Гідна боротьба у групі смерті, проблеми зі стабільністю та вкрадене щастя у вирішальний момент - підсумки 2023 року для збірної України з футболу

З наближенням нового року ми традиційно згадуємо все найяскравіше та найцікавіше, що трапилося в нашому житті за цей 365-денний цикл, робимо висновки та будуємо плани на наступний, сподіваючись, що він обов'язково буде кращим за попередній.

За кілька днів до того, як 2023-й назавжди піде в історію, XSPORT.ua починає підбивати головні спортивні підсумки року для нашої країни. У рамках цього циклу матеріалів ми згадаємо перемоги та досягнення українських спортсменів, які приносили нам щастя та багато позитивних емоцій. Ну а почнемо цю рубрику, звичайно, з головної команди країни – збірної України з футболу. Поїхали!

Цей рік був непростим…

Якщо спробувати описати рік, що минає, кількома словами, то для цього ідеально підійде фраза, використовувати яку у своєму новорічному зверненні вважав обов'язковим практично кожен президент України. 2023-й справді вийшов дуже непростим для нашої футбольної збірної. Така ситуація почасти стала ціною провалу наприкінці попереднього, 2022-го.

Олександр Петраков

Тоді синьо-жовті під проводом Олександра Петракова не змогли обіграти в останньому турі Ліги націй Шотландію (0:0), зайняти перше місце у своїй групі та потрапити до другого кошика під час жеребкування відбору Євро-2024. Та осічка у Кракові відправила нас до третього кошика, а подальший жереб кваліфікації континентальної першості виявився до українців надто жорстоким, і наша команда потрапила до однієї групи з Англією та Італією. Здавалося, що в такій зірковій компанії Україні нічого ловити, і вона, в принципі, нічого й не зловила.

Підсумкове третє місце у групі стало цілком очікуваним і справедливим результатом відбірної кампанії, і претендувати на щось більше у боротьбі з такими суперниками ми, відверто кажучи, поки що не готові. Однак те, наскільки гідно був пройдений цей непростий шлях, однозначно заслуговує на повагу. Незважаючи на те, що вийти на Євро за підсумками цього року Україні не вдалося, дорікнути команді абсолютно нема в чому. Вона справді зробила все, що могла, а могла вона дуже немало – боротися за прохідну другу позицію з Італією до фінального свистка останнього матчу. І нехай головної мети, поки, не досягнуто, виступ збірної цього року, однозначно, приніс більше надій та приводів для радості, ніж розчарувань.

Бардак у створенні – бардак на полі

У 2023-й рік збірна України входила у стані повної невизначеності та невідомості. Після того, як у Олександра Петракова закінчився контракт з УАФ, було ухвалено рішення його не продовжувати. Передбачалося, що новим головним тренером команди стане Сергій Ребров, але сталося зовсім не так: угода з Аль-Айном, що діяла до літа, не дозволила колишньому футболісту і наставнику Динамо взятися до роботи зі збірною вже в березневу міжнародну паузу.

Руслан Ротань

Вихід зі становища довелося шукати на ходу, і цим виходом став Руслан Ротань. 42-річний наставник, який працював на той момент з молодіжною збірною та Олександрією, погодився прийняти ще й третій колектив та стати виконувачем обов'язків головного тренера дорослої національної команди. Про призначення Ротаня офіційно оголосили буквально за місяць до стартового матчу відбору на Євро-2024 проти Англії, і цей поєдинок, мабуть, став найпровальнішим у всій кваліфікації. Синьо-жовті поступилися 0:2 і виглядали при цьому настільки безнадійно, наскільки здатна нинішня збірна України. Наша команда зовсім не мала планів та ідей, як чіплятися за результат з таким суперником, проте звинувачувати в цьому виключно Ротаня було б несправедливо, адже він був лише тимчасовою людиною на цій посаді.

Провал у пошуку якісних кандидатів на посаду головного тренера та відсутність плану Б на випадок, якщо у Реброва таки не вийде, призвели до того, що Україна у першому матчі здалася практично без бою. Але, на щастя, вже до другого у збірної з'явився постійний та якісний головний тренер, і справи стали йти набагато краще.

Ребров прийде – порядок наведе

Сергій Ребров

Сергій Ребров очолив збірну України вже у червні, після закінчення контракту з Аль-Айном, і у перших двох матчах проти Північної Македонії та Мальти від нього чекали лише одного – шести очок. Розім'явшись у яскравому спарингу проти Німеччини (3:3), збірна України виконала своє завдання і обіграла Північну Македонію (3:2), а потім насилу впоралася з Мальтою (1:0). Два виграші з аутсайдерами групи – це чудово, але всім раптом стало цікаво, а де наша гра? Адже вирвана на жилах перемога над македонцями та муки з Мальтою – явно не той футбол, який хочуть бачити від нашої головної команди вболівальники. За не найвиразнішу гру Ребров та його підопічні отримали багато справедливої критики, але головне завдання було виконано – шість очок у двох червневих матчах, і це означало, що команда залишається у великій грі та боротьбі за вихід на Євро.

