У перший день 2020 року, вигравши у складі «Віссел Кобе» Кубок Японії, завершив ігрову кар'єру екс-форвард збірної Іспанії Давид Вілья. У році, що минає, крім Вільї, ще ряд гравців зіграли останній матч у професійній кар'єрі. Ми вибрали тих, про кого можна сказати: з ним йде ціла епоха.
Ешлі КОУЛ, 39 років
Клуби: «Арсенал», «Крістал Пелас», «Челсі», «Рома», «Лос-Анджелес Гелаксі», «Дербі Каунті»
Свого часу швидкий і технічний захисник був одним з найкращих у світі на своїй позиції (лівий крайній). Такий собі Жорді Альба «нульових». Уродженець Барбадосу, Ешлі був вихованцем лондонського «Арсеналу». Саме в стані «канонірів» до нього прийшла перша справжня слава. У команді Арсена Венгера Коул був незамінним. Той «Арсенал» був грізною силою в АПЛ: з ним Ешлі виграв практично всі трофеї (чемпіонат, Кубок Англії, Суперкубок).
Але коли на горизонті з'явився амбітний проект під назвою «Челсі», і головний тренер «синіх» Моурінью особисто вмовляв Коула перебратися на «Стемфорд Брідж», Ешлі охолов до свого рідного клубу. І зважився на зміни. Не без пригод, але Коул таки перейшов до «аристократів». І відразу став там одним з кращих. А в 2010 році його і зовсім визнали найкращим в АПЛ. З «Челсі» Коул теж виграв все на внутрішній арені. Але, на відміну від «Арсеналу», з «синіми» Коулу вдалося як слід пошуміти і на міжнародній арені. У його арсеналі - перемога в Лізі чемпіонів і Лізі Європи. Роки брали своє, і «Челсі» безкоштовно відпустив свого екс-лідера в «Рому». Правда, там він не заграв. І відправився підкорювати МЛС - в «Лос-Анджелес Гелаксі». Але завершувати кар'єру Коул повернувся до Англії - в «Дербі Каунті». Цей скромний клуб і став для легендарного захисника останнім у ігровій кар'єрі.
Дієго ФОРЛАН, 40 років
Клуби: «Індепендьєнте», «МЮ», «Вільярреал», «Атлетіко», «Інтер», «Інтернасьонал», «Сересо Осака», «Пеньяроль», «Мумбай Сіті», «Кітчі»
Недооцінений, переоцінений. Як тільки не називали колоритного уругвайця, якому на роду було написано стати футболістом (професійно грали в футбол його батько, дід і дядько). Він занадто швидко «запрягав», але спочатку «їхав» повільно. У «МанЮнайтед» Форлана особисто покликав сер Алекс Фергюсон, але з вантажем відповідальності Дієго не впорався: так і не став основним. А ось в Іспанії його справи пішли вгору. У «Вільярреалі» уругваєць став найкращим бомбардиром сезону і справжнім лідером команди. Його звали назад в Англію, але він вирішив залишитися на Піренеях. І не прогадав. В «Атлетіко» Форлан теж геройствував по-справжньому: багато забивав, виграв Лігу Європи. На цей час припадають і його головні досягнення в збірній: перемога в Кубку Америки і четверте місце на чемпіонаті світу-2010, де його офіційно назвали кращим гравцем Мундіалю.
Після «матрацників» клубна кар'єра Форлана пішла на спад. Він не зміг закріпитися в міланському «Інтері», після чого почав подорожувати світом: Бразилія, Японія, Уругвай, Індія. Останнім притулком для уругвайця став клуб з Гонконгу «Кітчі».
Петр ЧЕХ, 37 років
Клуби: «Хмел», «Спарта», «Ренн», «Челсі», «Арсенал»
Якби не страшний перелом ноги, отриманий Чехом ще в ніжному віці, футбольний світ напевно б не дізнався про Чеха-воротаря, так як молодий Петр вважав за краще грати в півзахисті. Але після серйозної травми він перекваліфікувався на воротаря. І не прогадав. Довгі роки Чех був найкращим голкіпером в світі. Ну, або одним з кращих - як мінімум.
