Відсутність Ярослава Ракицького стане великим ударом по якісному переходу від оборони в атаку, а слабка форма основних нападників і вінгерів збірної може сильно вплинути на якість атакуючої гри взагалі. Як виходити з цих непростих ситуацій?
Проблема Ракицького. На захисника «Шахтаря» Шевченко дуже розраховував, бо розумів – так як у Ракицького виходить розпочинати атаки, не виходить ні в кого із захисників, що є в розпорядженні збірної. Хачеріді, Кучер і Ордець – в першу чергу руйнівники і борці, а от конструктивних якостей за ними не помічено. Тому дуже важливо буде, щоб хтось із опорних півзахисників збірної глибше опускався за м’ячем аж до власного штрафного майданчика і аж звідти починав атаки української збірної. Найкраще на таку роль претендує Тарас Степаненко. Принаймні в декількох останніх іграх за «Шахтар» в нього це непогано виходило, та і взагалі Тарас – людина з пасом. Головне – щоб сил вистачило на додаткову роботу.
Проблема форвардів. Ніхто з трьох номінальних форвардів, що є у розпорядженні Шевченка, зараз не являється ідеальною кандидатурою для виходу в «старті». Баланюк – надто молодий для гри перед лютою турецькою публікою, а у «іспанців» Зозулі та Кравця малувато практики в останні два місяці. Звичайно, Артем Кравець зі своїми двома голами у Прімері вважається оптимальним варіантом серед всіх трьох, але є одна деталь щодо форварда «Гранади» – він набагато ефективніший, коли виходить на заміну. Своєрідний «джокер» для своїх команд. Тому Шевченко може спробувати розпочати матч з тією ж тактикою, що і проти Ісландії – висунувши вперед номінального хавбека Віктора Коваленка, а коли суперники втомляться, випустити «свіжого» Кравця, аби той скористався втомою захисту опонента.
Проблема Ярмоленка та Коноплянки. Вінгер «Динамо» ніяк не оговтається від болячок, а вінгер «Шальке» просто не потрапляє до складу команди. Що робити з такими лідерами збірної? На лавці їх не залишиш, бо гравці якісні і досвідчені. Та і вибір для гідної заміни Коноплянки та Ярмоленка не такий вже багатий. Отже в цій ситуації треба покладатися на психологічне налаштування гравців. Шевченку треба особисто переговорити з кожним із гравців і запевнити їх, що матчі за збірну – це особливі ігри, де всі клубні проблеми мають відійти на другий план. Якщо Андрію Миколайовичу вдасться витиснути з Андрія та Євгена їх максимум, від цього зрештою виграють всі – і збірна, і гравці, і навіть їх клуби, які потім подякують тренеру збірної за «роботу психолога».
Дмитр
о Кор
нило