У вас є гравці, які відверто не витягують той рівень, до якого ви прагнете дістатися, проводять менше ніж десять матчів за сезон у чемпіонаті і при цьому отримують більш ніж пристойну, у порівнянні з іншими виконавцями в колективі, заробітну плату. Що ви зробите із цими футболістами? Відповідь, мабуть, очевидна: постараєтеся продати або, якщо не вийде, відпустите на «вільні хліби».
Розглянемо іншу ситуацію. Вам, як президенту чи головному тренеру футбольного клубу, знайомий агент пропонує абсолютно невивченого вашою селекційною службою футболіста. Пропонує вільним агентом, але просить одразу ж підписати з гравцем довгостроковий контракт – мовляв, повірте мені, він багато чого вартий, ще себе покаже і таке інше. Що ви зробите, якщо керуватись суто професійними мотивами? Відповідь також більш ніж очевидна: у кращому випадку – візьмете такого гравця на перегляд або доручите селекціонерам видати по ньому найдокладніший звіт, після чого й ухвалюватимете рішення про доцільність підписання.
Так от, у «Динамо» в останні роки подібного роду очевидність в прийнятті кадрових рішень не працювала абсолютно. Саме з цієї причини у команді роками сиділи футболісти, від яких користі було трохи, а замість реального підсилення підписувалися ті, хто був доступний і кого супроводжували позитивні агентські характеристики.
Переходячи на персоналії, мова йде про таких гравців, як Олександр Андрієвський, Володимир Шепелєв, яких навіть найвідданіші шанувальники «біло-синіх» давно хотіли б бачити десь поза межами «Динамо», а також таких «подарунків від агентів» як Беніто або Самба Діалло – їм було видано безліч авансів, виправдати які жоден з африканців й досі не спроможний.
І ось у сезоні-2024/25 із «Динамо» почали відбуватися неймовірні метаморфози. Клуб провів практично ідеальне літнє трансферне вікно, коли дуже ефективно попрацював на ринку. Причому у таборі «біло-синіх» резонно вирішили не ризикувати, а довіритися тим, кого вони мали змогу вивчити «вздовж і впоперек» – гравцям з рідної УПЛ. Завдяки цьому «Динамо» вдалося провести грамотне точкове підсилення: у «Дніпрі-1» було придбано Олександра Піхальонка та Валентина Рубчинського, у «Зорі» – Едуардо Герреро, у «Чорноморці» – Максима Брагару. За цих чотирьох виконавців було віддано аж ніяк не мало – близько 6,5 мільйонів євро, але загалом поки що ніхто з них відверто не розчаровує й кожен справляє враження гравця, котрий може суттєво допомогти як у поточному, так і у наступних сезонах.
Що важливо: «Динамо» не пішло на підписання футболістів, яких було вивчено недостатньо добре. Як би не нахвалював колумбійського центрбека Браяна Себальоса нинішній скаут «біло-синіх» Євген Хачеріді, а клубне керівництво зуміло узгодити із бразильською «Форталезою» максимально правильний та вигідний варіант переходу – оренда з опцією викупу. В результаті Себальос провів у столиці України менше півроку, запам'ятався лише епопеєю зі зростом, яка більше місяця активно обговорювалася у різноманітних ЗМІ, а також провів чотири офіційні поєдинки, після чого був відправлений назад до «Форталези», де, втім, надовго знову не затримався.
Маючи гіркий досвід підписання легіонерів, які згодом й близько не розкривали найкращі свої якості у Києві (в пам'яті ще свіжі історії із Жерсоном Родрігесом, Джастіном Лонвейком, Кахімом Перрісом, Решатом Рамадані, Франом Солем, Еріком Раміресом та багатьма іншими) у «Динамо» в поточному сезоні, вочевидь, вирішили змінити підхід до роботи на трансферному ринку. Схоже, клуб намагається підписувати лише тих виконавців, у яких максимально впевнений, аби мінімізувати кадрові помилки до рівня математичної похибки, не більше.
Не дивно, що після усіх негативних «кейсів» у Києві вкрай обережно сприйняли можливість підписання українця Богдана Слюбика з «Руху» та південноафриканця Іме Окона із тамтешнього «Суперспорт Юнайтед». Перший виявився доступним на ринку через незрозуміле майбутнє львівського клубу, який начебто чи то повинен об'єднатися, чи то злитися, чи то просто віддати усіх найкращих своїх гравців «Карпатам». Другого палко рекомендував колишній опорний півзахисник «Динамо» Аїла Юссуф.
Інше питання, що Слюбик пропустив більшу частину в літньо-осінній частині сезону через травму, через що в «Динамо» виникли резонні сумніви щодо його форми та здатності бути корисним у форматі «тут і зараз», що важливо, коли за футболіста довелося б платити чималі, як за мірками УПЛ, відступні. А з приводу Окона одних лишень рекомендацій Юссуфа, що також логічно, босам «Динамо» видалося недостатньо, й у клубі вирішили самостійно подивитися, на що здатний цей виконавець.
В результаті «Динамо» знову вдалося не гарячкувати та зробити все максимально грамотно: взяти Слюбика та Окона на перегляд. І там стало зрозуміло, що поки що ані перший, ані другий в Шовковського основними стати не здатні. З цієї причини Богдан повертається до «Руху», а Іме ще якийсь час проведе з «біло-синіми» на зборах у Туреччині, після чого стосовно нього також ухвалять остаточне рішення, яке, швидше за все, не стане для футболіста позитивним.