Ім'я собі зробив в французькому «Ренні», звідки за шалені на ті часи майже 12 млн доларів (за воротаря) перейшов в «Челсі». На «Стемфорд Брідж» Петр став справжньою легендою. Він виграв з командою все: як на внутрішній арені, так і на континентальній. Головна його вишенька на торті - перемога у фіналі Ліги чемпіонів-2012, коли він за компанію з Дрогба практично удвох здолав грізну «Баварію». Після зіткнення із захисником «Редінга» Хантом, Чех отримав серйозну травму голови. І після того моменту був змушений постійно одягати на ігри спеціальний шолом. Кар'єру завершив у «Арсеналі» - програним фінальним матчем Ліги Європи проти «Челсі». Після того поєдинку повернувся до «синіх» на адміністративну посаду.
Робін ван ПЕРСІ, 36 років
Клуби: «Фейєноорд», «Арсенал», «МЮ», «Фенербахче»
«Летючий голландець» був, до всього іншого, ще й молодим та раннім. Уже в 17 років він став своїм у «Фейєноорді». Однак, відрізняючись незвичайним талантом, він мав непростий характер. Саме тому не прижився в Роттердамі і відбув підкорювати Туманний Альбіон.
В «Арсеналі» він став справжньою зіркою. Але, виграючи конкуренцію у своїх візаві, він програвав травмам: пошкоджень було дуже багато. Проте, за «канонірів» ван Персі забив більше сотні м'ячів, його обрали капітаном команди. Непоганий слід він залишив і в збірній Нідерландів, ставши віце-чемпіоном світу в 2010-му, а через чотири роки - бронзовим призером Мундіалю. Життя майже вдалося, але Робін мріяв про перемогу в АПЛ. З «Арсеналом» взяти цю висоту не вдалося. Зате відразу вдалося з «МанЮнайтед», куди він не без скандалу перейшов. Але довго затриматися на «Олд Траффорд» йому теж не судилося. Провівши три сезони за «червоних дияволів», причому в останньому втративши місце в основі, Робін без коливань перебрався в «Фенербахче». У Стамбулі він уже відверто догравав, хоча крапку в своїй кар'єрі вирішив поставить там, де запалилася його зірка - в «Фейєноорді».
Самюель ЕТО'О, 38 років
Клуби: «Реал», «Леганес», «Еспаньол», «Мальорка», «Барселона», «Інтер», «Анжи», «Челсі», «Евертон», «Сампдорія», «Антальяспор», «Коньяспор», «Катар»
Унікальний футболіст: йому вдалося залишити слід і в «Реалі», і в «Барселоні». Правда, в Мадриді слід камерунського нападника не такий чіткий: молодому Самюелю не вдалося по-справжньому пробитися в основу. Але ось в «Барсі», куди Ето'О потрапив транзитом через «Мальорку», він став справжньою легендою. Камерунцю вдалося стати своїм в «Барсі» і Райкарда, і Гвардіоли. Ту команду небезпідставно називають однією з найкращих футбольних команд в історії. Вигравши з «блаугранас» дві Ліги чемпіонів, Самюель посварився з Гвардіолою і покинув «Камп Ноу». Черговим його піком слави став «Інтер», з яким камерунець знову виграв Кубок чемпіонів. Йому б грати і грати за міланців, але перед божевільною пропозицією з російського «Анжи» нападник не встояв.
Після «Анжи» він уже не повернувся на свій колишній рівень. «Челсі», «Евертон», «Сампдорія» - там грав уже втомлений від мирської слави Ето'О. Після Італії Самюель поїхав підкорювати Туреччину, а після - Катар. У «Катарі СК» він і завершив свою насичену і багату на трофеї кар'єру.
Тім ХОВАРД, 40 років
Клуби: «Норт-Джерсі Імперіалс», «МетроСтарз», «Манчестер Юнайтед», «Евертон», «Колорадо Репідз»
Один з найкращих американських футболістів всіх часів. Як і його колега Петр Чех, Ховард теж починав півзахисником. Але тренери вже в ранньому віці помітили у Тіма задатки воротаря. І він був змушений перекваліфікуватися. Ім'я собі американець зробив в МЛС, в «Метро Старз», де став наймолодшим володарем титулу «Воротар року». Після США Ховард потрапив відразу в футбольну Мекку - в «МанЮнайтед». Спочатку все складалося добре, але одна помилка на євроарені (в матчі проти «Порту») зробила американця запасним. Місце в запасі «МЮ» Ховарда не влаштувало, і він пішов в «Евертон». Саме в клубі з Ліверпуля і пройшли найкращі роки Ховарда-футболіста. Однак значущих досягнень з «ірисками» Тім не добився. Головне його досягнення - вихід до фіналу Кубка Англії. Кар'єру завершив у МЛС - в «Колорадо Репідз».
