Еволюція футбольної форми

Світовий футбол 11 Грудня, 10:45 2930
Еволюція футбольної форми | 19-27
Якби ти потрапив на «футбольний» матч до Київської Русі чи середньовічної Франції, не повірив би своїм очам. Личаки, капелюхи, чоботи — за сучасними мірками, спортивна форма тодішніх гравців мала безглуздий вигляд. Аби зробити її зручною та комфортною, прихильникам футболу довелося добряче попотіти. І не лише на полі.

Батьківщина сучасного футболу — Британія. Саме там 1863 року записали чіткі правила ведення цієї гри. Там запровадили й першу моду на футбольну форму — «плюс чотири».

В архівах британської ліги збереглися записи, де вказано, що форма гравців складалася зі штанів, високих, до колін шкарпеток, у які заправляли колоші, сорочки та головного убору — циліндра. Тепер зрозуміло, чому англійці в мультфільмі про козаків у футбол в капелюхах грали. Традиція!

Пізніше футболісти вдягали на гру ще й тяжкі армійські черевики. Лишень уяви собі, як важко і небезпечно було грати в такому взутті!

Шотландськакоманда «Квінс Парк», 1873 р.

Британські моряки поширили знання про футбол численними портовими містами Європи, Азії, Латинської Америки, Африки. Так про футбол дізнався світ. Проте наївно вважати творцями футболу тільки британців. У подібні ігри грали різні народи ще з давніх часів… Тобі теж кортить дізнатись, у чому? Продовжуй читати, далі — цікавіше!

Стародавні китайці для гри у футбол вбиралися в національні костюми — кімоно і ханьфу. Єгиптянивикористовували набедрені пов’язки схенті — лляні смуги, що обмотувалися навколо стегон і кріпилися на талії. Втім так вони не лише грали в футбол, але й ходили щодня.

Стародавні індіанці замість головних уборів надягали голови тварин — звісно, щоб налякати суперників. А от греки взагалі не парились — грали голяка!

На Русі футбольні баталії з’явились набагато пізніше, однак стилем форми наші предки теж не переймались, грали у повсякденному одязі — личаках та валянках.

У ХVІ ст. в Італії з’явилася ще одна гра, схожа на футбол, — кальчо. ЇЇ учасники традиційно надягали штани, схожі на панталони, торс при цьому залишали відкритим.

Цікаво! Спочатку футбол в Англії був народною розвагою на Масляну та Великдень. Кількість гравців у командах іноді перевищувала сто чоловік. А сама гра більше нагадувала бійку. В хід ішли і руки, і ноги, а матчі тривали по 20 годин поспіль. Ворота суперників могли розташовуватися за кілька кілометрів. Під час таких матчів травмувалися не тільки гравці, але й випадкові перехожі. Діставалося і міському майну — руйнувалися торгові лавки, а містяни ховалися, втікаючи від футбольних побоїщ. Гадаєш, комусь було діло до форми?)

Священики називали цю гру «диявольськими танцями», і в ХІV столітті королівським указом футбол був заборонений під страхом смертної кари. Лише через 200 років заборону нарешті зняли.

Приблизно такий вигляд мали перші футбольні баталії в Англії у ХІХ ст.

Коли в ХІХ ст. на зміну робочим чоботам прийшли бутси, легше не стало. Металеві шипи так само призводили до численних травм. Тому для захисту ніг футболісти почали використовувати щитки, які одягали зверху на шкарпетки.

Домашня форма футбольного клубу «Woolwich Arsenal», Лондон, 1894 р.

Жіноча футбольна команда, Англія, 1914 р.

Спочатку гравці розрізняли «своїх» і «чужих» за кольором стрічок на капелюхах. З 1867 року команди почали домовлятися про забарвлення светрів своїх гравців. Згодом кожен футбольний клуб мав свій колір форми.

В 1909 році запровадили окрему форму для воротарів — її колір мав відрізнятися від кольору одягу польових гравців.

