Збірна України набрала доволі хороший темп. Недарма ми зараз лідируємо у своїй групі кваліфікації чемпіонату Європи-2020. Істерія з Мораєсом свідчить насамперед про те, що Україну вже бояться.
Левова частка успіху належить головному тренеру Андрію Шевченку та його тренерському штабу. У плані тактики, різноманітності гри збірна точно виросла у порівнянні із попередніми роками. Але не менш важливим фактором є виступ наших легіонерів. Ви просто уявіть собі збірну України без Зінченка та Маліновського! Середина поля була б зовсім іншою, не такою креативною.
В українському футболі припинила існувати «золота клітка». Відкрилися футбольні шлюзи. Наші футболісти все сміливіше їдуть до Європи. Я переконаний, що з часом себе проявлять Лунін, Яремчук, Кравець. Все це буде вагомою допомогою для національної команди.
При цьому не варто забувати про так званих уродженців України. Тобто, дітей емігрантів, які народилися вже на чужині. Не секрет, що міграція українців відбувалася не тільки останніми роками. Приклади аргентинця Бланко Лещука та данця Святченка це тільки підтверджують.
Ерік Святченко проти Ліонеля Мессі
Минулої осені в складі юнацької збірної України грав такий собі Ерік Шуранов. Він представляє німецький Нюрнберг. Талановитий форвард, до якого вже має інтерес сама Баварія. У юнацьких командах ПСЖ грає син Віталія Самойлова – Максим. Щоправда, Росія вже встигла залучити його під свої прапори (мати Максима – росіянка). У Вільяреалі виступає уродженець Луцька Данило Воронін. Його батько – українець, а мати – з Білорусі. Сім'я свого часу переїхала до Іспанії.
Вважаю, що за цими гравцями потрібно дуже уважно стежити. З часом вони можуть допомогти своїй історичній батьківщині. Зрозуміло, що в юнацькому віці за цих гравців боротися фактично неможливо. У випадку отримання українського громадянства вони можуть потрапити під квоти для негромадян ЄС. Не знаю, як в інших країнах, але в тій же Італії все це дуже актуально.
Давайте дивитися правді в очі. Якщо гравець українського походження матиме вибір між збірною України різних вікових категорій і, скажімо, збірною Німеччини чи Італії, зрозуміло, що зробить вибір не на користь історичної батьківщини. Просто там можливостей більше. Тільки от в тій же Німеччині асортимент талантів наскільки великий, що реально претендувати на молодіжну чи національну збірну не так просто. В Італії, ймовірно, не зовсім так, але рівень збірних там однаково пристойний. У цьому наш шанс претендувати на гравців діапазону 19-20 років.
Італія ще з 90-х приваблювала українських заробітчан. Зрозуміло, що частина українців там осіла. Народилися діти – дехто з них пішов у футбол. Саме на Апеннінах український слід – найбільший.
Висловлюю вдячність скауту італійського Кальярі Алексу Великих за допомогу у написанні цього матеріалу. Без нього навряд чи це було б можливим. Потрібно віддати належне Алексу, який вже багато років мешкає в Італії, але не забуває про українське походження і намагається завжди бути корисним не словом, а ділом – для українського футболу.
Разом із Великих ми спробували відшукати талановиту українську молодь на Апеннінах.
1. Владислав Нагрудний
14 років, Мілан
У фіналі зимового турніру в Мінську зустрілися Мілан та київське Динамо. Італійці перемогли (1:0), автором переможного гола став гравець із зовсім неіталійським прізвищем – Нагрудний. За манерою гри та навіть зовнішньо він нагадує Андрія Шевченка. Діє Владислав у нападі. Має хорошу швидкість, техніку, солідний удар. Такий собі форвард, який полюбляє грати із глибини, і якому потрібен простір.
Хлопець походить з української родини. Раніше його батьки мешкали у Чернівцях. Потім переїхали до Італії, де й залишилися жити.