Фернандо ТОРРЕС, 35 років
Клуби: «Атлетіко Мадрид», «Ліверпуль», «Челсі», «Мілан», «Саган Тосу»
Ель Ніньо - гравець унікальний навіть для обласканого в останнє десятиліття іспанського футболу. Нападник виграв абсолютно все серйозне, що може собі дозволити виграти європейський футболіст. Йому підкорилися Ліга чемпіонів, Ліга Європи, чемпіонат світу і чемпіонат Європи. Вихованець мадридського «Атлетіко». До слова, Торрес - наймолодший капітан в історії «матрацників»: він став ватажком «зграї» в 19 років.
Його рано почали сватати в більш сильні клуби Іспанії, але він вибрав «Ліверпуль». Але виграти щось серйозне з мерсисайдцями Фернандо не вдалося, і він попросився в «Челсі». З другої спроби його відпустили, і з «Челсі» йому вдалося добитися головної мрії - виграти Лігу чемпіонів. Але стати по-справжньому своїм в Лондоні йому теж не вдалося. І він пішов до «Мілана». Переїзд в Італію став кроком назад. Швидко це зрозумівши, Ель Ніньо повернувся в «Атлетіко», де йому вдалося двічі увійти в одну річку. Свою яскраву кар'єру Торрес завершив в Японії - в «Саган Тосу».
Веслі СНЕЙДЕР, 35 років
Клуби: «Аякс», «Реал Мадрид», «Інтернаціонале», «Галатасарай», «Ніцца», «Аль-Гарафа»
Помітний непомітний герой. Або навпаки. Знайшов себе в «Аяксі», де пограв майже на всіх позиціях в півзахисті. Багато забивав, особливо зі штрафних. Та й взагалі вів гру команди. «Аякс» тоді штормило, тому утримати одну зі своїх головних зірок клуб з Амстердама не зміг. Тим більше, що на Снейдера претендував сам «Реал». Перехід в Мадрид відкривав величезні перспективи, але заграти на «Бернабеу» так, як в «Аяксі», у Веслі не вийшло. Та й Кріша купили. Зате з «Інтером» голландцеві вдалося виграти все. Після Італії Веслі непогано проявив себе в «Галатасараї», хоча це вже було трохи не те. Один з найкращих нідерландських футболістів свого покоління, який виграв зі своєю збірною «срібло» і «бронзу» ЧС, завершив кар'єру в складі катарської «Аль-Гарафи».
Арьєн РОББЕН, 35 років
Клуби: «Гронінген», «ПСВ», «Челсі», «Реал Мадрид», «Баварія»
Здавалося, що манеру гри голландського півзахисника вивчили абсолютно всі: рейд флангом, зміщення в центр і наступний сильний кручений удар з лівої ноги. Але як би не пристосовувалися опоненти до Арьєна, вимкнути його з гри в кращі роки не вдалося нікому. Він став справжнім символом гри флангового півзахисника. І «Баварії». Саме в Мюнхені пройшли його кращі роки. Довгий час Арьєна вважали невдахою, адже він при його таланті довго не міг виграти істотних трофеїв, часто зупиняючись за крок від перемог.
Але з «Баварією», за яку він провів довгих десять років, Роббен зумів завоювати Кубок чемпіонів. А ще Арьєн запам'ятався уболівальникам і в Нідерландах, і в Іспанії, і в Англії, де так само, як і в Німеччині, вигравав національні першості. Зі своєю національною командою Арьєн був віце-чемпіоном і бронзовим призером чемпіонату світу. Клубну кар'єру Роббен вирішив закінчити на високій ноті: у нього були пропозиції після «Баварії», як у його друга Рібері, але Арьєн вирішив зав'язати відразу після того, як підійшла до фіналу його угода з мюнхенцями.
Давид ВІЛЬЯ, 38 років
Клуби: «Спортинг Хіхон», «Сарагоса», «Валенсія», «Барселона», «Атлетіко», «Нью-Йорк Сіті», «Мельбурн Сіті», «Віссел Кобе»
Нападнику вдалося стати зіркою відразу в декількох відомих іспанських клубах - «Сарагосі», «Валенсії», «Барселоні» і «Атлетіко». Лише за «Реал» Давид не пограв, хоча його туди і запрошували. А не пограв тому, що завжди хотів грати за «Барсу». Його мрія здійснилася - більш ніж за сорок мільйонів євро, які каталонці виплатили «Валенсії» за їх провідного форварда.
