– Дмитре Станіславовичу, яких тренерських принципів ви дотримуєтесь?
– Контроль м'яча: вміння контролювати суперника, володіючи м'ячем, створюючи моменти, граючи агресивно. Тренувальний процес побудований на інтенсивності, високій концентрації, роботі з м'ячем, вмінні швидко думати. Якщо говорити конкретно, намагаємося підлаштовуватися під суперника. Ігровий стиль грунтується на володінні м'ячем, в основному.
– Яка зараз атмосфера в команді?
– Зараз все добре. Ми на першому місці, у нас все стабільно, вдається демонструвати досить-таки привабливу гру.
– Чи трапляються в команді якісь проблемні питання з дисципліною?
– Так. Це живий колектив, у якому багато людей. Є певні моменти щодо поведінки гравців на полі. Здебільшого нам вдається контролювати ситуацію: всі – живі люди, всі емоційні, програвати не люблять, тож бувають різні ситуації.
Жовта картка Кравченка за розмови, той же Ігор Когут часто не стримує емоцій. З одного боку це добре, вони не люблять програвати, але з іншого – отримуємо непотрібні картки, які в майбутньому можуть призвести до дискваліфікації.
– Яка головна проблема клубу?
– Напевно, це звичайні поточні моменти, пов'язані з грою. В інших сферах у нас все нормально і стабільно. Є проблеми з реалізацією, взаєморозумінням, але це – робочий процес, який потрібно просто корегувати.
– Чи можна сказати, що гравці, які прийшли під час літнього трансферного вікна, подумки вже в УПЛ?
– Думаю, що ні. Всі вони розуміють, яка зараз ситуація, наскільки складна Перша ліга. Бачать, як важко нам даються чимало ігор. Тож говорити, що хтось подумки вже у майбутньому, не варто.
– Серед них виділяється Чеботаєв.
– Є стилістична проблема. Він тривалий час грав у команді, де дотримувалися іншого ігрового принципу. Зараз йому складно перебудуватися під наш стиль. Ми більше граємо з м'ячем, на атаку і на половині поля суперника, де від захисника вимагається висока концентрація – там скупчення гравців набагато більше, від своїх воріт досить далеко, тож ціна помилки – набагато вища. У тому, що стосується гри в атаці, йому потрібно додавати.
– Як ваша команда підбирає гравців?
– Ми бачимо позиції, які нам необхідно посилити, дивимося, що є на ринку, починаємо вести переговори і залежно від того, як вони проходять, комплектуємо команду. Зараз гравців не купуємо. В українському футболі взагалі немає футбольного ринку, як такого. Всі прагнуть брати вільних агентів.
Ми зіткнулися із ситуацією в Другій лізі, коли дійсно складно запросити гравців. Аналогічно і в Першій лізі не дуже хочуть йти до нас – навіть на хороші умови. З цим є складнощі – це стосується всіх команд. Команди УПЛ формуються за таким же принципом.
– Мемешев сам зателефонував і попросився в клуб?
– Ми його запрошували ще тоді, коли він йшов із Волині, але Редван хотів спробувати себе в Прем'єр-лізі і відповів нам відмовою. Якийсь час він гастролював по різних командах. Зрештою, повідомив нам, що готовий долучитися. Тоді це була Друга ліга, у нас існували проблеми в атаці, тож ми підписали його.
– Чи були ще гравці, які самі телефонували?
– Зараз іноді трапдяється, що дзвонять, хочуть попрацювати. Мені здається, це абсолютно нормально. Є футболісти, які грали в Першій лізі, які були у Прем'єр-лізі. Інша справа – наскільки нам потрібні виконавці того чи іншого амплуа.
– Останній, хто вам телефонував?
– Гравець Олімпіка, але не пам'ятаю, хто саме.
– У багатьох гравців контракти розраховані до кінця сезону. Хто залишиться? Хто піде?
– Ще точно не знаємо. Ми сконцентровані на сьогоднішньому дні та найближчих іграх. Ніяких думок з приводу наступного сезону. Міжсезоння – довге, буде достатньо часу, щоб навести лад.
– У СК Дніпро-1 – очевидний баласт.
– У нас є група людей. Не казатиму, скільки саме гравців, які дійсно можуть підсилити гру. Питання в тому, що у багатьох хлопців є проблеми з ігровою практикою. У тих же Войцеховського, Шаповала, Мемешева. У нас є дві людини на позицію, дехто може зіграти на кількох позиціях.
Граємо в одного форварда. У нас їх троє. Той же Стас Куліш ідеально підходить під нашу схему. Кожушко і Войцеховський більше годяться під контратаки. Щодо футболістів на флангах оборони, у нас є Бровченко, Шаповал. Саша Назаренко не викликає ніяких запитань з приводу своєї присутності в основному складі. Завдяки йому можемо змінювати малюнок гри. З ним дуже складно конкурувати, і його статистика про це свідчить.
Можливо, є хлопці, у яких мало ігрової практики, але всі вони так чи інакше сприяють успіхам команди.
– За ким зараз стежить СК Дніпро-1?
