Через терни - до зірок, або Шість українських футболістів, які досягли успіху, незважаючи на труднощі

Футбол України 1 Серпня, 11:52 1635
Через терни - до зірок, або Шість українських футболістів, які досягли успіху, незважаючи на труднощі Фото: fcdynamo.kiev.ua
Українські гравці, яким довелося багато пройти на шляху до успіху.

Руслан Малиновський. Уродженець Житомира потрапив в академію «Шахтаря», але так і не зміг там закріпитися. Повернувся у рідне місто, де грав за місцевий «Легіон» в чемпіонаті Житомирського району. Створення «Шахтаря-3» у Другій лізі дало можливість Руслану повернутися у професійний футбол. Далі послідувала оренда до «Севастополя», де тоді працював Олег Кононов. На рівні Першої ліги Руслан ще виходив на заміни, а коли змінився тренер та команда почала грати в УПЛ? справи пішли не дуже добре. Події 2013-2014 року призвели до зникнення ФК «Севастополь» та переїзду орендованих гравців «Шахтаря», до «Зорі». В іншого житомирянина – Юрія Вернидуба - Малиновський розкрився в повну міру. Один із перших гравців, із тої молодої «Зорі», наважився на переїзд в Європу. В «Генку» мав дуже важку травму, через яку пропустив дуже багато. Але в решті, віра в себе та величезна праця зробили із Малиновського гравця збірної України та одного із лідерів свого клубу із подальшими перспективами перебратися до топ–чемпіонату.



Кирило Дришлюк. В 2014 році Дришлюк втратив батька, який загинув на Сході України. Був збитий в літаку АН30 над Слов’янськом. Разом із пілотом Могилком та прапорщиком Потапенком до кінця намагалися посадити літак та відвести його від жилих кварталів. Тіло Павла Дришлюка так і не знайшли. Син був відрахований із академії «Динамо». Перейшов до скромної «Зірки». У 18 років отримав стабільну ігрову практику на рівні УПЛ. На юнацькому Кубку Європи в Фінляндії був основними гравцем в команді Олександра Петракова. На рівні всіх своїх партнерів має найбільше досвіду в дорослому футболі. Після вдалого молодіжного турніру має всі шанси змінити «Зірку» на європейську хорошу команду.


Тарас Романчук. В Україні цей футболіст грав тільки на молодіжному рівні. Певний час навіть поміняв футбол на міні-футбол. Переїхав до Польщі, де почав грати в місцевій другій лізі, звідки отримав запрошення до великого клубу «Яггелонія». В цій команді став одним із лідерів та провідним гравцем. Двічі здобував медалі першості Польщі. Не залишився не поміченим тренерами «Кадри». В 2018 році прийняв польське громадянство та отримав виклик до збірної від Адама Навалки.


В Україні до цього віднеслися по різному. Але саме завдяки характеру, великому бажанню та щоденній важкій праці Романчук став тим, ким він є зараз. Польські ЗМІ весною писали, що скаути «Боруссії» Дормунд переглядають Тараса, як кандидата на заміну Вайнглю.

Богдан Бутко. Свого часу Віталій Кварцяний взяв в «Шахтарі-3» Віталія Гошкодерю та Богдана Бутка. Останній буквально із перших матчів став основним гравцем «Волині». Діяв по всій правій бровці. Потім був період в Маріуполі, де спочатку Богдан виглядав доволі здорово (навіть потрапив в заявку на Кубок Європи 2012), але потім пішов великий спад. Все змінила оренда до російського «Амкару», де українець зміг стати одним із кращих захисників чемпіонату. Повернувся до «Шахтаря», де на перших порах був дублером Срни, а після допінгової історії хорвата став основним правим захисником команди.



Незважаючи на всі негаразди, все-таки зміг стати основним правим захисником «Шахтаря». Напевно, що ніхто не думав, що завершення кар’єри Срни в Україні буде саме таким. Бутку потрібно було грати в самий розпал сезону, коли були важливі матчі Ліги Чемпіонів. Каші Богдан там не зіпсував. Зимовий новачок Додо вже поїхав в оренду. Фонсека запросив влітку Данченка. Але Бутку не звикати до конкуренції.

Микита Бурда. Говорячи про Бурду перша асоціація – травми. Скільки в нього їх було, та скільки він пропустив – одному Богу відомо. Суть в тому, що Сергій Ребров дав йому шанс у сезоні 2015-2016, але після того, приблизно два роки, про Бурду не було майже нічого чути. Були якісь поодинокі матчі, які завершувалися подальшим лікуванням та відсутністю футболу на тривалий термін. Вболівальники вже почали забувати про цього гравця. Здавалося, що після приходу до Києва Пантіча та Кадара шансів у Микити грати в першій команді взагалі немає. Але величезна віра в себе, працездатність та довіра Олександра Хацкевича минулої весни зробили Бурду лідером захисту «Динамо» та гравцем збірної України.


Євген Макаренко. Перспективний та талановитий гравець молодіжної команди «Динамо» ніяк не міг знайти себе в першій команді. Виступав в оренді за «Говерлу», де розкрився, як лівий захисник. Повернувся до «Динамо», де був дублером дорогого француза - Бенуа Тремулінаса. Але із часом зміг довести Олегу Блохіну, що є кращим за легіонера. Вже французу потрібно було думати про зміну клубу. Здавалося, що врешті «Динамо» вирішить проблему лівого захисника, але Макаренко отримав важку травму під час матчу проти «Карпат» та вибув із футболу майже на два сезони. За цей час «Динамо» підписало Віторіно Антунеша. Відмовився підписувати новий контракт із «Динамо». Більше ніж півроку був без клубу. Врешті перейшов до скромного бельгійського «Кортрейка», де спочатку мав проблеми, але із часом став одним із лідерів команди. Під кінець сезону підписав контракт із бельгійським грандом «Андерлехтом».

Сергій Тищенко