Сьогодні Йожеф Сабо святкує День народження. Десять маловідомих фактів про іменинника

Динамо Київ 29 Лютого, 20:07
Знаному футболісту і фахівцю виповнюється 84 роки.

Одна з легендарних особистостей нашого футболу Йожеф Сабо відноситься до рідкісної категорії людей, які святкують свій справжній День народження один раз у чотири роки. Це про тих, хто народився у високосний рік, котрий за юліанським та григоріанським календарем налічує на один день більше, ніж звичайний - 366. Таким додатковим днем є 29 лютого, у який і з’явився на світ Йожеф Йожефович. Було це у 1940 році в Ужгороді, який у ту пору відносився до Королівства Угорщини, у мадярській родині.

Якось чотири роки тому, вітаючи Сабо з 80-річним ювілеєм, автор цих рядків дізнався про те, що враховуючи факт народження саме у такий унікальний день, він відзначає його лише раз на чотири роки. «Коли рiк не високосний, то я зовсiм не вiдзначаю цього свята», - сказав він. Фахівець зізнався, що раз у чотири роки його жартома вітають з віком, який сформувався «високосним» чином.

Тож якщо зважати на цю обставину, то сьогодні Йожефу Сабо всього… 21 рік. З чим його щиро вітаємо.

Десять маловідомих фактів про Йожефа Сабо

В основному складі київського «Динамо» дебютував у 19-річному віці. Це сталося у міжнародному товариському поєдинку проти англійського «Тоттенхема Хотспур» (1:2), який проводився 1 червня 1959 року на Республіканському стадіоні імені Хрущова у Києві.

На чемпіонаті світу 1966 року в Англії у півфінальному матчі проти ФРН у боротьбі з Францом Беккенбауером отримав закритий перелом гомілки вже на 7-й хвилині, однак незважаючи на біль і зроблені у перерві два уколи новокаїна, все ж дограв до фінального свистка.

На початку 70-х років Сабо, маючи за плечима факультет журналістики, нетривалий час працював кореспондентом «Правди України», де відділ спорту очолював Валерій Мирський. Через майже п’ять десятиліть журналістських фах згодився під час роботи експертом на каналі «Футбол».

Двічі у кар’єрі доля закидувала його у Луганськ (тоді – Ворошиловград): у 1970 році у якості гравця «Зорі», а у 1977-му Сабо починав у цій команді тренерську діяльність.

Напередодні пам’ятного матчу групового етапу Ліги чемпіонів 1994/95 із московським «Спартаком» у Києві все йшло до його відставки. На посаду головного тренера вже навіть їхав Євген Кучеревський, однак перемога над росіянами 3:2 залишила Сабо на посаді.

Сабо є прибічником здорового способу життя. Одним із його серйзоних захоплень впродовж багатьох років були гірські лижі. З метою покататись на них він регулярно їздив в Карпати або до Австрії, де в околицях Зальцбурга є чудові лижні траси.

Із алкоголю Сабо віддає перевагу вишуканим винам та коньяку, однак у помірній кількості. Хорошого вина може випити келих, а коньяку – лише грамів 50-75, та й то рідко. А от горілки та пива не вживає зовсім.

У жовтні 2007 року Сабо було ушпиталено з серцевим нападом, після чого лікарі заборонили займатися тренерською діяльністю. А у 2018-му фахівець переніс інфаркт, тож з тих пір фізичними навантаженнями займається у помірному режимі.

У Карпатах у Сабо є старенький будиночок, у якому він полюбляє бувати з метою насолодження природою. Був і новий, але шістнадцять років тому згорів.

Майже у 68 років Сабо знову став батьком. Нині його молодшому Єгору - 16.