Також у поточне трансферне вікно «Динамо» нарешті розлучилося з Андрієвським та Шепелєвим, котрі останнім часом відверто животіли у резерві. Перший зіграв тільки 297 хвилин в рамках 7 поєдинків в УПЛ-2024/25, а другий у нинішньому сезоні в чемпіонаті на полі не з'являвся й зовсім. Логічно, що боси «біло-синіх» пішли на дострокове розірвання контрактів як з Андрієвським, так і з Шепелєвим, пристойно розвантаживши зарплатну відомість.
Завдяки якісній роботі з кадрами в поточному сезоні у «Динамо» прямо зараз практично немає нікого, кого можна було б віднести до категорії «баласту» – гравців, на яких не робиться серйозна ставка і які продовжують перебувати в команді тільки тому, що у них є контракт із клубом, а інших варіантів розвитку кар'єри знайти їм не вдалося. Хоча нещодавно повернувся з оренди у «Зорі» Беніто, але це окремий випадок і «спадщина» недалекоглядних рішень минулого…
Звичайно, надмірно розхвалювати «Динамо» ще зарано. Однак не можна й не відзначати очевидне: в цьому сезоні кияни працюють на ринку практично як за підручником – беруть тих, хто затребуваний та потрібний, позбавляються тих, на кого вже не розраховують і не соромляться домовлятися про перегляд щодо тих, кого можна підписати, але стосовно кого немає повної упевненості. Так, найближчого літа перед «біло-синіми» знову виникне чимало викликів, адже треба буде вирішувати питання щодо Сироти, Лонвейка, Яцика, Булеци, Раміреса, Рамадані, Діалло, Супряги, Царенка… Футболістів на контракті в «Динамо», насправді, «причіп та маленький візочок», й більшість з них, кажучи відверто, відіграють роль таких собі «андрієвських» чи «шепелєвих», нехай пробачать ці гравці авторові таке порівняння.
Але якщо з підписанням неперевірених гравців, так само як і з вмінням скидати «мотлох» у «Динамо» намітився очевидний прогрес, то ось чого все ще дуже не вистачає киянам, аби їхню трансферну роботу можна було називати дуже успішною, то це топових продажів за хороші гроші. Востаннє справді гарні гроші за свого гравця «Динамо» отримувало ось вже два роки тому – у січні 2023-го, коли виручило майже 23 мільйони євро від продажу Іллі Забарного у «Борнмут».
Важко таке навіть уявити, але якщо довіряти даним порталу Transfermarkt, то «Динамо» за всю свою історію продало в інші клуби лише 21 футболіста за суму 5 або більше мільйонів євро. І це при тому, що на піку своєї кар'єри, за прикидками того ж Transfermarkt, Шепелєв, із яким зараз попрощалися безкоштовно, оцінювався у 4 мільйони євро, а якщо трохи поторгуватися, то продати його цілком можна було хоча б за 5.
Іншими словами, «Динамо», як і «Шахтар», ніяк не позбудеться комплексу «золотої клітки». Клубне керівництво надто переоцінює своїх гравців, не бажаючи продавати їх за ринковими цінами, шукати нових талантів та, влаштувавши свого роду конвеєр, намагатися заробляти для клубу хороші гроші, які можна потім реінвестувати не лише у новачків, а й у покращення молодіжної академії, бази для першої команди, інфраструктури стадіону тощо. Те, що давно навчилися робити у «Порту», «Бенфіці», загребському «Динамо» та багатьох інших клубах Європи настав час взяти на озброєння і найкращим представникам УПЛ. Інакше, враховуючи нинішні реалії, український футбол лише падатиме, падатиме й падатиме униз, як в таблиці коефіцієнтів УЄФА, так і за об'єктивним рівнем…
Втім, і тут ситуація для «Динамо» може отримати новий імпульс уже цього сезону. Незважаючи на відверто провальний виступ «біло-синіх» на стадії загального етапу Ліги Європи-2024/25, до деяких гравців киян все ще є предметний інтерес від вельми платоспроможних клубів. Наприклад, голкіпером Георгієм Бущаном, за чутками, цікавиться саудівський «Аль-Шабаб». Це, звичайно, не «Аль-Хіляль», «Аль-Наср» чи «Аль-Іттіхад», але свої шість чемпіонських титулів в історії ця команда також здобувала, плюс не так давно – влітку 2023-го – клуб оновив власний трансферний рекорд за вхідними трансферами, заплативши французькому «Страсбуру» аж 18 мільйонів євро за сенегальського форварда Хабіба Діалло.
Так, хтось скаже, що без Бущана у другій частині сезону «Динамо» буде значно складніше, але… По-перше, Георгію вже 30. По-друге, «біло-сині» мають 10-очкову фору над «Шахтарем» у чемпіонських перегонах (про готовність «Олександрії» реально боротися за «золото» поки що говорити дуже складно). По-третє, за провальних виступів у єврокубках клубу конче необхідно десь брати гроші, аби у найближчому майбутньому не почати «варитися у власному соку» й залишатися конкурентним. Тому вибору у керівництва «Динамо», знову ж таки якщо оцінювати ситуацію максимально логічно, практично немає – за наявності гарних пропозицій потрібно розглядати можливість продажу і Бущана, і Шапаренка, і Ваната, і Бражка. Не усіх одразу, звичайно, адже дотримуватися балансу потрібно вміти так само грамотно, як і торгуватися на ринку, не відлякуючи потенційних покупців неземними «цінниками» у 300 мільйонів…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
