MatchDay - про зміни, які український наставник вніс у гру «музикантів».
«Вердер» Віктора Скрипника здобув третю перемогу поспіль (другу - в Бундеслізі і одну - у Кубку Німеччини), що дозволило «музикам» залишити останнє місце у турнірній таблиці. В попередньому матеріалі про «зелено-білих» ми детально розібрали сильні і слабкі сторони команди та констатували: «Вердер» досить добре підготовлений фізично. Це той чинник, який мав допомогти українському наставнику здобути результат. У цьому матеріалі ми розберемо тактичні моменти гри бременців під керівництвом Скрипника.
Отже перші кроки Скрипника - це зміна системи з «4-2-3-1», яку використовував попередній наставник, на «4-3-1-2» або «4-1-3-2», як було в останньому матчі проти «Штутгарту», та використання ромбу в середині поля. Втім, це не класичний ромб. Ромб Скрипника будується лише при атаках команд, а при діях у захисті, оборона трансформується у систему «4-4-1-1». Такі зміни у тактичній схемі вимагають великого об’єму роботи, особливо від гравців, що працюють у розширених зонах, або покривають різні ділянки у залежності від фази гри - атаки чи захисту.
Об’єм виконаної роботи у матчі проти «Штутгарту» - це 120 кілометрів подоланої відстані на команду. Показник дуже високий, зважаючи на низьке розташування бременці у захисті та відсутність високого пресингу. Вище на малюнку навпроти гравців стрілками показані зони, які футболісти мають покривати у різних фазах. Гравці, що змінюють систему - Клеменс Фріц, Фін Бартельс і Елджеро Еліа. Фріц у захисті виконує функції другого опорного півзахисника, а при атаках - розташований вертикально по відношенню до Крооса і має покривати зону Бартельса на правому фланзі півзахисту.
Бартельс у захисті - правий півзахисник, а при атаках - це вістря ромбу, футболіст, що загострює гру у останній третині поля. Еліа у атаках - інсайд, другий форвард, який працює у коридорі між крайнім і центральним захисником суперника, у захисті - відтягнутий нападник під Францо Ді Санто.
На цю трійку покладені збільшені зони роботи, а відповідно - футболісти мають більше бігати. Фріц здолав понад 12 км, що є найвищим показником у «Вердері», Еліа - 7,38 км за 56 хвилин ( якщо обрахувати кілометраж Еліа за 90 хвилин матчу, отримаємо цифру у 11800 метрів, що було б другим результатом). Бартельс - 11 400 метрів за 82 хвилини (на 90хв. - 12 500 метрів).
«Вердер» у захисті «4-4-1-1»
Вище на малюнку показано розташування бременці у позиційному захисті в системі «4-4-1-1». На протязі всього матчу «музики» зберігали компактність, для цього дві лінії захисту розташовувалися на відстані не більше десяти метрів одна від одної, і досить низько - на власній половині поля. Мало пресингу у другій зоні футбольного поля і фактично відсутній високий пресинг, але відмовившись від активного тиску на чужій половині, Скрипник отримав більше компактності позаду.
Ромб Скрипника
Наступний малюнок - перехід «Вердера» у атаку. Бартельс зміщується на вістря ромбу, Юнузович і Фріц звужують власні позиції до середини ,тим самим відкриваючи простір під крайніх захисників, які мають витримувати ширину у атаках. Така перебудова дозволяє створювати трикутники у нападі. Наприклад, на малюнку маємо фланговий трикутник - Бартельс - Фріц - Селассіе. Продовження атаки у фланг отримує трикутник - Бартельс - Селассіе - Ді Санто. При цьому один з нападників продовжує створювати тиск на центральних захисників, ускладнюючи останнім зміщення на фланг.
Швидкий вихід у атаки відбувається і через довгі передачі. Нижче на відео показано приклад атаки з малюнку, а також приклад розвитку атаки лівим флангом через довгу передачу і взаємодії у трикутниках.
Останній малюнок - це робота Скрипника і «Вердера» над стандартними положеннями. До речі, цікавий розіграш одного з них і призвів до другого голу бременців. Як видно з першого епізоду, «Штутгарт» використовує змішаний тип оборони при «стандартах» - зонно-персональний. Четвірка гравців, котрій знаходяться ближче до воріт, розташована у зонах, а четвірка гравців вище - розібрали суперників персонально. Бартельс стоїть поблизу воротаря суперника і звідти розпочинає рух у зону одинадцятиметрової позначки, яку для нього мають звільнити партнери. Група гравців «Вердера», обведених червоним колом, розпочинає рух до воріт і, коли звільняється зона на 11-ти метрах, футболісти «музик» зупиняються і блокують опонентів. Туди йде передача, а у Бартельса є достатньо часу, що б виконати удар. Нижче на відео цей стандарт приведений у динаміці.
Підсумки
Віктор Скрипник розпочав роботу у клубі зі зміни системи гри у нападі, і збільшення компактності у захисті за рахунок нижчого розташування команди по полю. Звичайно у його розпорядженні немає великої кількості висококласних футболістів (на першому відео всі три епізоди не були доведені до удару по воротах - тренерські задуми не реалізувались). Але навіть і з цими виконавцями Скрипник наразі досягає результату. А розіграш стандартного положення може слугувати навчальним матеріалом для інших наставників…