Маленький Пеппіно настільки сильно любив футбол, що проводив в товаристві м’яча весь день. Природно, що таке нераціональне витрачання часу не подобалось мамі. «Скільки ти будеш, мов навіжений, бігати вулицями міста. Думаєш, тебе футбол нагодує? Краще допоможи мені продавати овочі на ринку. Навчишся хоча б чомусь корисному. Останній раз попереджаю, Пеппіно, забудь про футбол», – гримала Ерсілія Меацца. Джузеппе обіцяв, що більше ніколи не буде гасати вулицями Мілана. Але вже наступного дня він забував про те, що дав матері слово забути футбол. Ерсілія була дуже впертою і часто вдавалася до радикальних кроків, щоб відучити малого від поганої звички. Так, одного дня вона посадила Джузеппе під домашній арешт та заховала від нього взуття. Але це не допомогло. Хлопець втік на вулицю через вікно та навчився грати босоніж.
Дитинство майбутньої зірки кальчо не нагадувало казку. Меацца з’явився на світ в 1910 році в Мілані і вже через 7 років втратив батька. Його тато став однією з численних жертв, яких перемолола жахлива світова м’ясорубка 1914-1918 років. Для того, щоб грати в футбол, хлопчику потрібно було вирішити не лише проблему з взуттям. Не менш актуальним питанням, яке завжди стояло перед міланськими хлопцями 1910-20-х, було: «Де взяти м’яч?». Як правило, вони робили сфери самотужки, зв’язавши докупи всіляке дрантя. Навчившись приборкувати такий чудо-м’яч, Джузеппе згодом без проблем давав собі раду зі справжньою сферою. В 1922 році закінчилась війна Меацци за своє футбольне майбутнє. Мама зрештою махнула рукою на те, що в її сина вітер в голові. Якщо ви думаєте, що Ерсілія добровільно пішла на такі поступки Пеппіно, то сильно помиляєтесь. Меацца добився свого, оголосивши триденне голодування. Й лише після того, коли син насправді не хотів брати ні крихти до рота, мама капітулювала.
Перші свої кроки на футбольний Олімп Джузеппе зробив в клубі Глорія. Гра худого хлопчика настільки захопила одного з фанатів цієї скромної команди, що він подарував Пеппіно бутси. Меацца, звичайно ж, не планував надовго затримуватися в Глорії, він хотів справжньої слави, яку думав здобути в червоно-чорних кольорах. Але не так сталося, як гадалося. Меацца завалив кастинг в Мілані: «Техніка в тебе непогана, але ти худий, наче шкапа (14-річний Джузеппе важив трішки більше 30 кілограм). Тебе ж вітром носить. А, що з тобою зроблять шафоподібні захисники? Краще подумай про своє здоров’я. Футбол не для тебе». Так Мілан зробив одну з найбільших помилок в своїй історії. Россонері не лише втратили Меаццу, а й нажили в його особі смертельного ворога. Джузеппе поп’є багато крові з Мілана та тривалий час залишатиметься кращим бомбардиром Derby della Madonnina, поки його не випередить Андрій Шевченко. Коли хлопчик прийшов на оглядини в стан нероадзуррі, вони вже знали, що його забракував Мілан. Тому Змії вирішили дати йому шанс, оскільки хотіли втерти носа своїм заклятим ворогам. Та й техніка в хлопчика була неземна. А те, що худий, не страшно. Очевидно, що вдома хлопчина бачив м’ясо лише по великих святах, а в Інтері Пеппіно посадили на м’ясну дієту: він щодня повинен був з’їдати величезні порції стейків. Джузеппе мав хороший апетит й невдовзі набрав бойову вагу. Не забарився й дебют за основу Інтера.
