«Футбол 24» започатковує серію матеріалів про суперників збірної України на Євро-2020. Отож, Австрія та Нідерланди. Невдовзі отримаємо і третього опонента у груповому етапі. Якими були головні перемоги та поразки у футбольній історії цих країн? Кому молилися, кого носили на руках, кого вважали героєм нації? Розповідаємо!
***
Володар «Золотого м’яча», 4-разовий переможець Ліги чемпіонів, володар Кубка УЄФА, найкращий бомбардир чемпіонату Європи, тріумфатор Кубка та Суперкубка Англії – таким був зірковий набір футболістів, які вийшли на поле львівського стадіону Україна 26 квітня 1994-го.
Звичайно, тоді ніхто й уявити не міг, яких висот досягнуть ці 18-річні хлопці. Крім того, протистояння українців та нідерландців можна вважати історичним для нас ще й тому, що зустріч у Львові стала першою офіційною домашньою для українських збірних.
Турнірна стратегія
Для того, щоб пробитися до другого раунду відбору на Євро U-18 і зустрітися з Нідерландами, підопічні Конькова у драматичному стилі завоювали перше місце у кваліфікаційному турнірі в Ізраїлі. Поразка господарям (0:2) в першому матчі, здавалося, майже не залишила шансів українцям. Проте в другому турі збірна Грузії обіграла ізраїльтян (1:0) і вирішальним стало заключне протистояння України та Грузії. «Синьо-жовті» видали феєричний матч, розтрощили суперника 5:1 і вистрибнули на першу сходинку. Відтак, на шляху до юнацького Євро хлопців Конькова могли зупинити лише Нідерланди.
Відкрита та результативна гра у Львові (2:2) зберегла максимальну інтригу на матч-відповідь, який відбувся через два тижні у Нідерландах. Нульова нічия цілком влаштувала господарів і дозволила їм пробитися в наступний етап. Учасники тієї зустрічі відзначають – українці мали кілька відмінних нагод для того, щоб забити на виїзді і завоювати путівку на чемпіонат Європи, однак нереалізовані моменти коштували «синьо-жовтим» виходу до топ-8 найкращих команд Європи.
Збірна України на полі... України: до матчу з Нідерландами – лічені хвилини
На Євро, який у липні 1994-го приймала Іспанія, тріумфувала збірна Португалії з Нуну Гомешем у складі. Нідерландці у групі з майбутніми чемпіонами фінішували на другому щаблі і в битві за третє місце поступилися іспанцям. Підсумкова четверта сходинка на континентальному форумі дозволила Нідерландам кваліфікуватися на юнацький чемпіонат світу-1995.
Ідея
У це складно повірити, але організація історичного міжнародного матчу у Львові відбулася завдяки телефонному дзвінку головного тренера юнацької збірної Анатолія Конькова президенту Карпат Богданові Кобрину. «У нас були давні дружні стосунки, – згадує Богдан Степанович. – Двома роками раніше у Львові відбувся золотий матч між Таврією та Динамо, який пройшов на високому рівні. Певний досвід у нас був, тому я з радістю вирішив допомогти Конькову. Наставник української команди також розумів, що ми його не підведемо. Приємно, що у наше місто приїхали зірки світового масштабу – імена Шевченка, Клюйверта і Зеєдорфа знає увесь світ».
Президент Карпат відзначає той факт, що матч пройшов без жодних ексцесів. «Наш клуб по-особливому готувався до поєдинку, наводив лад на стадіоні і надав командам у розпорядження свої автобуси. За оплату готелів та інші витрати відповідала федерація. До речі, на трибунах зібралося чимало глядачів і в місті цей матч викликав підвищений інтерес. Пригадую також і те, що на той поєдинок було залучено чималу кількість правоохоронних органів», – розповідає Богдан Кобрин.
Підготовка
Напередодні поєдинку на стадіоні Україна команда Анатолія Конькова провела невеличкий збір неподалік Львова. Делегація «синьо-жовтих» базувалася у Родатичах на базі Львівського автобусного заводу, а тренувалася на стадіоні в Комарному, де був непоганий газон. Безпосередньо у Львові в якості місця дислокації українці обрали готель «Дністер».
«Один із перших спогадів про той період – особливе екіпірування, яке нам роздали перед збором, – згадує Іван Павлюх. – Видали сумки, тапки і форму доволі непоганої якості. Щоправда, це не був виключно футбольний комплект. Принаймні, у такій же амуніції ходили наші борці, зокрема, брати Савлохови. Коли ми грали на попередній стадії відбору проти ізраїльтян та грузинів, то «згори» надійшла вказівка – повернути одяг. Коньков почав відстоювати наші інтереси: «Залишіть хлопцям ці «фуфайки!» При тому, що це був змішаний набір з Puma, Umbro і Adidas».
