До старту Євро – п'ять місяців. Я переконаний, що від тренерського штабу Шевченка за цей проміжок часу не варто чекати нічого нового. У збірній обрана така побудова гри, яка максимально розкриває наявних виконавців. Пошуки були у матчі Ліги націй проти Словаччини, який вже нічого не вирішував. Наслідки, думаю, ви ще пам'ятаєте.
Зараз у збірній України викристалізувався склад на Євро-2020. Власне, це ті футболісти, які грали у Лізі націй та відборі до чемпіонату Європи. Тут не потрібно очікувати жодних несподіванок. При цьому варто шукати можливості для ротації та підміни основних гравців – на випадок нагальної потреби.
За час, що залишився до старту на Євро, Шевченко може спробувати у збірній відразу декількох гравців – з прицілом на форс-мажор, а також подальші перспективи вже у наступних відборах.
1. Микита Шевченко
Безперечно, Андрій Пятов – номер один не тільки в клубі, але й у збірній України. Але за його плечима – не все так просто. Денис Бойко за порівняно недавній період зіграв тільки раз. Мова про той провальний матч проти Словаччини у Лізі націй, коли українці пропустили 4 м'ячі, а Бойко не рятував, м’яко кажучи. Психологія Дениса така, що він добре почувається при довірі, коли стабільно грає. А от дублером бути не може. Його клубна кар’єра це яскраво демонструє.
Андрій Лунін без стабільної ігрової практики вже півтора сезони. Дуже ймовірно, що так триватиме до самого Євро. Лунін може тренуватися скільки завгодно, працювати над собою, але ігровий тонус – це ігровий тонус. У форс-мажорній ситуації випускати Андрія на матч найвищого рівня – лячно, відверто кажучи, наскільки б талановитим він не був.
Зараз третім кіпером викликають Юрія Паньківа з Олександрії. На рівні Ліги Європи він не завжди рятував. При тому, що це всього лише рівень Ліги Європи. Психологічно витримати фінальну частину Євро йому точно буде непросто.
Не розумію, чому в такій ситуації тренерський штаб (зокрема – тренер воротарів Педро Хара) не звертають увагу на голкіпера Зорі Микиту Шевченка? Після серії травм та оренди до Карпат він повернувся у Зорю, де раніше зробив собі ім'я. Відвоював місце у складі. Зараз Шевченко є одним із лідерів команди. Особливих помилок за ним не помічено. Перебував у заявці на Євро-2016 у Франції. У кваліфікації Ліги Європи каші не псував. Крім того, має стабільну ігрову практику у своєму клубі.
2. Богдан Михайличенко
Здається, що жодних проблем на позиції лівого захисника немає. Є Віталій Миколенко, який успішно виступає як у клубі, так і в збірній. Недарма до «динамівця» прикутий інтерес провідних клубів Європи. Не кожен захисник зможе закрити самого Роналду!
На заміні – Едуард Соболь, який нарешті почав стабільно грати і отримав перспективу переходу в європейський клуб на повноцінній основі. Зараз Едуард є гравцем основи Брюгге. Шевченко запрошував цього футболіста з перших днів своєї роботи. Але висловлю власну точку зору.
Соболь – більше гравець атаки. А у виконанні безпосередніх обов’язків виникають проблеми. Він добре підключається попереду, але не завжди встигає повертатися на свою позицію в обороні. Матч проти Нігерії це підтвердив – на фланзі Соболя виникали пожежі.
Зараз на хорошому рахунку Богдан Михайличенко. Відхід із Динамо пішов йому на користь. У київському клубі на позиції лівого захисника є Миколенко, який ще молодший від Михайличенка. Тому Богдан десь розумів, що на нього не особливо розраховують. А от тепер все в його руках.
Гарна працьовитість, надійна оборона, вміння підключитися до атаки – все це риси сьогоднішнього Богдана Михайличенка. Думаю, що з такою грою він надовго у Зорі не затримається. Шевченку теж варто було б ретельніше придивитися до цього футболіста.
3. Денис Попов
Я вже писав, що Денис Попов спроможний проявити себе в команді Шевченка. Артем Шабанов та Ігор Пластун є недостатньо надійними захисниками, крім того, вони вже сформовані. На противагу цьому Попов тільки розпочинає – його можна вчити і підлаштовувати під гру збірної. Сильних сторін у Дениса вистачає.