В кубковому матчі з Unione Sportiva Milanese, 17-річний Джузеппе діяв згідно з заповітом свого співвітчизника: «Прийшов, побачив, переміг». Меацца став кращим гравцем поєдинку, відзначившись дублем. Однак не всі сприймали юнака всерйоз. Форвард Інтера та Скуадри Адзурри Леопольдо Конті зазначив: «Тепер ми беремо футболістів з дитячого садка! Що, більше немає кому грати?». Преса ж співала дифірамби на адресу Меацци. Наступного дня після фантастичного дебюту, La Gazetta dello Sport вийшла з шапкою «Народження зірки!». Конті також швидко зрозумів, що виявився неправим, адже шмаркач мав талант від Бога. Саме Леопольдо Меацца повинен завдячувати своїм найвідомішим прізвиськом «il Balilla» (в перекладі з італійської «куля»). В Італії популярною є легенда про генуезького хлопчину Джованбаттісту Перассо, який в 1746 році підняв повстання проти австрійських загарбників. Хоробрий юнак отримав від вдячних співвітчизників прізвисько il Balilla. Коли в 1922 році владу в Італії здобули фашисти, вони одразу розіграли карту національного героя Перассо. Балілла став кумиром для сотень тисяч юнаків. Вони були готові віддати власне життя за батьківщину та дуче. Так в Італії з’являться юнацькі загони «Опера Націонале Балілла».
Найчастіше Джузеппе виступав на позиції форварда, але в деяких матчах він дещо відтягувався вглиб. На нетрадиційній позиції Меацца був не менш небезпечним, ніж під чужими воротами: «Я звичайно ж, обожнюю забивати. Але я б не назвав себе великим егоїстом. Не менше, ніж вганяти м’яча до сітки воріт, я люблю віддавати гольові асисти. Інколи партнери замість того, щоб самим вирішити епізод, починають шукати мене на полі, віддаючи мені право контрольного пострілу, але я тоді кричу: «Не гай час. Бий!». Я думаю, що гравець, який женеться лише за власною статистикою, тягне команду на дно». Меацца чудово танцював танго. Це часто допомагало йому на футбольному полі. Кілька па, і ось захисник вже лежить на газоні, а Джузеппе забиває черговий гол. Фанати Інтера теж помітили цю особливість. В одній з численних речівок, складених на честь кумира, вони стверджували, що «наш Балілла забиває м’ячі в ритмі фокстроту». Журналісти ж порівнювали його з тореадором, який кількома фінтами пошиває в дурні навіть кращих італійських захисників.
Наш герой з 31 м’ячем став кращим бомбардиром дебютного сезону Серії А 1929/30. Приємним бонусом до особистих лаврів стало чемпіонство Інтера. Попри заяви Меацци, що він завжди грає на партнерів, він ніколи не упускав нагоди похизуватися на полі. Джузеппе часто сам мчав на всю оборону суперників, кілька рухів, і м’яч тріпотить в сітці воріт. А при виходах тет-а-тет з голкіпером він винайшов оригінальний «Finte alla Meazza». Балілла показував воротарю, що збирається йти вліво й коли той купувався на цей рух, в останній момент повертав вправо. Голкіперу залишалося лише безпорадно спостерігати, як Меацца котить м’яча в порожні ворота. Незважаючи на лише 169 сантиметрів зросту, Джузеппе, завдяки вмілому вибору позиції, чудово грав на другому поверсі. Найефектнішою зброєю в арсеналі Балілли був удар через себе. За словами, тогочасних італійських журналістів, ударам Пеппіно бісіклетою міг би позаздрити сам бразилець Леонідас.
Спочатку посіпаки Муссоліні намагалися ліпити з Меацци ікону режиму. Але це в них виходило не надто добре, адже форвард зовсім не нагадував ідеального фашистського атлета. Там, де футбол й танго, там і жінки та алкоголь. Джузеппе одягався в найкращих модельєрів, оскільки знав, що хороший костюм збільшує його шанси вполювати чергову жертву. Образ серцеїда доповнював бріолін, яким Меацца постійно намазував волосся. Забивши гол, Балілла проводив рукою по своїй ефектній зачісці. Саме Джузеппе став першим італійським футболістом, який заробив чималенькі статки на рекламі. Сеньйорити миттєво змітали з полиць магазинів товари, які піарив кумир. Тренер Скуадри Адзурри Вітторіо Поццо закривав очі на нічні походеньки Меацци. Він був єдиним «солдатом» збірної Італії, якому «генерал» Поццо дозволяв палити під час тренувальних зборів. Наставник усвідомлював, що він може практично безболісно замінити будь-якого футболіста, крім Джузеппе, адже такі унікальні гравці народжуються раз на століття. Муссоліні тоді закликав всіх італійців не відпочивати в ліжку, а працювати в поті чола: «Нам потрібні діти, які згодом захищатимуть нашу батьківщину від зазіхань ворогів». Меацца теж вніс свою лепту в бебі-бум, який тоді пережила Італія, але він лише віджартовувався на подібні запитання: «В мене в житті є лише дві любові – мама та голи. На третю просто не вистачає часу. Я вірю, що мої голи призвели до демографічного вибуху в нашій країні, адже задоволені тифозі мають настрій до амурних втіх, але я не знаю, скільки «новонароджених дітей» я підкинув воротарям суперників. Я давно втратив лік своїм забитим голам».
