— Олеже, наша збірна нечасто починає відбори з перемоги…
— Цього разу порадував і результат, і, що особливо приємно, якість гри. Перший матч, вольова перемога, багато моментів із нашого боку, якісний футбол. Єдине, що не сподобалося, — реалізація голевих моментів. Однак загалом «плюсів» набагато більше ніж «мінусів».
— Чи побачили щось нове в тактиці?
— Найголовніше — з відходом Рауля Ріанчо Андрій Шевченко задихав на повні груди. Бо збірна позбулася паразитичної, на мою думку, тактики: «Контроль м’яча заради контролю м’яча». Тому ми не перебирали з цим компонентом гри, діяли в один-два дотики, швидко переходили в контратаки й атаки. Що зрозуміло: маючи настільки стрімкі фланги, нерозумно було би подовгу тримати м’яч заради самого процесу.
— Як би Ви пояснили те, що у стартовому складі ми побачили двох футболістів без ігрової практики (Сергія Кривцова та Миколу Матвієнка)?
— У нашої збірної так було майже завжди! Згадайте, і в попередні роки команда стикалася з цією проблемою — одна, дві, три позиції, куди вимушено ставили тих, хто мало грає. Просто тому, що вибору немає. У цьому, зокрема, майстерність наставника: зробити так, аби на полі не було видно, що в деяких футболістів брак ігрової практики. Вважаю, Шевченко впорався з цим. Хоч у цілому було видно різницю між гравцями, які на ходу (Олександр Караваєв, Марлос, Євген Коноплянка), й іншими. З другого боку, готовність тих, хто є основним у клубах УПЛ, порадувала. Ще порадували наші заміни — Олександр Зінченко та Віктор Циганков. І тим, що саме вони організували вирішальний гол, так і показаною грою, що дає підстави вважати: наші лідери Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка отримали рівносильних конкурентів.
— Наш пропущений м’яч: «Хто винуватий і що робити?»
— Там був цілий ланцюжок помилок. Почалося з обрізки в середині поля, закінчилося діями голкіпера, який під час удару чомусь став на коліна. Помилилися чотири-п’ять футболістів, а не один.
— Минулого року був такий парадокс: наша збірна видала чудовий матч із Туреччиною, потім невдалий в Ісландії; спочатку Україна пережила ейфорію, потім повернулася «сіра буденність». Розумієте натяк?
— Тепер такого не буде. Шевченко працює тренером рівно два роки, цього достатньо, щоби перебудувати команду на свій розгляд. Зверніть увагу на такий момент: у старті з чехами вийшли Марлос і Руслан Малиновський, чим Андрій Миколайович дав зрозуміти, що Україна гратиме з позиції сили. На виїзді! Проти сильного суперника! Для нас це нове…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
