«Динамо» звикли називати загальнонаціональним клубом, акцентуючи увагу на тому, що вболівальники киян рівномірно розподілені по всій території країни. Столичних часто протиставляють «Шахтарю» як клуб, що робить ставку на своїх і дає шанс молодим українським гравцям реалізувати свої мрії. Однак… В погоні за результатом і сьогоденними дивідендами Ігор Суркіс так і не виробив чіткої, стабільної лінії розвитку свого дітища. І справа не в тому, що тренерів «Динамо» змінює зі швидкістю зміни настрою примхливої дами. Річ у тому, що стратегія розвитку клубу раз за разом натикається на пороги в нестабільному і бурхливому руслі президента «Динамо».
Сезон, що минув, до активу Олександру Хацкевичу навряд чи можна занести. Програні внутрішні змагання «Шахтарю» і посередній виступ у Лізі Європи не відповідають вимогам і амбіціям столичного клубу. Але тренер користувався сильним аргументом, киваючи в бік Бесєдіна, Шапаренка, Циганкова, Миколенка, Бурди як вихованців клубу. І з цим аргументом потрібно рахуватися, зважаючи на те, що Циганков повністю затьмарив легіонера Дерліса Гонсалеса, Бєсєдін нерідко вигравав конкуренцію від Мбокані та Мораєса, а Шапаренко користувався значно більшою повагою, аніж Корзун.
То було зародження благородної справи і складної, однак поважної стратегії. Хоча тривало усе рівно доти, доки в голові у Ігоря Суркіса не перемкнувся черговий тумблер. Запрошення Євгена Краснікова на роботу у структуру клубу недвозначно заявляло про те, що незабаром до «Динамо» примкне потік латиноамериканців. І Ігор Суркіс не міг цього не знати. Перші ластівки не забарилися: Че Че, Сідклей, плюс протеже Краснікова Папа Гуйє. А на олівці – ще кілька кандидатів.
Зараз, не бачачи новачків у справі, не будемо стверджувати про їхню низьку (чи, навпаки, високу) кваліфікацію. Однак деякі висновки можна зробити й на основі суто теоретичної офіційної інформації. Приміром, Сідклею – 25 років і контракт з ним підписано на п'ять сезонів (як і з Че Че). Зазвичай, такі угоди пропонують або молодим талантам з розрахунком вигідно перепродати футболіста за рік-другий, або визнаним зіркам. Зрілі ж, але не імениті легіонери з контрактом на п'ять років – це явно трансфери під основу тут і зараз. І не важко здогадатися, за чий рахунок буде банкет. Сідклей перекриє кисень Миколенку, Че Че витіснить когось з тріо Гармаш-Сидорчук-Шапаренко. І так поступово розіб'ється на друзки стратегія омолодження і українізації «Динамо».
Є ще одна модель розвитку кар'єри новачків – за прикладом Карлоса Самбрано чи Микити Корзуна. Хоча від таких провалів киян якраз і повинен вберегти Євген Красніков, котрий майже завжди влучав у ціль під час роботи у «Металісті». До речі, тоді функціонер мав за спиною затятого однодумця Мирона Маркевича, який не бажав працювати з молоддю, а в латиноамериканцях вбачав єдиний можливий шлях гідної конкуренції з «Динамо» та «Шахтарем». І ця стратегія давала свої плоди.
В контексті ж Хацкевича актуальне запитання визначеності. До чого насправді прагне тренер? Йому більш до вподоби працювати з молоддю, він готовий «возитися» з легіонерами, чи Олександр Миколайович за типом Василя Сачка готовий пристосовуватися до будь-яких умов, надиктованих керівництвом клубу? І жити за правилами сімох п'ятниць на тиждень, що вже давно сповідує Ігор Суркіс?
Іноді, звісно, корисно й пристосовуватися. І Хацкевич довів, що вміє це робити, з легкістю погодившись на трансфер Ярмоленка, якого боялися попередники Олександра Миколайовича. Найгірше ж для «Динамо» буде те, якщо Ігор Суркіс з іншими менеджерами клубу зловживатимуть слухняністю головного тренера.
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