У своїй віковій групі Нагрудний у Мілані – на хорошому рахунку. Клуб сподівається на цього гравця у майбутньому. А збірні Румунії та Молдови цікавляться Владом, враховуючи його буковинське походження.
2. Микита Власенко
17 років, Ювентус
Микита народився в Донецьку. Потім родина переїхала до Швейцарії. У цій країні, власне, і відбулося становлення Власенка-футболіста. Починав у скромному клубі Тічіно, потім перебрався до більш іменитого Лугано. Там навіть запрошувався до молодіжної команди. Взимку перейшов до Ювентуса. Туринці взяли його в оренду на 2 роки із правом викупу.
Діє Власенко на позиції центрального захисника. Зрозуміло, що в Італії захисник – це більше, ніж футболіст. Абикого точно не візьмуть. Отже, у Власенка побачили певні таланти, які спробують розкрити.
Нещодавно Динамо грало в Юнацькій Лізі УЄФА проти ровесників із Ювентуса. Але Микита на поле не вийшов, позаяк тільки перебрався у Турин. Потрібен час на адаптацію. Італійці багато уваги приділяють тактиці. Тому швидко він точно не заграє. В Італії захисники проходять становлення до 22-23 років.
Якщо щось піде не так, італійські клуби завжди схильні до оренди та обміну гравців. Шанси проявити себе у Власенка обов’язково будуть. Незважаючи на те, що Микита народився в Україні, він має швейцарський паспорт. За юнацькі чи молодіжні збірні Швейцарії наразі не грав.
3. Ренат Герделеско
12 років, СПАЛ Феррара
Герделеско походить із смт Арциз, що в Одеській області. Коли йому було 4 роки, родина переїхала до Італії. Розпочинав кар’єру у складі Торіно, але з часом сім'я була змушена переїхати у Феррару.
Діє цей футболіст у півзахисті. Через ранній вік позиція ще до кінця не сформована. Може зіграти як на фланзі, так і під нападником. Має хорошу швидкість, технічний, гарно працює із м’ячем.
4. Владислав Руснак
12 років, СПАЛ Феррара
Герделеско та Руснак
Батько Руснака – із Луцька. Колишній футболіст. Мати – з Чернівців. Спершу хлопчак грав за футзальний Лаціо. Але через відсутність громадянства у батьків, із цим виникли проблеми. Перебував на перегляді у ряді команд, але через ті ж проблеми не зміг залишитися, хоча вважається дуже сильним і талановитим гравцем. Зрештою, Руснак «виплив» у СПАЛ Феррара.
Владислав – різносторонній хлопець. Дуже гарно розвинутий фізично, має хорошу техніку. До всього ще й грає на саксофоні.
5. Едуард Ігнатов
12 років, Падова
Талановитий молодий футболіст. Скаути Інтера вже звернули на нього увагу та запрошували на перегляд. Батьки Ігнатова беруть активну участь у житті української діаспори в Італії.
6. Андрій Рудницький
14 років, Лаціо
Рудницький має український паспорт, що, в принципі, не перешкоджає йому перебувати у системі Лаціо, де він оцінюється дуже високо. Тренери академії бачать в українцеві великий потенціал. Діє хлопчина на позиції центрального захисника. Заpаз, щоправда, Андрій перебуває у клубі Санса, який представляє регіональний дивізіон. Це фактично команда із системи Лаціо, де молоді гравці отримують додаткові можливості.
Народився цей талант у Житомирі. У 2011 році сім'я переїхала до Італії. Там мати Андрія знову вийшла заміж. Її новий чоловік – футбольний тренер.
7-8. Лука та Томмазо Лещинські
9 та 6 років, академія Новари
Батьки цих братів походять зі Львова. Лука вважається одним із найбільш талановитих молодих гравців Італії. Діє на позиції 10-го номера. Проявляє хист у техніці та роботі з м’ячем. Відомо, що він є великим прихильником Ювентуса. Щодо молодшого брата – Томмазо – інформації наразі немає. Хлопчаку потрібно ще трохи підрости.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
