Трансформації Кононова: екс-«бандерівець» – головний кандидат на пост тренера «Спартака»

Футбол України 31 Жовтня, 09:39 1208
Трансформації Кононова: екс-«бандерівець» – головний кандидат на пост тренера «Спартака» | 19-27
Він носив червоно-чорний шарф, правильно відповідав на «Слава Україні!», згодом хизувався зображенням Путіна на футболці, а тепер може очолити «народну» московську команду.

Тема зміни головного тренера у московському «Спартаку» – одна з найбільш обговорюваних на Росії. Після відставки італійця Массімо Каррери обов'язки наставники червоно-білих виконує колишній помічник Сергія Реброва в «Динамо» Рауль Ріанчо.

Загалом ситуація у найпопулярнішій московській команді начебто проста – як повідомили наші джерела у футбольних агентських колах, вибирають із двох кандидатур – Олега Кононова та Валерія Карпова. Для більшості членів правління клубу пріоритетнішим є варіант із колишнім наставником «Карпат», однак є й такі, хто активно виступає за «спартаківське серце» Карпіна. Остаточну крапку в цьому процесі поставлять найвищі боси «Лукойла», який є головним спонсором «Спартака».

Якби москвичі виграли в останньому матчі чемпіонату Росії в «Рубіна», то іспанця Ріанчо залишили би до зими, а потім думали. А так, нічия 1:1, і зміна головного тренера знакової російської команди, яка перебуває на 6-му місці турнірної таблиці, відбудеться вже найближчим часом.

Олег Кононов зараз – головний тренер тульського «Арсеналу» (наразі 10-та позиція в російській Прем'єр-лізі). І сам він, з усього видно, перебуває на роздоріжжі. З одного боку, на зустрічі з уболівальниками заявляє, що і думати не думає про «Спартак», з іншого – команді з Тули оголошують, що їхніми діями під час кубкової гри з грозненським «Ахматом» керуватиме до цього асистент тренера Ігор Сємшов. І в той же час в Грозному до колективу знову приєднується Кононов – наче нічого не сталося, і немає жодних «спартаків».

Таке враження, що між краплинками дощу бігає. Але треба знати Олега Кононова, щоби розуміти, що це і є – він справжній. Ось, для прикладу, є категорія футбольних людей, які сповідують безглузде «футбол внє палітікі» – та це швидше від недалекого розуму. Наш же герой – адепт такого собі «футбол поза принципами». І, мабуть, один із найуспішніших у цьому плані.

До приходу в «Карпати» 2008-го року уродженець Курська був відомим хіба що у вузьких колах – з молдовським «Шеріфом» вигравав місцевий чемпіонат, але не більше. І саме робота у львівському клубі дала Олегові Кононову значний поштовх у тренерській кар'єрі.

Львівські футбольні вболівальники обожнювали тренера, який позиціонував себе білорусом (ну ж не росіянином – у Львові), він начебто відповідав взаємністю – регулярно підходив до трибуни з великим написом «Бандерштат», казав «Героям слава!». За це фанати готові були на руках його носити, «посвятили» у почесні бандерівці, львівська влада відзначила «Почесним знаком святого Юрія» за визначні заслуги перед містом.

А далі справи у «Карпат» пішли трохи не так, відбулася відставка, у Львові з'явилися розмови, що тренер із шармом інтелігента не завжди так тепло стелив, як здавалося, деякі ображені скаржилися на невиконані Олегом Кононовим обіцянки, натякаючи на його лукавість та не зовсім позитивні людські якості.

Переїхавши до Севастополя, а згодом і до Краснодара, Олег Кононов усе рідше згадував Львів, не кажучи вже про Бандеру. А коли минулого року у 65-ий день народження Путіна на стадіоні у Грозному одягнув футболку з його зображенням та ще й похизувався таким фото в соціальних мережах, Львів вибухнув справедливим обуренням. У міського голови Андрія Садового вимагали забрати в екс-тренера «Карпат» нагороду «Почесний знак Святого Юрія». Але той пояснив, що така процедура не передбачена у регламенті мерії: якщо дали – вже не забирають.

Тепер Олег Кононов – один із претендентів на пост головного тренера московського «Спартака». Якщо його призначать, це стане поки що піком його футбольної кар'єри. Адже клуб, який вважають найбільш ворожим до українського футболу (запитайте у фанатів «Динамо», та й тих же «Карпат» теж), на Росії вважають народним, а в столиці у нього найбільша армія прихильників. Та чи вдасться і там пострибати між краплинок дощу – сказати важко…

Віталій Павлишин