За два роки в Динамо він встиг стати улюбленцем київських уболівальників. Швидкий, результативний та принциповий нападник бачив, як запалювалися зірочки Мілевського, Алієва та Ярмоленка, взаємодіяв в атаці з Сергієм Ребровим, а потім був проданий, щоб звільнити місце для Андрія Шевченка. Причому його трансфер, на відміну від багатьох інших, вийшов у плюс для Ігоря Суркіса, адже Бангура купували за 6,5 мільйони євро, а продали за 11 млн.
«Зарплата в Динамо була втричі вищою, ніж в Ле Мані. Про Україну знав лише те, що дуже холодно, а про Динамо – що грає в ЛЧ»
‒ Ісма, де ти зараз та чим займаєшся?
‒ Живу у Франції, а точніше – в Парижі. Переважно, проводжу час зі своєю родиною.
‒ Чи є зараз футбол у твоєму житті?
‒ Авжеж. Футбол є в моєму житті і буде завжди. Займаюся деякими проектами зі світу футболу, але зможу розповісти про них дещо пізніше, коли вони стартують.
‒ Згадай 2007 рік. Від кого ти дізнався про пропозицію від Динамо Київ?
‒ Це був Ральф Гейз Нагерт, швейцарський агент.
‒ На той час ти щось знав про Україну та Динамо?
‒ О, дуже мало! У той момент я знав лише те, що у вашій країні дуже холодно та що Динамо грає в Лізі чемпіонів.
‒ Які у тебе були перші асоціації про Україну та Київ, коли ти тільки приїхав до нашої країни?
‒ Перші спогади пов’язані з тим моментом, коли я прилетів, щоб підписати контракт з Динамо. Нічого конкретного.
‒ Якщо не секрет, зарплата у Динамо була значно вищою, ніж до того в Ле Мані?
‒ Так, зарплата в київському Динамо була в три рази вищою за зарплату в Ле Мані.
«Мілевський та Алієв були великими талантами, очікував від них великих досягнень в кар’єрі»
‒ У Динамо ти пограв під керівництвом великої кількості тренерів: Анатолія Дем'яненка, Йожефа Сабо, Олега Лужного та Юрія Сьомін. Про кого з них найтепліші спогади?
‒ У мене хороші спогади про Анатолія Дем'яненка, він був хорошим тренером і ми дуже добре ладнали. Він давав багато добрих порад, хоча я не володів мовою, але я дуже швидко адаптувався. А загалом у мене були хороші стосунки з усіма тренерами. Кожен зіграв свою роль так, як треба. Сподіваюся, із ними усіма все в порядку.
‒ Хто був твоїм найбільшим другом за часів виступу за Динамо?
‒ Папе Діакате та Юсуф Аїла. З Діакате ми були близькими друзями.
‒ Хто був найталановитішим партнером по Динамо?
‒ Всі були талановитими, але особливо відзначити можу, звісно, Артема Мілевського та Олександра Алієва. Очікував від них дуже великих досягнень в кар’єрі.
‒ Хто в тій команді найбільше працював на тренуваннях?
‒ Не можу нікого виділити. Ми всі багато працювали на тренуваннях і наша сила була в єдності та командному дусі.
‒ Як вважаєте, хто з гравців тогочасного Динамо міг би проявити себе на топ-рівні футболу?
‒ Передусім, це Андрій Ярмоленко.
‒ А хто був найбільшою зіркою тієї команди?
‒ Думаю, що Сергій Ребров.
‒ У кого була найдорожча машина?
‒ У багатьох були дорогі автівки, але конкретні моделі вже не пам’ятаю.
«Знав про важливість матчів проти Спартака, адже тоді напередодні говорив про них з Ігорем Суркісом»
‒ Чим ти любив займатися у Києві?
‒ У вільний час я переважно багато спав та дивився телевізор.
‒ Якісь страви української кухні подобалися?
‒ Так, я дуже любив ваш борщ.
‒ А які, можливо, навпаки, не були до вподоби?
‒ Чесно кажучи, в цьому питанні я взагалі не вибагливий і до всіх страв ставлюся нормально.
‒ Який матч у складі Динамо викликає у тебе найприємніший спогад?
‒ Звісно, я ніколи не забуду той сніжний матч проти Шахтаря, адже я вперше грав під снігом. А особливо приємний він тому, що тоді ми перемогли 2:1.
‒ Чи пам'ятаєш переможні матчі Динамо проти Спартака? Чи знаєш, наскільки важливими були ті перемоги для Динамо та України?
‒ Так, дуже добре пам’ятаю їх і прекрасно знав, наскільки вони важливі, адже перед матчем говорив з президентом Ігорем Суркісом.
‒ До речі, в яких стосунках ти був із Ігорем Суркісом?
‒ Він був моїм наставником та довіряв моїй манері гри.
‒ Чи маєш ти зв'язок зараз із кимось із клубу? Може, вітаєте один одного з днем народження?
‒ Ні, ні з ким вже не спілкуємося.
‒ Чи пам'ятаєш свій конфлікт у фіналі Кубка України-2008 із Володимиром Єзерським?
‒ Якщо відверто, то не дуже добре. Щось схоже на те, що я поспішав і хотів продовжувати гру, а він не дозволив, ми завелися і зчепилися. Точно можу сказати, що після матчу ми поговорили і порозумілися.
‒ Шкодуєш про те, що це сталося?
‒ Не сказав би так. Такі речі можуть статися у футболі, адже гра – це адреналін. Ми швидко заспокоїлися, ніби нічого і не трапилося.
«Щодня дивлюся новини з України, і вони мене глибоко зворушують і дуже засмучують»
‒ У 2008 році ти посів шосте місце в рейтингу найкращих форвардів Африки після Дрогба, Адебайора та Ето'О. Хто, на твою думку, найкращий форвард Африки в історії?
‒ На мій погляд, Ето’О – найкращий в історії африканського футболу.
‒ Ти був оштрафований ФІФА на 4,5 мільйона євро та отримав дискваліфікацію. У чому була причина?
‒ Це сталося через те, що я підписав контракт з Нантом, коли не завершилася моя поточна угода з клубом з Дубаї.
‒ Чим у підсумку закінчилася та історія?
‒ Мене відсторонили на п’ять місяців, але зрештою все повернулося на круги своя. Про штраф говорити детальніше не хотів би.
‒ У 2014 році була інформація про те, що ти можеш продовжити кар'єру в росії. Це правда?
‒ Нічого не знаю про це, ймовірно, це були лише чутки.
‒ Чи стежиш за ситуацією в Україні?
‒ Так, авжеж. Я дивлюся новини щодня, і вони мене глибоко зворушують і дуже засмучують. Це засмучує навіть мого восьмирічного сина. Він часто молиться перед сном, щоб у вашу країну повернувся спокій і мир. Зараз бажаю успіху збірній України на чемпіонаті Європи 2024 року. Там працює багато моїх добрих знайомих, я з радістю сприйняв новину про першу перемогу України й бажаю їй подальших успіхів!