RockStar. Чому Сергій Рафаїлов врятує український футбол?

Хто б міг подумати, що красива нічия Зорі у матчі з Брагою поповнить фонд золотих скандалів УПЛ? Прохід у плей-офф, аналіз наступного суперника луганців у Лізі Європи, перспективи у єврокубках – все це відступило на другий план після лаконічної відповіді Сергія Рафаїлова на невтішний для Зорі прогноз Паулу Фонсеки:

Будь-яка офіційна особа швиденько б видалила цей пост та як мінімум побудувала б кривеньку відмазку про злам сторінки, однак генеральний директор луганців пішов проти правил і став жирно тролити. Рафаїлов почав говорити, що не мав на увазі конкретно Паулу; мовляв, на світі є багато Фонсек – у дьюті-фрі є навіть портвейни з такою назвою. Зрозуміло, що Сергій Васильович мав на увазі конкретного Фонсеку, хоча він особливо цього й не соромиться – його Фейсбук, його правила:

Знаєте, лисиць, і псевдоспеціалістів, які пророкували невдачу Зорі в цьому двоматчевому протистоянні проти Браги було дуже багато. Мій пост в соцмережах був адресований усім їм, в тому числі і... Я мав на увазі те, що мав на увазі. Те, як я написав – так і є, – цитує Рафаїлова News One.

Більшість вболівальників та ЗМІ відразу назвала таку поведінку ганебною, а в соцмережах з’явився хештег #ВусаГаньби за аналогією з російськими “Вусами Надії” Станіслава Черчесова, через які втратив роботу голкіпер юнацької команди львівських Карпат. Звісно, образа спеціаліста за спокійний та обґрунтований прогноз виглядає некрасиво – навряд чи Рафаїлову сподобалося б, якби Фонсека почав вимовляти його ім’я по як “Сєргєй”, наголошуючи на останньому складі, але знаєте що? Саме цього ми і повинні вимагати від Паулу. Не тому що це буде справедливо, а тому що це буде живо, весело та меметично. І круто.

Будемо відверті: в українському футболі немає нічого цікавого. Так, є Класичне дербі, сценарій якого відомий задовго до матчу. Так, є веселі львівські клуби, що раз у декілька турів змінюють тренера, який іноді взагалі не має права на роботу, але загалом тут нічого цікавого немає. Українські клуби протягом тижня не генерують ніякого контенту, існуючи лише по вихідних – і тут з’являється Сергій Рафаїлов, який бомбардує Шахтар, Великий футбол, гомосексуалістів та навіть власних вболівальників. Тиждень без “жартів” гендиректора Зорі про “Пенісова”, “Півоненка” та “х#секи” вже й не тиждень зовсім. Сергій Васильович веде себе, як справжня рок-зірка, не рахуючись з думкою зашореного суспільства. Рафаїлов йде проти нього – просто тому, що він не хоче подобатись більшості:

– “Що там зараз в трендах? Патріотизм футбольних функціонерів? Оголошу себе православним комуністом!”
– “Вболівальники не ходять на стадіон? Ну, це не наші проблеми, ми за ними бігати не будемо – люди і так мають знати, коли і з ким ми граємо”
– “Що вразило в Європі? Геї та безхатченки в центрі міста. Особливо геї. Геї, повсюди геї, фу, як я не хочу бачити цього на своїх вулицях” *ліберальні журналісти в ці секунди втрачають свідомість*
– “Не подобається футбол? Футболісти взагалі не для вас грають, вони грають для президента”
– “Квитки на Брагу лише в комплекті з квитками на нудні матчі УПЛ за мінімум 150 гривень? Ну, а як з вами інакше, один квиток взагалі має коштувати як пляшка горілки”.
– “Леоненко – Півоненко, Денісов – Пенісов, телеканал – телеанал, Фонсека – х#сека”

Після останнього матчу проти Шахтаря Рафаїлов порекомендував «гірникам» роздавати на стадіоні солодких півників на паличці

І все це – далеко не повний список контраверсійних заяв гендиректора Зорі. Сергій Рафаїлов не думає про власну репутацію, збагачуючи український футбол не тільки мемами, а і приводами до роздумів.

– Виявляється, інформаційна війна клубів може вестись не тільки через ангажовані матеріали на телеканалах та клубних сайтах, а і через дотепні мультики, зроблені у відповідь на провокативні афіші Маріуполя;
– Виявляється, українські клуби абсолютно не зацікавлені у маркетингу та боротьбі за вболівальника – і Рафаїлов кожним інтерв’ю це підтверджує;
– Виявляється, українське суспільство не настільки однорідне, як нам говорять з ліберальних сайтів та ЗМІ – тут є і гомофоби, і православні комуністи;
– Виявляється, сліпо довіряти клубній політиці не можна, адже Зоря ще кілька років тому була одним з фармів Шахтаря, але після Революції опинилася у дружніх відносинах з Динамо та стала навіть більшим ворогом “гірників”, ніж саме Динамо.
– Виявляється, гендиректори клубів можуть спілкуватися простою та живою мовою без посередників.

Сама персона Сергія Рафаїлова стала цікавою темою для досліджень. Хто він взагалі? Як він керує Зорею? Наскільки він типовий гендиректор? Які в ньому плюси? Чи не тягне він клуб на дно зі своїм зверхнім ставленням до маркетингу та реклами? Чи може працівник клубу так вести себе на власній сторінці у соцмережах? Всі ці запитання можна було б поставити до більшості керівників українського футболу, однак персона Рафаїлова найбільш цікава читачу та журналісту. Лише Рафаїлов не боїться за свою репутацію, видаючи відверті заяви, які більше ніхто і ніколи собі не дозволить – і оформить їх так, що вони увійдуть в історію.

Рок-зірки завжди здаються неадекватними складними людьми, які прикривають відсутність виховання та навичок своєю особливою концепцією. Подібна думка має у собі раціональне зерно, однак той вплив, який рок-зірка чинить на оточуючу дійсність, переважує всі недоліки поведінки. RockStar не рахується з правилами, розважаючи себе та своїх однодумців, але, на відміну від звичайного фріка, він підіймає важливі теми для суспільства – навіть якщо не ставить перед собою таких завдань. Рафаїлов своїми жартами та образами розкриває відразу кілька таких серйозних проблем: нудьгу українського футболу, інформаційну війну у ньому, відсутність маркетингу, рівень культури та вмінь вітчизняних керівників тощо.

Про все це, звісно ж, можна довго та красиво говорити з телеекранів, але це не матиме тієї ваги, як комент про півоненка, х#секу, геїв чи гендиректорів, який зловить тонну дизлайків, змусить ЗМІ та соцмережі спочатку «бомбити», а потім – рефлексувати. Рафаїлову не страшно взяти на себе весь хейт, тому що він – істинна рок-зірка, крутий норов якої не залишить байдужим та не дасть загинути від нудьги.