Українська Прем’єр-ліга пішла на зимові канікули. ФК Львів завершив осінню частину чемпіонату восьмим, на відстані одного очка від топ-шістки. При цьому команда, яка розпочинала сезон із Жилмаром, а продовжила його із Юрієм Бакаловим, стала справжньою «грозою авторитетів». Виїзні перемоги над Динамо (1:0) та Олександрією (2:1), харківська нічия із Шахтарем (0:0), а ще відібрані очки у Маріуполя (двічі) та Зорі – «містяни», як ніхто, заслужили на компліменти. Дуже незручний суперник!
Забивають львів'яни небагато – гірша атака лише у Ворскли, Арсенала та Чорноморця. Проте на вістрі нападу команди Бакалова маневрує дуже небезпечний і поки що невідомий для широкого загалу бразильський форвард – Бруно Дуарте.
Від його влучних ударів вже постраждали Маріуполь (двічі), Олександрія, Чорноморець, Карпати, Десна та Арсенал. Із сімома голами Дуарте розташувався на 5-ій сходинці бомбардирського рейтингу. Більше забили лише Мораєс, Циганков, Швед та Марлос.
«Насолоджуюся, коли подають «борча суп»
– Бруно, привіт! Чи чув ти хоч щось про Україну, перш ніж приїхати сюди?
– Не буду лукавити – про Україну мені було відомо дуже мало. Але цього виявилося достатньо, щоб знати: у вас ду-у-уже холодна зима (Сміється).
– Бразильці люблять тепло. Як почуваєшся в умовах львівської зими?
– Бразильська зима не йде у жодне порівняння навіть із львівською осінню. Перші холодні дні я пережив дуже болісно. Але час минає. Відчуваю, що поступово адаптовуюся до вашої холоднечі.
– Чим ти займаєшся у Львові, коли немає матчів і тренувань?
– У такі моменти я відпочиваю. Мені подобається ходити у ваші ресторани, кафе, кінотеатри. А ще я знаходжу час, щоб вчити українську мову.
– Скільки українських слів ти вже вивчив?
– Процес не стоїть на місці. Я потихеньку поповнюю свій словниковий запас. Уже впевнено можу сказати «дякую», «до побачення» та ще дещо. Матюки? Ні-ні, ніяких матюків (Сміється).
– Які українські страви тобі сподобалися найбільше?
– Я воістину насолоджуюся смаком, коли мені подають «борча суп» (борщ, – при. ред.). У вас вистачає й інших неймовірних страв, але поки що мені не вдалося запам’ятати їхні назви (Сміється). Горілка? Нізащо, навіть не пропонуйте.
– Хто допомагає тобі з побутовими проблемами? Маю на увазі купівлю продуктів, одягу, пересування містом.
– Спочатку моїм наставником був Вільям Роша Батіста. Він допомагав мені в усьому, підказував, координував. Але здебільшого я дбав про себе самотужки. Так значно швидше можна адаптуватися.
– Чи подобаються тобі львівські дівчата? Хто симпатичніший – українки чи бразилійки?
– Найпривабливішою для мене є моя дружина (Усміхається).
«Ми скористалися огріхами Динамо і Шахтаря»
– У Львові – багато легіонерів із Латинської Америки – не тільки у твоїй команді, але й у Карпатах. Чи спілкуєшся ти із представниками іншого львівського клубу?
– Наразі ні з ким із них не спілкуюся. Але так, знаю, що нас, латиноамериканців, в українському футболі – вдосталь.
– Ти забив Карпатам у Львівському дербі. Розкажи про свої емоції.
– Забивати у дербі – це завжди емоції, які важко передати словами. У цьому матчі проти Карпат мій гол міг стати вдвічі важливішим, але, на жаль, він не допоміг нашій команді здобути перемогу.
– Напевно, Львівське дербі навіть соромно порівнювати з бразильськими дербі? Флуміненсе – Фламенгу, наприклад…
– Кожне дербі – по-своєму важливе і величне. Протистояння Фламенгу і Флуміненсе відрізняється масштабами, розмахом, але не емоціями.
– Ти забив вже 7 голів у цьому чемпіонаті. Це чимало. Але чи віриш у свої сили, щоб обігнати Жуніора Мораєса?
– Між нами – чималий розрив у бомбардирському заліку. Тому наразі я сфокусований на тому, щоб допомагати своїй команді досягнути максимального результату у Прем’єр-лізі. Ось це – моє головне завдання. Але, звичайно, і від боротьби із найкращими снайперами чемпіонату я не відмовлятимусь.
– До речі, із Мораєсом ти знайомий особисто?
– Так, під час наших зустрічей із Шахтарем я познайомився із Мораєсом. Але варто сказати, що знав його значно раніше, ще коли виступав у Бразилії. Ми поспілкувалися після матчу – Жуніор Мораєс виявився прекрасною людиною. Він справив на мене гарне враження.
– Кого з бразильських легіонерів УПЛ ти поважаєш найбільше і чому?
– Кожному із них дістанеться від мене лише захоплення і повага. Але мій особливий респект – для Тайсона. За все, що він зумів досягнути тут, в Україні, упродовж багатьох років.
– Писали, що тобою цікавиться київське Динамо. Це правда?
– Мені про це нічого не відомо. Думаю, якщо до моєї персони справді виникне якийсь серйозний інтерес, я буду першим, хто про це дізнається від ФК Львів.
– Тебе вилучили у матчі проти Арсенал-Київ. Ти зрозумів, чому таке рішення прийняв арбітр?
– Я досі достеменно не знаю, як інтерпретував арбітр ці епізоди. Так чи інакше, вони уже в минулому. Я намагаюся не надавати цьому інциденту великого значення.
Арбітраж – це нелегка професія. Рішення арбітрів частенько впливають на результат того чи іншого матчу. Відповідно, завжди будуть ті, кому його робота сподобається, а кого – категорично розчарує. Це складно…
– Де судять суворіше – в Україні чи Бразилії?
– Бразильські арбітри – менш суворі.
– Львів обіграв Динамо і зіграв внічию з Шахтарем. Проти кого із цих суперників було важче?
– Обидва матчі видалися надзвичайно складними. Але тактика нашої команди виявилася бездоганною. Ми успішно використали на свою користь ті нечисленні слабинки, огріхи, які наявні в Динамо і Шахтаря. У цьому величезна заслуга нашого наставника – Юрія Бакалова. Він обрав правильну тактику і зумів донести до нас свої ідеї.
«Списуюся із Габріелем Жезусом»
– Хто твій кумир серед форвардів світового рівня?
– Моїм кумиром завжди був Феномено – Роналдо. Але сьогодні, як не дивно, мені імпонує гра Роберта Лєвандовскі.
– Знаю, що в академії Палмейраса ти познайомився із Габріелом Жезусом. Продовжуєте товаришувати зараз?
– Так. Коли є можливість, списуємося у соціальних мережах.
– Він – із бідної сім’ї. А ти? Розкажи про своїх батьків – чим вони займаються, скільки у тебе братів та сестер?
– Я – єдина дитина у сім’ї. Моя мати працює на джинсовій фабриці. Батько – водій, який понад 20 років пропрацював в одній компанії. Я вдячний Богу за своїх батьків.
– На зимові канікули повертаєшся у Бразилію?
– Ну звісно! Я так скучив за спекою! (Сміється) А ще більше скучив за батьками і своєю коханою дружиною.
– Що розкажеш їм про Україну?
– Що це – красиве місце із чималими перспективами кар’єрного росту. Але, здебільшого, дуже холодне (Сміється).
Олег Бабій, Антон Федорців, Футбол 24
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
