«Чесно кажучи, я мало знав про Україну до переїзду, – розповів футболіст в інтерв’ю прес-службі «Олімпіка». – Україна ж так далеко. Коли я говорив зі своїми друзями, вони тільки і питали, як же я тут житиму. Перше, що я з собою взяв – це теплі речі, адже я чув про холодні зими. Ось що мене здивувало, так це те, що влітку тут так само спекотно, як і у Франції. Це був приємний сюрприз. Інший сюрприз – це люди. В Україні вони дуже хороші.
Коли ти їдеш з Парижа і переїздиш до Києва – ти не бачиш особливої різниці. Знаю, що люди тут живуть не багато, але коли гуляєш по місту, цього не помічаєш. Якось раз я бачив, як натовп штовхав автобус, тому що він не працював. У таксі у вас далеко не завжди просять пристібатися. Але це дрібні речі, особливої різниці немає. Був один раз з перекладачем в метро. Воно дуже красиве. Мозаїки, барельєф, малюнки різні. Набагато красивіше за паризьке. Якщо порівнювати, в Парижі метро не огидне звичайно, але трохи брудне.
Ще помітив таку дрібницю, що люди стоять на червоне світло світлофора. Завжди чекають, поки буде зелений. У Парижі не так. Там йдуть, коли хочуть. Взагалі, люди в Україні більше поважають один одного, ніж у Франції.
У клубі мені пояснили, що воєнний стан нас ніяк не стосується, нема про що турбуватися. Хіба що на вулиці часто можна зустріти військових, але зараз в Парижі так само. Мені часто телефонує мама і питає, чи все нормально, чи потрібна мені охорона. Я завжди відповідаю, що все добре, ніяких проблем, ніякої охорони не потрібно. Працюючи в Києві, я відчуваю себе в безпеці.
Мені дуже подобаються вареники. Чесно кажучи, я не очікував тут зустріти хорошу кухню, але я вже спробував багато чого смачного. Деякі страви дуже близькі до португальських, особливо супи. Солянка, борщ. Ось борщ мені дуже подобається».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