4. Кирило Ковалець
Актуальним є пошук альтернативи Зінченку та Маліновському. В останньому матчі проти Сербії не грав Зіна – одразу почалися проблеми з креативом. Пробували на цю позицію Безуса, але він за стилем – зовсім інший гравець. Намагаються підлаштувати Шахова, але поки теж не дуже вдається.
Припускаю, що при потребі будуть використовувати Марлоса. Але однаково потрібно думати над альтернативою, бо натуралізований бразилець – вже немолодий.
Серед усіх українських гравців на цій позиції міг би себе проявити Кирило Ковалець, який став лідером Олександрії. Вміння взяти на себе ініціативу, віддати пас, обіграти – все це він уміє. Наявні лідерські якості, немає проблем із психологією. На рівні Ліги Європи Кирило показав себе в усій красі.
Можливо, гра Олександрії не надто вибаглива. Та все ж Ковалець зумів переконати, що вміє підлаштовуватися під нові реалії і вчитися. На свій шанс у національній команді він точно заслужив.
5. Ігор Когут
Ігор Когут – це, мабуть, найкраще, що сьогодні є в СК Дніпро-1. У складній ситуації, коли ветерани вже не справляються, а молодь ще не може, він тягне команду вгору. Хороший у фізичній боротьбі, що може стати актуальним при грі в опорній зоні. Вміє та любить підключатися до атаки. Бере на себе відповідальність у найважливіший момент.
Звичайно, рівень Когута поки що не такий високий, як у Степаненка чи Маліновського, але він може їх доповнювати, виконуючи конкретну роботу на полі.
6. Ігор Харатін
Проблема дублера для Степаненка у збірній стоїть дуже гостро. Ми вже бачили, що відбувається, коли Тарас не грає, у матчах проти Нігерії та Сербії. Пропускаємо швидкі атаки, не можемо стримувати суперника у середині поля...
Сергій Сидорчук – гравець трохи іншого формату. Проти Нігерії на цій позиції пробували Маліновського – вийшло невдало. На останній збір викликали Дмитра Іванісеню, але для нього такий стрибок – занадто різкий. Хавбек Зорі хоч і прогресує, але поки не доріс до виступів на високому рівні.
Потрібно шукати інші варіанти. Самі розумієте, що позиція опорника передбачає багато боротьби та стиків. Звідси – картки різних кольорів. Не дуже розумію, чому не звертають увагу на Ігоря Харатіна з Ференцвароша?
Свого часу на нього розраховували в Динамо, але перехідний період у дорослий футбол йому не вдався. Та все ж Ігор добре проявив себе в Зорі, де отримав, зокрема, досвід Ліги Європи. Зараз він – основний гравець Ференцвароша, лідера чемпіонату Угорщини, і виступав у груповому етапі ЛЄ. У непоступливості Харатін точно не гірший від Степаненка.
7. Олександр Зубков
Українським гравцям атакувального плану пробитися в першу команду Шахтаря – вкрай складно. Зубков у часи Паулу Фонсеки іноді виходив на заміну. Потім був Маріуполь. Багато хто розцінює виступи за цей клуб, як заслання – без подальших перспектив. Проте Зубков виступами у прифронтовому місті створив собі шанс, щоб пробитися у європейський футбол. Гра Олександра за Маріуполь та молодіжну збірну України не пройшла повз увагу Сергія Реброва.
Сашко чудово адаптувався до виступів за нову команду. З перших матчів змусив фанатів Ференцвароша забути про свого земляка Івана Петряка. Можливо, чемпіонат Угорщини – не фонтан, але в єврокубках Зубков показав свій потенціал. Абсолютно не загубився на фоні іменитіших та досвідченіших суперників. Віддав асист у Москві проти ЦСКА – навіть за це вже можна викликати у збірну України! :-)
На флангах у нас, на перший погляд, жодних проблем. Є Ярмоленко та Коноплянка, які останніми роками були лідерами команди. Авторитет у них – дуже високий. Конкуренції додав Марлос. Індивідуально гравець Шахтаря може багато чого вирішити в кожному матчі. Є ще Циганков, якому ніяк не вдається перейти на рівень стабільності та класу, він досі ходить у «перспективних».
Важливо розуміти, що Марлосу, Ярмоленку та Коноплянці – вже за 30. Вони почали здавати у фізичному плані, побільшало травм. Тож треба думати про заміну та майбутнє. До того ж, Марлос може зіграти в середині поля. Відтак, крок за кроком, до збірної належить підпускати Зубкова.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
