У Романа Санжара як головного тренера «Олімпіка» сформувалася репутація спеціаліста, здатного що півроку ліпити нову команду. Відсутність стабільності в організації клубу змушувала тренерський штаб постійно або розкривати нових гравців, або реабілітувати вже списаних у небуття. Безперечно, процес продовжився б і далі, якби союз «Олімпіка» з Романом Санжаром (і його помічниками) не обірвався посеред сезону.
Що ж, нагода згадати найяскравіших футбольних персонажів, розкритих чи реанімованих тренерським чуттям Романа Миколайовича, випала несподівано. Нижче – топ-10 за версією UA-Футбол.
- Моха
«Олімпік» при Санжарі не був командою, засиленою легіонерами. Однак іноді селекційна служба знаходила за бугром футболістів, котрі додавали колективу міцності ісвоєрідного колориту. Мабуть, найяскравіший серед варягів – Моха, вихоплений «Олімпіком» у іспанській глибинці.
З «олімпі ком» він пройшов шлях від Першої ліги до міцного середняка УПЛ, ставши ласою мішенню для більш заможних клубів. Були навіть розмови про зацікавленість в персоні іспано-марокканця з боку київського «Динамо», та зрештою Моха опинився в Словаччині. І хоч розставання з «Олімпіком» виявилося не найбільш приємним, легіонера згадують благими словами.
- Заурі Махарадзе
Махарадзе – вихованець «Олімпіка», який встиг не лише тренуватися під керівництвом Романа Санжара, але й грати з ним пліч-о-пліч. Та саме з виходом в УПЛ, а потім – і в єврокубки Махарадзе набрався потрібного для воротаря досвіду і став одним з найстабільніших гравців чемпіонату України на своїй позиції. Громадськість закликала тренерів збірної України звернути увагу на Махарадзе, але швидше спрацювали грузини, чия кров тече в жилах Махарадзе за батьківською лінією. Зрештою, він змінив і клубну прописку, залишивши між собою та «Олімпіком» лише спогади.
- Максим Драченко
Вихованець черкаського футболу намагався закріпитися у «Шахтарі», але до першої команди так і не доріс. Зате в «Олімпіку» Максим став стержневим футболістом, провівши за команду близько 150 матчів. То був пік кар'єри Драченка, після чого пішов спад у вигляді переходу до «Зірки», а вже далі – до чемпіонату Казахстану.
- Станіслав Біленький
Станіслав Біленький постав на горизонті тоді, коли «Олімпік» пережив чергову кадрову революцію і зіткнувся зі значимими проблемами на позиції нападника. Молодий форвард дебютував в матчі проти «Зорі», і доволі швидко став гравцем, наближеним до основної обойми. В сумі у Біленького – шість голів за «Олімпік» в УПЛ, а також історичний дебютний гол донеччан на міжнародній арені (в ворота ПАОКа). Але, як і годиться для традицій «Олімпіка», його співпраця з клубом і командою розірвався так само стрімко, як і розпочалася його кар'єра в УПЛ.
- Іван Брікнер
Іван Брікнер – знахідка тренерського штабу Романа Санжара. До «Олімпіка» півзахисник приєднався в якості вільного агента, до того відтарабанивши чотири роки за нижчолігові «Суми». Його гол у ворота «Олександрії» назавжди залишиться в літописах історії «Олімпіка», хоча Брікнер вже не представляє цю команду.
Він провів за «Олімпік» зовсім небагато матчів (близько 25-и), але подавав чималі надії. І, безперечно, в стабільному середовищі під тренерським наглядом Санжара Брікнер міг би зростати і динамічно розвиватися як футболіст.
- Віталій Балашов
Він зіграв за «Олімпік» всього-на-всього дев'ять матчів, але є яскравою ілюстрацією того, як Роман Санжар вміє працювати з кадрами. Балашов – це приклад того, як списаний в небуття футболіст (його звинувачували у недотриманні режиму, неспортивній поведінці, апатії стосовно футболу) може розкритися за правильного тренерського підходу. Віталій, прийшовши в «Олімпік», одразу став основним його гравцем і в дев'яти поєдинках, зіграних цього сезону, був вельми помітною постаттю в побудовах команди.
Ось для кого відхід Романа Санжара з «Олімпіка» є найбільш відчутною втратою.
- Андрій Богданов
Він не зміг закріпитися в «Динамо», «Металісті», «Волині», пережив кілька невдалих закордонних відряджень і жив лише спогадами про успішну каденцію в київському «Арсеналі». Допоки не виник варіант з переходом до «Олімпіка». Саме в команді Романа Санжара Богданов пережив другу молодість, набув впевненості, яка дозволила зробити наступний крок – ще раз спробувати свого щастя в чужій країні. І цього разу Богданов дуже непогано виглядає в польській «Арка». Грає і дякує Роману Санажару за наданий йому шанс перезавантажити свою кар'єру.
- Артем Шабанов
Йому нині дістається чимало критики за гру в «Динамо», але ж Шабанов доріс до цього запрошення. Так само, як доріс до виклику в національну збірну України. І все це – під наглядом Санжара, в команді якого Артем був незамінним гравцем.
- Іван Сондей
Ще один гравець, якого «Олімпік» вже в статусі міцного середняка УПЛ знайшов у Першій лізі. Іван Сондей в команді Романа Санжара не був залізно основним гравцем, але зарекомендував себе працьовитим хлопцем, здатним в будь-який момент закрити проблемну позицію в півзахисті. Нині Іван перебуває в доволі зрілому як для футболіста віці, але продовжує рости і розвиватись. Точніше – продовжував під наглядом Санжара. Як буде далі? Поки що загадка.
- Олексій Дитятьєв
Класична історія зростання: Дитятьєв прийшов до «Олімпіка» з «Буковини», виграв з донеччанами Першу лігу, пішов на підвищення і добре зарекомендував себе в УПЛ. Настільки добре, що згодом отримав запрошення від завсідника елітарного дивізіону «Ворскли», а вже опісля, - транзитом через «Карпати, - опинився в Польщі. Й хоч кар'єра захисника розвивається не блискавично (але й на місці не тупцює), без Романа Санжара не було б і цього.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