З «Барсою» Вілья виграв все і на внутрішній арені, і на міжнародній. Зокрема, Лігу чемпіонів. Він міг би стати в нагоді «Барселоні» і далі, але клуб чомусь вирішив позбутися форварда в 2013-му. Вілья пішов в «Атлетіко», з яким ще раз виграв чемпіонат Іспанії і знову вийшов у фінал Ліги чемпіонів, на підступах до якого перегравши барселонців. Після Іспанії Вілья, який до цих пір є кращим бомбардиром «Фурії рохи» (59 голів), хоча за національну команду не грає з 2017-го, переїхав в МЛС радувати своєю грою вболівальників «Нью-Йорк Сіті». Свою кар'єру чемпіон світу і Європи закінчував, як і багато його колег по збірній, в Японії - в «Віссел Кобе».
ХАВІ, 39 років
Клуби: «Барселона», «Аль-Садд»
Один з найкращих півзахисників в історії футболу. Якщо взагалі не найкращий. Чому «Барселона» з нестаріючим Мессі останнім часом не може виграти Лігу чемпіонів? Та в першу чергу тому, що в її складі і близько немає такого майстра з читання гри і точності передач, як Хаві.
Уродженець Каталонії практично всю кар'єру футболіста провів у «Барселоні», з якою виграв абсолютно все, що можна було виграти. Зокрема, чотири Кубки чемпіонів. А ще Хаві - дворазовий чемпіон Європи та чемпіон світу. Єдина по-справжньому коштовна нагорода, якої немає в його багатющій трофейній колекції - «Золотий м'яч». Хаві неодноразово визнавався найкращим в світі на своїй позиції, а в 2008-му став найкращим гравцем Євро. Але виграти індивідуальний приз кращого в світі йому не вдалося: це складно зробити при наявності «живих» Мессі і Роналду. Догравав в Катарі - в «Аль-Садді», після чого очолив цей клуб. Але напевно «Аль-Саддом» тренерські амбіції Хаві не обмежуються - саме його називають в найближчому майбутньому головним претендентом на посаду наставника «Барселони».
Клаудіо МАРКІЗІО, 33 роки
Клуби: «Ювентус», «Емполі», «Зеніт»
Вихованець «Ювентуса» починав нападником. Але досить швидко тренери, звернувши увагу на його чіпкість і непоступливість, відрядили Клаудіо в півзахист, де він і «варився» до закінчення кар'єри. За «Юве» Маркізіо провів майже 12 років, з перервою на річну оренду в «Емполі».
Клаудіо виступав за туринців і в серії В, і в серії А, ставши переможцем обох дивізіонів. В цілому Маркізіо виграв з туринцями сім скудетто. Їх могло бути і більше, але через серйозну травму (порвав «хрести») Клаудіо майже на півроку опинився поза грою. А коли повернувся, пробитися в основу «Юве» вже не зміг. На правах вільного агента він покинув «Ювентус» і перейшов в російський «Зеніт». І з цим клубом він виграв національний чемпіонат. «Зеніт» для досвідченого італійського півзахисника, який зі своєю збірною став віце-чемпіоном Європи 2012 року, став останньою віхою в його клубній кар'єрі.
Бастіан ШВАЙНШТАЙГЕР, 35 років
Клуби: «Баварія», «МЮ», «Чикаго Файр»
Швайні завершив кар'єру якось непомітно, по-буденному пішовши на «пенсію» в клубі американської Ліги «Чикаго Файр». Не покидає відчуття, що проводити його на заслужений відпочинок мали крутіше. Негласний титул «найбільш титулованого футболіста Німеччини всіх часів» тому сприяє. Бастіан найкращі футбольні роки провів в «Баварії», де невгамовний півзахисник, який має «два серця», випалював опорну зону. Вінцем його баварської кар'єри стала перемога в Лізі чемпіонів. Напевно, Швайнштайгеру, як і його одноклубнику Роббену, доля готувала завершення кар'єри саме в Мюнхені - настільки цей футболіст був уособленням «Баварії».
Але півзахисник вирішив спробувати на смак АПЛ. На жаль, зарубіжний досвід для чемпіона світу і віце-чемпіона Європи вийшов невдалим. Швайні не зміг заграти в «Манчестер Юнайтед», провівши за два сезони лише 18 поєдинків. Статистика Бастіана в «Чикаго» була кращою, але завершити кар'єру яскраво йому так і не вдалося.
Валерій ВАСИЛЕНКО
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