Проблеми з екіпіруванням напередодні гри виникли і в нідерландців, які летіли до Львова рейсом з Варшави. У польському аеропорту загубили багаж кіпера Вілко Доельмана. Становище врятували українці, які забезпечили воротаря рукавицями та бутсами.
Делегацію з Країни тюльпанів очолював Дік Адвокат, тодішній головний тренер національної збірної. Свою присутність у Львові він пояснював інтересом до футболістів усіх збірних своєї країни і бажанням перевірити найближчий резерв. Журналіст «Українського Футболу» Микола Моторний в матеріалі про матч наводить цікавий факт: «На жаль, в Анатолія Конькова було обмаль інформації про голландську команду. Через брак валюти йому не вдалося побувати на жодному матчі збірної Голландії. Навіть українське посольство не зуміло з’ясувати, де гратиме контрольні матчі суперник нашої збірної».
Матч
«Людей на трибунах зібралося доволі багато, а ми ж – молоді хлопці, нещодавно школу закінчили, – згадує Іван Павлюх. – Раніше при такій аудиторії не грали. До того ж суперник був високого рівня. Той же Зеєдорф вже дебютував за Аякс і невдовзі виграв Лігу чемпіонів. Звичайно, голландці були більш технічними, зате ми брали командними якостями. Чи не найкраще у тій грі проявив себе Нордін Воутер – дуже прудконогий хлопчина, який розривав фланг. Клюйверт? Фактурний, високий, але не сказав би, що беззаперечний лідер саме на той момент. Схожа ситуація трапилася і з Шевченком – велика довіра від Конькова посприяла Андрію на старті кар’єри».
«Футболісти Аякса суттєво виділялися, – каже Сергій Романишин. – Мабуть, давалися взнаки різні умови, в яких виховувалися ми та голландці. Попри це, неправильним буде формулювання, нібито вони нас «відвозили». Нідерландці більш технічні, проти них було дуже складно. Однак наша збірна також показала змістовний футбол».
Особливі спогади про 26 квітня 1994-го залишилися в Олександра Паука, відомого львівського журналіста, який на тому матчі був присутній у якості пересічного вболівальника. «Після гри я підійшов до лави запасних, де був присутній Дік Адвокат. Поруч жодної охорони. Наставник нідерландців подарував мені значок і тепло мене обійняв. Ми разом дійшли до підтрибунних приміщень, та, на жаль, я не розумів, про що саме Адвокат розповідає мені», – каже Паук.
Значок від Адвоката – не єдиний пам’ятний сувенір для пана Олександра про той день. «У мене був спеціальний папір з вільними комірками, де залишили свої автографи усі футболісти голландської збірної. Вони були абсолютно люб’язними, поводили себе невимушено і по-товариськи. Коли підписував Патріка Клюйверта на сходах, то він зняв свою футболку і, очевидно, був готовий подарувати її мені, втім я не насмілився взяти такий скарб», – розповідає журналіст.
Щодо самої гри, то Паук відзначає раціональний підхід гостей. «Нідерланди грали від оборони і не особливо форсували події. Пропустили гол, трохи додали в атаці і відразу ж відігралися. Згодом цей сценарій повторився – на влучний удар Шевченка підопічні Адвоката вдруге відповіли голом», – каже пан Олександр.
Програмка
У 90-х львівські Карпати випускали особливі програмки із єдиним зображенням на весь сезон. Оскільки зелено-білий клуб виступив у ролі організатора поєдинку збірних, то й офіційна програмка виглядала так само, як і звична карпатівська на матчі чемпіонату України. «У нас були тисячі бланків-заготовок на весь сезон, – згадує упорядник програмки та клубний прес-аташе Юрій Назаркевич. – У ті часи був зовсім інший друк та слабші поліграфічні можливості, тому ми не могли змінити дизайн».
Знайти зараз інформацію про юнацьку збірну Голландії – зовсім не проблема. У 1994-му такий пошук мав характер підвищеної складності і став завданням «із зірочкою». Не дивно, що у програмці можна знайти Патріка «Клуйверта», а офіційний протокол знайомить нас із Кларенсом «Сидорфом». Коректний правопис прізвищ 18-річних нідерландських хлопців – завдання не з легких.
«Ми опрацьовували усю можливу пресу: від «Українського Футболу» до «Спорт-Експресу», – каже інший творець програмки Юрій Михалюк. – Пощастило, що мій товариш, який не був журналістом, колекціонував не лише українську періодику, а й закордонні журнали. Він мав великі підшивки провідних європейських видань, звідки ми й черпали інформацію про майбутнього суперника збірної України».