На зміну незручним штанам прийшли довгі шорти (що теж не надто спростило життя футболістам). Оскільки резинки на той час ще не винайшли, вони тримались на… ременях. І якось це зіграло злий жарт з однією з команд.

1921 року під час фінального матчу за Кубок Шотландії у Джима Боуї рветься ремінь, тож йому доводиться змінювати його у розпал гри. Саме в той час гравець, якого опікував Боуї, забиває переможний і єдиний у матчі гол.

У 30-ті рр. ХХ ст. сформувалася традиція нумерувати форму спортсменів. Але чітких правил, де ставити цифру, не було. Через це у 1960-х шотландська команда «Селтік» єдина в історії примудрилася грати у формі з нумерацією на шортах.

Спортивна форма шотландського ФК «Селтік», 1967 р.

Коли винайшли синтетичні матеріали, футболісти зітхнули з полегшенням. Якщо бавовняний одяг вбирав піт, ставав важким та прилипав до тіла, водонепроникна синтетика протягом всієї гри лишалася легкою та комфортною.

Відтоді почався справжній культ футбольної форми. Аби логотип компанії потрапив на одяг народних улюбленців, спонсори викладали кругленькі суми. Доходило навіть до абсурду.

Так гравцям мадридського «Атлетіко» кожного матчу доводилося одягати різну форму, аби прорекламувати нові фільми, які саме йшли в кінотеатрах. За чутками, аби здешевити її пошиття, використовували тканину від матраців з місцевого заводу. Тож дехто досі називає футболістів «Атлетіко» матрацниками. Хоча, ймовірно, ця назва закріпилася за клубом саме через смугасте червоно-біле забарвлення форми.

Історія футболу знає і чимало своєрідних модників — тих, хто під основною футболкою полюбляв носити майки з незвичайними гаслами, рекламою чи жартами, демонструючи написи на публіку. Щоправда, з 2002 року всі політичні та релігійні заклики заборонили, а от любовних зізнань це не зачепило. Поглянь, як оригінально зізнався в коханні своїй дівчині італійський футболіст Маріо Балотеллі.

В гонитві за оригінальністю форма футболістів нерідко стає об’єктом насмішок та активних обговорень у пресі.

Футболісти клубу «Лорка» (Іспанія) якось переодяглися у броколі, щоб підкреслити сільськогосподарський напрям свого регіону Мурсії:

Ковбойська форма гравців клубу «Колорадо Карибус», США, нагадала критикам Покахонтас:

Реклама пива та щупальце восьминога на футболці воротаря (ФК «Луго», Іспанія, Сегунда):

Форма японського клубу «В-Варен Нагасакі» стилізована під смокінг з метеликом. Після матчу можна одразу на бал чи весілля друзів:

Ніби щойно з циркового виступу — строката форма мексиканського воротаря Хорхе Кампоса теж наробила шуму в ЗМІ:

Нині для футболістів шиють індивідуальні бутси з гумовою підошвою відповідно до форми ноги та погоди. З’явилися гетри з захисними щитками та воротарські рукавички. А маса спортивного одягу не перевищує 200 г.

Кожен футбольний клуб має титульного спонсора, який витрачає шалені кошти, аби його логотип прикрашав футболки чи взуття гравців.

Так ще в 1970 році Puma заплатила 12000 доларів бразильському форварду Пеле тільки за те, щоб перед грою Чемпіонату світу він зав’язав шнурки на своїх бутсах. Звісно, всі телекамери тієї миті знімали зоряні ноги Пеле.

Сьогодні обов’язковими складовими футбольної форми є:

  • футболка з рукавами,
  • шорти,
  • гетри,
  • щитки,
  • бутси.

Надягати ремені, ювелірні прикраси або годинник на матч суворо заборонено — можна травмувати себе або інших гравців. А от наколінники, пов’язки та налокітники дозволені.

Форма національної збірної України, 2016 р.