У цій рубриці вже обговорили результати та досягнення збірної України, а сьогодні на черзі український гранд – київське «Динамо».
Найгірший рік у новітній історії клубу
2023 рік можна сміливо називати найгіршим у сучасній історії Динамо. За часів незалежності кияни вже посідали четверте місце в УПЛ, проте тоді рівень конкуренції в українському футболі був набагато вищим. Тепер же подібний провал стався у ситуації, коли біло-сині вважалися головним фаворитом попереднього сезону, і все це наклалося на такий самий провальний виступ у єврокубках. У році, що минає, динамівці переживали важкі зміни і потрясіння, шукали свою гру і, як могли, намагалися утримати високе звання гранда українського футболу, проте виходило це зі змінним успіхом. Але незважаючи на всі свої біди та провали, у поточній кампанії Динамо все ще тримається на плаву і має всі шанси поборотися за найвищі місця у її весняній частині.
Як рік зустріли, так його і провели
Рік, що минає, почався для Динамо з активного розпродажу лідерів команди. Вже у січні столичний клуб залишили правий вінгер Віктор Циганков, центральний захисник Ілля Забарний, правий оборонець Томаш Кендзера. Втрата основного футболіста майже в кожній лінії, звичайно, не могла не позначитися на якості гри команди, але хто б міг подумати, що без цих гравців кияни розвалятися настільки швидко? Весняну частину сезону 2022/23, в якій Динамо не потрапило до єврокубків і мало можливість повністю зосередитися на УПЛ, команда розпочала з сенсаційної поразки від Інгульця (0:2), і це фіаско ніби задало тон на всю кампанію, що залишилася, що закінчилася для біло-синіх провалом. Динамо ніяк не могло здобути стабільність, перемоги постійно змінювалися поразками та втратами очок з суперниками, яких столичний клуб у своєму нормальному стані має просто не помічати, і світла наприкінці тунелю не було видно практично до кінця сезону. Підсумкове четверте місце у турнірній таблиці виглядало цілком справедливим підсумком такого слабкого сезону, адже ні на що більше у ньому динамівці, відверто кажучи, не напрацювали.
Наприкінці попередньої кампанії у житті Динамо відбулася ще одна цікава подія, яка мала вплив на подальшу долю клубу. У головного тренера Мірчі Луческу виникли проблеми зі здоров'ям, через що керівництво командою в заключних восьми турах, де кияни вже практично не мали шансів поборотися за місце вище четвертого, довірили асистенту Луческу Олександру Шовковському. Легендарний голкіпер впорався із завданням дуже непогано: у восьми іграх у статусі тимчасового наставника здобув шість перемог і начебто натякнув керівництву клубу, що на нього можна розраховувати і як на постійного головного тренера.
Новий сезон – нові проблеми
Перед стартом сезону 2023/24 Динамо здійснило найгучніший трансфер літа до УПЛ та повернуло до команди живу легенду Андрія Ярмоленка. З приходом капітана збірної України атака біло-синіх справді стала виглядати набагато яскравішою, і на старті кампанії їй просто не було рівних. Динамо пачками забивало голи у ворота суперників із нижньої частини турнірної таблиці, а тріо Буяльський-Ярмоленко-Ванат розкривало оборону опонентів із надзвичайною легкістю. Проте у Динамо були серйозні проблеми із захистом, через які столичний клуб пропускав не просто багато, а дуже багато. Ніхто з центральних оборонців киян не міг замінити Забарного, вболівальники та медіа кричали про необхідність посилити цю позицію ще влітку, проте цього не сталося. Було очевидно, що забивати по 3-4 м'ячі. Динамо зможе далеко не завжди, і як тільки це закінчиться – підуть втрати очок.
На той момент втрати вже почалися на європейській арені. У кваліфікації Ліги конференцій динамівці ледве пройшли грецький Аріс (0:1; 2:1, пен. 6:5), а ось із турецьким Бешикташем не впоралися, вперше з сезону 2005/06 залишившись без групового етапу єврокубків. Менш як за місяць команда Мірчі Луческу вилетіла з ще одного турніру, поступившись 1/8 фіналу Кубка України Оболоні (0:1). Ще сумніше вболівальникам Динамо стало в той момент, коли з'ясувалося, що без Андрія Ярмоленка, який отримав серйозну травму, група атаки біло-синіх не така ідеальна, а захист, як і раніше, слабкий.
Починаючи з жовтня, київський клуб почав активно втрачати очки в чемпіонаті: програв Поліссю (2:3), Дніпру-1 (0:1), зіграв унічию з Колосом (1:1) і поступився Шахтарю (0:1), довівши свою безвиграшну серію до чотирьох матчів. Тільки після цього команду залишив її головний тренер Мірча Луческу, і одному Богу відомо, чи це було його самостійне рішення, чи на двері все ж таки ласкаво вказало керівництво клубу.
Промінь надії за Шовковського
Однак незважаючи на весь негатив цього року Динамо все ж таки змогло закінчити його на мажорній ноті. Після відставки Луческу столичний клуб, який за втраченими очками відстає від Шахтаря на п'ять пунктів, знову прийняв Олександр Шовковський, і знову проявив себе як чудовий кризовий менеджер. Новий тренер значно спростив футбол своєї команди, проте миттєво змінив її результати, що у нинішньому становищі біло-синіх було найголовнішим. У чотирьох матчах за Шовковського, які динамівці встигли провести до зимової паузи, було здобуто чотири перемоги із загальним рахунком 10:2, і це, до речі, їхня найдовша успішна серія в сезоні. За таку роботу колишній голкіпер був позбавлений приставки виконувач обов'язків та призначений повноцінним головним тренером киян.
Висока щільність та конкуренція у турнірній таблиці, а також дві осічки Шахтаря у листопаді дозволили Динамо не просто не випасти з групи лідерів, але й закінчити першу частину сезону неподалік вершини турнірної таблиці. За втраченими очками кияни посідають у ній друге місце, поступаючись донецькому Шахтарю лише за рахунок поразки в очному матчі, та з урахуванням того, як для столичного клубу складався цей сезон, такий проміжний результат вважатиметься цілком прийнятним.
2023-й рік подарував Динамо та його вболівальникам не надто багато приводів для радості, проте його кінцівка все ж таки дає любителям біло-синіх певну надію на позитив. У новому році можна побажати команді Шовковського менше провалів, більше стабільності, ну і, звичайно, повернення до єврокубків, щоб розширити представництво України на міжнародній арені.
Михайло Цирук