До речі, спецкор «УФ» Микола Моторний у репортажі про матч відзначає «чудові програмки», а також додає, що «за кілька годин до початку матчу саме завдяки львівським журналістам Юрію Михалюку та Богданові Люпі вдалося знайти гімн та вишити державний прапор Голландії». Сам звіт про матч від Моторного доволі якісний і вичерпно описує перипетії на полі стадіону Україна.
Гімн
Журналіст Богдан Люпа, тодішній працівник рекламно-інформаційного відділу Карпат, називає цю історію «епічною». «На матч приїхало керівництво Федерації футболу України, а Богдан Кобрин зранку перед поєдинком зібрав усіх на нараді і розподілив обов’язки, – згадує пан Люпа. – Мені випала найцікавіша ділянка роботи – знайти гімн Нідерландів. А це ж 1994-й рік: ні інтернету, ні CD… Кобрин завчасно попередив: «Хто не впорається – кладе заяву на стіл і може гуляти вільно».
Рукописні протоколи диктора стадіону Україна Петра Остапишина
Свої пошуки Богдан Люпа розпочав з радіо – жодних результатів. Далі була бібліотека, де зберігалися фонограми – також безуспішно. «Здається, диктор Петро Остапишин підказав мені про рятівний варіант, – каже пан Богдан. – Звернутися у Львівську федерацію бальних танців. Неподалік центру, на вулиці Зеленій, я знайшов цю установу. «Бальники» брали участь в організації міжнародних змагань і мали таку важливу для мене мелодію. Пригадую, як розшукав чоловіка з магнітолою і програвачем для CD. І саме там на диску я знайшов нідерландський гімн. Я миттю повернувся з диском на стадіон, заніс його у радіорубку, де гімн переписав для трансляції наш радист Сашко Шмитько. Тут вже я видихнув з полегшенням: «Слава тобі, Боже! Місію виконано!»
Учасники матчу – як склалися долі
Тренерські долі наставників обох збірних певною мірою схожі. Дік Адвокат та молодший за нього на два роки Анатолій Коньков фактично тільки розпочинали свою велику тренерську кар’єру. У січні 1995-го Коньков очолив національну збірну, а його нідерландський колега через кілька місяців після львівського матчу поступився разом з Куманом, Бергкампом та Овермарсом у чвертьфіналі Мундіалю майбутнім чемпіонам світу – бразильцям.
У жовтні 2019-го 72-річний Адвокат очолив Фейєнорд, а Коньков після звинувачень у корупції на посаді очільника ФФУ вже давно перебуває за межами активного футбольного життя.
Україна
Головна зірка матчу на стадіоні Україна – Андрій Шевченко – в майбутньому стане ключовою постаттю всього українського і навіть світового футболу. Серед усіх учасників львівської битви до головної команди України доростуть лише кілька футболістів.
Сергій Шищенко зіграє майже півтора десятка поєдинків за «синьо-жовтих», зробить якісну кар’єру в чемпіонаті України (звання найкращого бомбардира, срібні медалі з Шахтарем, а також статус одного з гвардійців ліги) і виграє Кубок України. В’ячеслав Кернозенко зіграє п’ять матчів за збірну, багато років проведе у структурі київського Динамо, однак не зможе витіснити з основи Олександра Шовковського. Шість матчів у збірній зіграє Сергій Задорожний, який найкращі свої роки проведе у Дніпрі, де здобуде бронзу чемпіонату України. Лише один поєдинок за національну команду до активу запише Ігор Костюк, якого називатимуть талантом рівня Андрія Шевченка, втім найкращий період якого припаде на виступи у полтавській Ворсклі. Зараз Ігор Володимирович – перспективний тренер юнацької команди Динамо.
Сергій Шищенко
Володимир Анікєєв не один рік намагався пробитись в головну команду Динамо, однак непогану кар’єру зробив у Маріуполі, де зіграв понад півтори сотні поєдинків за місцевий Металург. Іван Павлюх був ключовим захисником Карпат у середині 90-х, а другу частину десятиліття провів у Дніпрі – на заваді серйозній кар’єрі, як і у випадку з Костюком, стануть травми.
Екзотичним видався футбольний шлях Сергія Романишина, який пробився з Карпатами до фіналу Кубка України, а згодом багато років відіграв у Албанії, де навіть став чемпіоном країни у складі Динамо з Тирани. Протягом останніх двох років Романишин мешкає у Канаді. Вихованець київського спортінтернату Віктор Доценко був запрошений у Карпати Мироном Маркевичем, однак через травми не знайшов себе ні у Львові, ні в Шахтарі, ні у Ворсклі. За Карпати також зіграв майже півсотні матчів Микола Закотюк, для якого особливо успішним періодом можна назвати виступи у тернопільській Ниві та рівненському Вересі.
