фолу було практично неможливо. Також нападник добре виконував роль підношувача снарядів для своїх партнерів.
Родольфо
Центральний захисник став гравцем «Динамо» в 2004-му році. За три сезони в складі «біло-синіх» провів 79 матчів, в яких забив 8 м'ячів. Така результативність Родольфо була обумовлена умінням виконувати штрафні удари з дальньої дистанції і вдалою грою біля воріт суперника при стандартах. Мав добрий перший пас.
Карлос Корреа
Мабуть, другий після Рінкона бразильський півзахисник, який прижився в «Динамо». Перебрався до табору українського гранда вже сформованим футболістом у віці 25-ти років.
За своєю манерою гри Корреа нагадував, скоріше, європейця. На відміну від більшості бразильських півзахисників Карлос був більше командним гравцем, ніж індивідуалістом. Завдяки цим якостям зміг органічно вписатися в динамівську тактику. За п'ять сезонів відіграв в 109-ти матчах у всіх турнірах, забив 14 м'ячів.
Жуніор Мораєс
Внесок бразильського форварда в успіхи «Динамо» останніх років ще свіжий у пам'яті. Професіонал до мозку кісток. Володів менталітетом переможця, за що його особливо цінував Олександр Хацкевич.
Навіть у непрості моменти динамівської кар'єри Мораєс не опускав своїх рук, а буквально вигризав місце в стартовому складі команди, не дивлячись на високу конкуренцію. Відрізнявся високою працездатністю в атаці і вдалим вибором позиції, що дозволяло йому забивати.
Бетао
В «Динамо» «Бетон», як охрестили бразильця динамівські вболівальники, перейшов в 2008-му році і відіграв за «біло-синіх» 4,5 сезону. Будучи центральним захисником, Бетао міг зіграти як на лівому, так і на правому фланзі оборони. Такий універсалізм завжди цінувався в київському клубі.
У січні 2015-го року після нетривалого виступу за «Понта-Прету» повернувся в «Динамо», підписавши контракт на півроку. Причому, бразилець сам запропонував свої послуги киянам, що зазнали проблеми з захисниками. Такий жест з боку легіонера був гідно відзначений фанатами клубу. До цього дня Бетао є єдиним іноземцем, який повернувся в «Динамо» після відходу з клубу.
Даніло Сілва
Став гравцем «Динамо» в 2010-му році і затримався в Києві на сім років, на довгий час закривши позицію правого захисника. На полі і за його межами Даніло Сілва був мало не зразковим спортсменом. Був практично ідеальним партнером Андрія Ярмоленка на правому фланзі завдяки злагодженим діям з українцем. Бразилець не тільки добре виконував свої обов'язки в захисті, а й встигав підключатися до атак.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