– В Україні життя тренера влаштоване таким чином, що ти стежиш за всіма гравцями. Якщо порівнювати з іншими лігами, то у нас не так багато команд. Більшість хороших гравців сконцентровані в 3-4 провідних командах. Всі інші змінюють команди залежно від різних, зокрема і фінансових, умов.
– Сашко Назаренко – дуже перспективний. Чи спроможний він повторити шлях Супряги?
– Я не боюся, що він піде. З приводу перспективи, ми бачимо його в різних ракурсах, він їде до молодіжної збірної, але там не грає. Потрібно розуміти ситуацію глибше. Одна справа – грати в Першій лізі, інша – у Вищій. Тут є велика різниця. Саша для нас важливий, і ми бачимо, що він у повному порядку. Але занадто рано про щось говорити. Якщо розвиватиметься такими темпами, може вирости в хорошого гравця.
– Чи не зарано пішов Супряга?
– Мені складно про це говорити. Він пішов у команду, яка ставить максимальні завдання, тож ми не могли його втримати. Ми – команда Першої ліги, а він став гравцем клубу, який щороку виступає в єврокубках.
– Якими були ваші емоції після призначення на пост головного тренера Дніпра?
– З одного боку мені було приємно. З іншого боку я розумів, що доведеться дуже важко, адже більшість досвідчених гравців пішли, залишилися молоді хлопці.
– Чи було відчуття, що вас призначили лише для того, щоб дотягнути команду до «фінішу»?
– У цій ситуації керівників можна зрозуміти. Більшість хлопців становили кістяк юнацької команди, з ними я добре знайомий. Це був шанс та велика честь для мене. Я, можна сказати, вихований на дусі цієї команди і більшість свого футбольного життя провів у Дніпрі.
– Працювали безкоштовно?
– Були фінансові труднощі, але мені все заплатили.
– Що корисного почерпнули для себе із цього досвіду?
– Зараз кожні півроку приносять якусь користь, якісь важливі моменти, які йдуть в банк досвіду і твого розуміння, як працювати в різних умовах. На той момент – це дійсно перший рік у найвищому дивізіоні. Хотілося не відходити від гри, яку ми сповідували в юнацькій команді, яка приносила нам результат.
Доводилося балансувати між якістю гри і здобуванням результату. Був дуже складний період, коли не перемагали 8 ігор поспіль. Довелося важко після травм ключових гравців. Був дефіцит ресурсів і кадрів, проте в таких умовах належало будувати якусь команду.
Я вдячний долі, що мав такий досвід. Навіть ті пропозиції, які отримали багато гравців після закінчення сезону, свідчать про те, що ми усе робили правильно.
– Після закінчення сезону розпочалося створення СК Дніпро-1. Розкажіть про цей період.
– Створення СК відбувалося без моєї участі. Мене запросили вже на тренерську посаду цієї команди. Зважав на те, щоб були гравці, яких я знаю, з якими працював – аби створити кістяк.
Я відразу погодився на пропозицію СК. Проект мені видався перспективним, тож я особливо не вагався. Вважаю, що це чесний і нормальний крок.
– Які стосунки склалися з президентом клубу Юрієм Березою?
– З першого дня у нас виник предметний діалог щодо розвитку команди. Береза – відмінний, емоційний менеджер, який любить футбол і команду. Приходить практично на всі ігри. Заходить в роздягальню, каже напутні слова, постійно з нами.
– Чому ви взагалі вирішили стати тренером?
– Футбол – це моє життя, моє все. Люблю не тільки грати, а й тренувати. Упродовж всієї кар'єри подобалося аналізувати матчі, це свого роду інтелектуальна гра, а не просто емоції. Тренувати – це крутіше. Тут усе зовсім по-іншому, ти відповідаєш не тільки за себе, будуєш зв’язки між великою групою людей. Це приносить мені задоволення.
– Вас часто називають найперспективнішим тренером України. Як вам такий статус?
– Мені лестить, але все ж таки вважаю це авансом. Усе потрібно доводити результатом і працювати. Наразі це просто слова, які не мають під собою якогось грунту.
– Коли йшла мова про відставки Хацкевича і Вернидуба, ваше прізвище було серед кандидатів на їхню заміну. Хотіли б очолити Зорю або Динамо?
– Звичайно, працювати у таких командах, які ставлять перед собою найвищі завдання, – мрія будь-якого тренера. Кожен амбіційний тренер або гравець ставить перед собою максимальні завдання, у цьому і суть розвитку. Тому, звичайно, якщо будуть пропозиції з команди, у якої великі амбціі, я погоджуся. Але зараз ці спекуляції не мають ніякого значення. У цю хвилину в СК Дніпро-1 дуже цікава робота, цікавий виклик, і я дійсно отримую задоволення від роботи та кожної хвилини, проведеної тут.
– Чи надходили вам пропозиції від інших клубів?
– Так, у мене були пропозиції, не скажу, що від багатьох. Отримав три доволі непогані запрошення, але озвучити ці клуби не можу. Були пропозиції як з України, так і з-за кордону.
– Філософії якого тренера ви намагаєтеся дотримуватись?
– У світі багато ідей, усі вони відкриті і ти обираєш ту, яка тобі ближча. Такими принципами живе будь-який тренер, якщо це не якийсь революціонер-новатор. Кожен відштовхується від ресурсів, які у нього є.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