Насправді, в житті Джузеппе була ще й третя пристрасть. Він мав велику слабкість до слабкої статі. Часто ночі напередодні найважливіших матчів Балілла проводив в борделях. За це йому діставалося від клубного керівництва, але Меацца обіцяв, як і кожен школяр: «Я так більше не буду». Я ввечері вкотре засинав в обіймах чергової пасії. Як це не дивно, але бурхливе нічне життя не мало згубного впливу на його форму. Так, в 1937 році в день матчу з Ювентусом Меацца прокинувся за годину до стартового свистка. Він швидко прийняв душ та застрибнув в автомобіль. Коли Джузеппе їхав на стадіон, його мучило жахливе похмілля, але, отримавши футболку з 9 номером, Пеппіно, блискавично воскрес та двічі вразив ворота Старої Синьйори. Подібні інциденти траплялися з Баліллою досить часто. «На щастя, я мешкав неподалік від стадіону й встиг туди дістатися. Тренер і мої партнери дивилися на мене відверто вороже, адже залишалося лише 5 хвилин до початку матчу. Я швидко одягнувся та приєднався до команди, яка вже була на полі. Я чув, як керівництво Інтера перегорювалося між собою: «Це вже переходить будь-які межі. Після матчу покличемо його на килим». Але я в тому матчі зробив хет-трик і начальство забуло прочитати мені лекцію», – розповідав Меацца. Джузеппе часто пропускав тренування, адже коли його партнери проливали 7 потів на заняттях, він лише повертався з подорожі в царство Морфея. Проте клубні боси та тренери дивилися на ці прогули Пеппіно крізь пальці. Неймовірна гра Меацци слугувала йому своєрідною індульгенцією від усіх маленьких грішків.
Джузеппе дебютував в лавах Скуадри Адзурри 9 лютого 1930 року в матчі проти Швейцарії. Перший млинець не виявився глевким й наш герой записав на свій бомбардирський рахунок два голи. Через 4 роки напередодні другого мундіалю участь Меацци в турнірі опинилася під великим питанням. Він був в жахливій формі та не забивав майже два місяці. Поццо розповідав, що Пеппіно просив не брати його на чемпіонат світу: «Дайте мені відпочити. На турнірі з мене буде толку, як з козла молока. Я не можу грати». Але Вітторіо не послухав Джузеппе. Меацца та Монті були незамінними гравцями в команді Поццо, й він розумів, що без Пеппіно буде нереально взяти чемпіонський титул. «Маючи Джузеппе в складі, ми починаємо матч з одним м’ячем переваги», – стверджував алленаторе. А Муссоліні часто лаконічно формулював мету команди на домашньому мундіалі: «Перемога або смерть». Й Поццо знав, що дуче міг зробити з командою у випадку поразки.
Починаючи з першого матчу Італії на чемпіонаті світу 1934, всі побачили на полі звичного Меаццу. В 1/8 фіналу він забив гол в ворота США, а в чвертьфіналі його м’яч в переграванні з Фурією Рохою приніс Скуадрі Адзуррі путівку в півфінал. Щоправда, цей м’яч швейцарський арбітр Мерсе не повинен був зараховувати. Пеппіно, забиваючи гол, сперся в стрибку на іспанського воротаря Ногеса та завалив його на землю. Суддя не захотів сердити Муссоліні, а тому вдав вигляд, що його засліпило флорентійське сонце. За цю помилку Мерсе покарають довічною дискваліфікацією, але іспанцям від цього було не легше. На початку овертайму фінального матчу з чехословаками Крчіл добряче врізав Пеппіно по нозі. Деякий час його подальша участь в матчі за титул залишалась під питанням, але, зціпивши зуби, Меацца продовжив боротьбу. Як він міг залишити своїх партнерів в меншості в фіналі чемпіонату світу? До того ж, Меацца не просто позначав свою присутність на полі. Саме з його відбору розпочалася атака, яка завершилась голом Ск’явіо. Цей м’яч зробив Італію чемпіоном світу. А Меацца, який напередодні турніру вважав, що буде зайвим тягарем для команди, став кращим гравцем мундіалю.