Ми вперше за довгий час спробували грати у футбол з топами, і з цього дещо вийшло

Набагато складнішим і серйознішим випробуванням для Реброва та його команди обіцяла стати наступна, вереснева міжнародна пауза, де на синьо-жовтих чекали зустрічі з Англією та Італією. У протистоянні з англійцями, які до гри з Україною не втрачали у відборі очок, шанси нашої збірної не вірив практично ніхто. Як і перед матчем у Лондоні, максимумом надій було зіграти гідно – а там як піде. Але українська команда справді змогла здивувати та переконати нас у тому, що навіть з такими суперниками можна і треба грати. Звичайно, це все ще була гра другим номером, але в ті рідкісні моменти, коли м'яч опинявся в ногах наших футболістів, вони не вибивали його на трибуни, не намагалися зіграти якнайпростіше, а часом організовували якісний контроль, що призводив до виходів в атаки, хай і нечисленні. Нічия 1:1 у Вроцлаві дуже надихнула українських вболівальників і дала надію на те, що наша збірна йде правильним шляхом. А ось у виїзному матчі з Італією українці занапастили себе власними помилками і програли 1:2, хоча в деяких відрізках виглядали, як мінімум, не гірше за грізного суперника.

Гра забувається – результат залишається

Через місяць на Україну знову чекали ігри з Північною Македонією та Мальтою, і цього разу, крім обов'язкових шести очок, від підопічних Сергія Реброва чекали ще й покращення гри та спокійніших перемог, ніж минулого разу. Спокійно знову не вийшло, але це все ж таки було куди краще, ніж у червні. У матчі з македонцями (2:0) наша команда виглядала досить яскраво, хоч і багато дозволяла створювати суперникам. А ось перемога над Мальтою знову вийшла болісною, навіть незважаючи на підсумкову перевагу у два м'ячі (3:1). Те, як розібрано і безпорадно виглядала наша команда до моменту, коли за рахунок величезного везіння синьо-жовті все ж таки зрівняли рахунок, стало чітким сигналом про те, що над якістю футболу Реброву ще працювати і працювати. Але головне, що незважаючи на відсутність стабільності у грі збірна у вирішальні моменти давала результат. Адже саме на основі нього ми оцінюємо виступи будь-якої команди світу, і саме досягненню цього результату має бути підпорядкована вся краса та естетика футболу.

Сумний фінал з Італією та перспективи наступного року

Однак правило гра забувається – результат залишається, на жаль, працює у дві сторони. На вирішальну битву з Італією за вихід на Євро-2024 наша команда та вболівальники налаштовувалися як могли. Попередні матчі збірної справді змушували повірити в те, що диво можливе, і ми до останнього були за крок від сенсації. Але кого це цікавить, коли на табло 0:0, Італія на чемпіонаті Європи, а Україна вкотре у плей-оф? Підопічні Реброва билися і виглядали гідно, проте перемогу, будемо відвертими, не заслужили, і можливий пенальті на Мудрику був би швидше подарунком з небес, який у нас вкрала (якщо це, звісно, так) бригада суддів.

Завдання на рік не виконане, але гра, яку Україна демонструвала 2023-го, дає великі надії на наступний. Якщо ця команда продовжить прогресувати і розвиватися хоча б у такому ж темпі, як зараз, якщо наші футболісти й надалі активно переїжджатимуть до топових європейських чемпіонатів, якщо за кожну позицію у стартовому складі боротимуться по 2-3 гравці справді високого рівня, то для нашої збірної не буде проблемою ні вихід на Євро-2024 у березневому плей-оф, ні боротьба за успішне подолання групового етапу вже у фінальній частині континентальної першості, де ми обов'язково маємо опинитися. Саме цього і побажаємо нашій головній команді у новому році, і це футбольне бажання всієї країни точно може справдитися.

Головні підсумки року для збірної України у цифрах:

• 11 матчів, з урахуванням товариських, збірна провела у 2023 році. 6 перемог, 3 нічиї, 2 поразки.
• 18 голів забила наша команда за календарний рік. Найкращим бомбардиром року став Віктор Циганков, який відзначився 4 м'ячами.
• 2 закритих від глядачів товариських матчі провела цього року наша збірна. У такому режимі пройшли ігри з дублем Брентфорда (2:0) та Лехією (2:0).
• 3 футболісти дебютували за збірну України в офіційних матчах. Ними стали Олександр Сваток, Єгор Назарина та Владислав Ванат.
• 14 очок набрала збірна України у відборі Євро-2024. Жодна третя команда з груп, що складаються з п'яти учасників, не змогла досягти такого показника.