Андрій Котюк запам’ятався класним виконанням штрафних, бронзою у складі Дніпра, де грав не так часто, і непоганою кінцівкою кар’єри у сімферопольській Таврії. Олександр Воскобойник відіграв трохи менше сотні поєдинків за Шахтар і провів непоганий час у Кривбасі. Олександр Коваленко не знайшов своєї команди, зате пограв за Шахтар, Дніпро, Кривбас і донецький Металург. Наприкінці 2010-го його життя трагічно обірвалося внаслідок самогубства.
Олександр Гуменюк
Олександр Гуменюк навчався в одній групі з Шевченком, Костюком та Анікєєвим, однак розкрився не в Динамо. Спочатку непогано проявив себе у Чорноморці, а потім видав розкішний період у Волині Віталія Кварцяного. Олександр Голоколосов також навчався разом з Шевченком та Ко і вважався талановитішим за Андрія. Однак ті ж таки травми завадили нападнику реалізуватися по-справжньому. Поміж тим, Голоколосов-молодший пограв у Словаччині та навіть за іспанський Альбасете, а тепер працює в селекційному відділі Динамо. Павло Паршин не пробився в основу Динамо, зате став легендою Полісся, де забивав з неймовірною стабільністю. Нині працює таксистом у Житомирі та дуже неохоче спілкується з журналістами.
Нідерланди
У стартовому складі гостей з’явилося відразу три майбутніх переможці Ліги чемпіонів. І якщо Патрік Клюйверт та Нордін Воутер лише одного разу підіймали над головою «вухатого», то Кларенс Зеєдорф робив це чотири рази! Кубок УЄФА з Фейєнордом у 2002-му виграв Патрік Пауве. Через три роки Суперкубок УЄФА з Ліверпулем здобув Будевейн Зенден. А у 2008-му Фернандо Ріксен підняв над головою Кубок УЄФА та Суперкубок УЄФА у статусі гравця Зеніта. У вересні 2019-го Ріксена не стало. Як відомо, футболіст страждав бічним аміотрофічним склерозом близько шести років. Протягом тривалого часу він не міг навіть розмовляти і спілкувався за допомогою спеціальної програми.
Зрештою, не варто вірити в ілюзії – не всі підопічні Адвоката досягли топ-рівня. Ледве не половина заявки збірної Нідерландів – відверті ноунейми. Лише години пошуків у Google дозволяють знайти мізерну інформацію про добру третину суперників українців. Наприклад, воротар Вілко Доельман виступав за юнацькі команди ПСВ і Фейєнорда, тренувався в основі з Ромаріо, проте через серйозну травму у 22-річному віці закінчив з футболом і зараз займається фермерством.
Його колега по амплуа Роді Хоге провів лише один матч в Ередивізії за роттердамську Спарту, та майже всю кар’єру відіграв у нижчих дивізіонах. Не зумів закріпитися у Твенте півзахисник Арно Кнапен, не затримався в Аяксі Мендель Вітценхаузен і кілька років провів у нижчоліговому Гарлемі. Трохи краще склалися кар’єри у Ріка Платвойта, який в елітному дивізіоні грав за Твенте та АДО Ден Гааг, та Мельхіора Шунмакерса, який виступав у Херенвені та Гронінгені.
Чемпіоном Нідерландів з Аяксом у 1996-му став Дейв ван ден Берг, та через брак ігрового часу перебрався в Райо Вальєкано. На початку 2000-х Дейв підписав контракт з Утрехтом, де двічі виграв Кубок Нідерландів та навіть викликався до національної збірної. Ван ден Берг одружився з американкою і завершив виступи у США.
Будевейн Зенден
У ПСВ та Фортуні минула кар’єра Юргена Діркса, який тричі вигравав Ередивізію, а зараз працює в молодіжній команді з Ейндховена. Тоді ж за ПСВ грав Арнольд Брюггінк, який до трьох чемпіонств додав виступи за Мальорку, Ганновер і збірну Нідерландів. На чемпіонаті світу за головну команду країни виступав Денні Ландзат, який до солідної колекції трофеїв додав і виступи за Віган в АПЛ.
Великий шлях у футболі вдався Будевейну Зендену. Навіть якщо не брати до уваги чемпіонства в Іспанії, Нідерландах та участь у трьох великих форумах зі збірною, статус гравця Барселони, Челсі та Ліверпуля – це солідний досвід. Чи не найбільші аванси після Клюйверта та Зеєдорфа у тій команді отримав Нордін Воутер. Однак аяксівський талант, візуально схожий з Руудом Гуллітом, весь свій потенціал вичерпав у 1995-му, коли за рік виграв майже все: Лігу чемпіонів, Міжконтинентальний кубок, Суперкубок УЄФА і чемпіонат Нідерландів. Далі були тільки Сарагоса, Уотфорд, Брага, Анортосіс і Сівасспор. Зовсім не те, на що розраховував «один з представників Суринаму» в нідерландському футболі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