Але на Острові не сприймали всерйоз титул Лазурової команди. Родоначальники, які тоді зверху вниз дивилися на континентальні забавки в пісочниці, вирішили запросити так званих чемпіонів світу в Лондон, щоб там по гамбурзькому рахунку виявити найсильнішу команду планети. Муссоліні хотів втерти носа гордим англійцям й пообіцяв своїм солдатам по автомобілю Alfa Romeo та 150 фунтів на брата за перемогу. Матч розпочався згідно з англійським сценарієм. Вже на першій хвилині арбітр призначив пенальті в ворота Скуади. Проте Черезолі парирував удар Брука. На цьому хороше для італійців в першому таймі закінчилось. На 3-й хвилині англійці зламали головного тафгая тодішнього світового футболу Луїса Монті. Екс-аргентинець 15 хвилин намагався грати зі зламаною ногою, але це в нього виходило не надто добре. Поки Монті страждав на полі, Три Леви шматували італійський захист. На 12-й хвилині табло показувало 3:0. Монті зійшов з поля і тоді італійці перебудувалися та включили свій фірмовий захист.
В другому таймі фанати на «Гайбері» вимагали продовження гольового бенкету. І м’ячі дійсно прийшли, щоправда, не в ті ворота, в які чекали англійці. Солдатам Поццо ніколи не бракувало характеру. Й в другій половині гри вони ледь не розвернули на 180 градусів хід програного матчу. Англійські футбольні експерти переконалися, що Меацца дійсно такий страшний, як його малює континентальна преса. Джузеппе відзначився дублем, а в одному з епізодів поцілив в перекладину. В Пеппіно був ще один 100-відсотковий момент, який він змарнував. За словами Меацци той епізод ще довго снився йому в нічних кошмарах: «Як я тоді не забив? Ми б поїхали додому з нічиєю, а можливо, навіть змогли б зламати хребта англійським хвалькам».
Через чотири роки Італія вкотре здобула чемпіонський титул та зробила це вже без допомоги кишенькових суддів. В півфіналі з Бразилією Меацца виконав найоригінальніше пенальті в своїх кар’єрі. «Джузеппе зробив розбіг, замахнуся для удару, і в цей момент з нього звалилися труси. Глядачі втратили дар мови, а суддя ледь не проковтнув свисток, а Джузеппе невимушено відправив м’яч в ворота повз голкіпера, який заходився від сміху. Цей гол вивів Італію в фінал». Так стверджували латиноамериканські журналісти. Однак кадри кінохроніки помножили на нуль цю байку.
А тепер реальна історія. Якось на тренуванні збірної Італії Меацці вдалося забити два м’ячі в своєму фірмову стилі голкіперу Ювентуса Комбі. Тоді Джанп’єро розсміявся та запропонував парі: «Я можу поставити будь-які гроші, що тобі не вдасться повторити подібний фокус в серйозному матчі». Пеппіно прийняв парі. Через кілька місяців в матчі чемпіонату Італії Меацца забив в ворота Комбі два м’ячі – перший ударом через себе, а другий, вийшовши з голкіпером тет-а-тет й поклавши його на газон. Пропустивши вдруге, Джанп’єро негайно піднявся, потріпав свою амуніцію та потиснув руку Меацці.
Пеппіно Піско, колишній віце-президент Інтера, дав таке резюме кар’єрі Джузеппе: «Він був найкращим. Меацца часто влипав в неприємності, але це не впливало на його пристрасть до гри. Коли Джузеппе був на полі, він ніколи не відбував номер, він не просто грав, а творив. Після трюків Пеппіно вболівальники часто зверталися до лікарів з вивихом щелепи. Його можна порівняти з титанами Ренесансу. Шедеври Меацци житимуть вічно».