Чому «Динамо» обіграло «Шахтар»?

Динамо Київ 22 Липня, 10:52 4321
Чому «Динамо» обіграло «Шахтар»?
П'ять основних причин успіху команди Олександра Хацкевича в матчі за Суперкубок України.

Тактика

Хто б що не говорив, а Динамо при Олександрі Хацкевичові в черговий раз наочно продемонструвало, як потрібно виконувати тренерські установки. В матчах з Шахтарем у киян виходить далеко не все, але в більшості випадків цього достатньо для успішного результату. Хацкевич знову не став винаходити велосипед. Ставка на надвисоку концентрацію при обороні власних рубежів і контратаки зіграла в черговий раз. І це, як не крути, показово. Так, «гірники» частіше володіли м'ячем (60 на 40), більше атакували (14 ударів, половина з яких припала в створ воріт), подали в 10 разів більше кутових, ніж суперник (10 проти 1), проте все це померкло на головному тлі – результату добилися їхні суперники.

Очевидно, обидва наставника, добре знаючи тактичні новації опонента, врахували наявну диспозицію. Португалець традиційно зробив ставку на своїх лідерів Марлоса та Ісмаїлі, при цьому розраховуючи і на головну фігуру одеського поєдинку Жуніора Мораєса. Перший лише місцями нагадував себе звичного. Кияни намагалися (і у них це виходило) грати з спритним і швидким хавбеком як можна щільніше, до чого Марлос, як було помітно, іноді просто був не готовий. Ісмаїлі був трохи переконливішим, але і з ним погано-бідно справлявся Томаш Кендзьора. Правда, і він на кінець першої десятихвилинки не зміг перешкодити 31-му номеру Шахтарю перевірити на міцність поперечину. До речі, не менш (якщо не більш) активним був інший фланговий захисник Олег Данченко. Загрозу від його подач і передач динамівці відчули на собі не раз, після чого запал дебютанта згас. Старався і Мораєс, в чому йому не відмовиш, однак спроби ударів бразильця успіхом не увінчалися.

Абсолютно логічним здаються і заміни Динамо. Поряд з обороною і героїчним Денисом Бойком, центральні хавбеки виконали величезний обсяг чорнової роботи. Дещо випав лише новачок Че Че. Було помітно, що при такому розвитку подій на полі потрібнішими були гравці зовсім іншого плану. Бійці до мозку кісток. Такі, як Денис Гармаш. Варто відзначити також Володимира Шепелєва, який прийняв участь у переможному голі, та й Сергій Сидорчук з Миколою Шапаренко, які вийшли на заміну, досягли успіху в руйнуванні. Що від них, власне, і було потрібно. Простір для маневрів у гравців Шахтаря все ж іноді виникав, ось тільки ефективності від нього було мало. Чималою мірою, з «вини» вмілого колективного захисту і зразкової універсалізації всіх без винятку динамівців. Плюс до всього кияни грали компактно, а ті ж Циганков з Вербичем регулярно брали участь в оборонних діях. Лише Бесєдін самотньо мерехтів попереду, в розрахунку на вихід в контрнаступ. І все спрацювало.

Цей незручний Хацкевич

Наставник Динамо за рік перебування на своєму посту здобув славу найбільш дискомфортного для Фонсеки опонента. Сергія Реброва португалець призвичаївся грати досить швидко, а от з білорусом у нього явно щось не «зростається». Цікаво, що дві своїх перемоги коуч Шахтаря здобув у торішньому матчі Суперкубка і травневому кубковому фіналі. Обидва рази — 2:0. Зате в чемпіонаті Хацкевич був неповторний. Три перемоги у чотирьох поєдинках – це вже не випадковість, і навіть не збіг. Це, вибачте за штамп, закономірність.

При всьому при цьому, ні про яке порівняння кваліфікації наставників міркувати не можна. Це, як мінімум, некоректно. І особисті вікторії Хацкевича можуть пояснюватися вмінням тренера Динамо підбирати тактику і виконавців конкретно під «гірників». У будь-якому випадку, білорус знову переграв Фонсеку.

Мотивація

Програш на всіх фронтах у минулому сезоні не міг не бити по самолюбству найтитулованішого клубу країни. Не останнім фактором було і особистий настрій наставника. Хацкевич, незважаючи на успішний баланс очних зустрічей з Фонсека, трофеїв не завоював, і нинішній сезон для білоруського фахівця в цьому плані буде визначальним. Другий «сухий» рік керівництво киян навряд чи потерпить. І хоча перший крок зроблено, найголовніше все ж попереду...

Не було нестачі в настрої і у гравців. Важливу роль зіграв і скандальний перехід у Шахтар Мораєса. По особам динамівців було помітно, що поява бразильця в стартовому складі їх лише розохотила. Може бути, навіть не менше, ніж відсутність трофеїв в минулому сезоні. Втім, і вона теж. Не забудемо і загальну принциповість «класичного», причому в будь-якому вигляді та в розрізі. Та й стартувати, знову ж таки, завжди краще з перемоги. Особливо тим, хто її найбільше потребує.



Помилка П'ятова

Слід констатувати, що Шахтар знову знизав плоди помилок на останньому рубежі. Андрій Пятов, будучи непохитним голкіпером номер один в країні, в минулому сезоні не був зразком надійності і встиг порядно «напартачити». Правда, ляпи часто не ставали фатальними. Благо, в більшості випадків на допомогу вчасно приходила потужна атака «гірників», і ляпи П'ятова йшли в тінь перемог і трофеїв.

Цього разу Андрій невдало вибив м'яч і динамівці цим скористалися. Надалі голкіпер Шахтаря був більш сконцентрований, але і підопічні Хацкевича навантажували його роботою не так часто. Ось як буває: ціна однієї помилки – програний трофей.



Реалізація

П'ятий пункт виникає з четвертого. Можна скільки завгодно говорити про те, що Шахтар по грі виглядав переконливіше, але найкрасивіше, як казав футбольний класик, це все ж рахунок на табло. Виграють не ті, хто створив більше моментів, чи протягом усієї зустрічі, що називається, «возив» опонента. Виграють ті, хто реалізує наявні можливості. Саме так і вийшло в одеському матчі. Адже і не скажеш, що Динамо вичавило максимум з мінімуму. Принаймні, вже за рахунку 0:1, кияни зобов'язані були забивати ще, коли удар Циганкова влучив у каркас воріт.

З іншого боку, хто заважав «гірникам», які мали відчутну перевагу, забивати?! Той же постріл Ісмаїлі у поперечину, зрізка Морозюка (теж в каркас), непогані спроби вразити ворота у виконанні Коваленка, Алана Патріка і Мораєса. Так, спіймав свою гру Бойко, безстрашно і навіть одержимо діяла оборона Динамо, але і це все не знімає запитань до гравців атаки Шахтаря. Той же Фернандо, по суті, запам'ятався лише жовтою карткою за грубу гру проти Бойка. Не густо – просто порожньо. Фонсека, звичайно, намагався змінити ситуацію (а попросту, дотиснути киян) за допомогою замін, але і це не принесло успіху.

Замість P. S. Що у нас там за сценарієм в кінці матчу? Правильно, емоції, бійки і видалення. «Класичне» залишилося вірним собі!..