Ворскла була відмінно підготовленою – Максимов не програв тренерську дуель
Про те, що матч першого кола з його 0:5 і кілометрами вільного простору для киян можна забути, стало зрозуміло вже в перші 10 хвилин. Ворскла щільно пресингувала, залишала мало свободи, вміло переміщалася і створила свої моменти не на контратаках, а у позиційному футболі. Оборона Динамо знову дозволяла вільно почуватися супернику. Головного ворога фанатів і телевізійників Кадара вже немає навіть у запасі, а безпечніше жити зовсім не стало. Куди побіг Шабанов, де був Миколенко, що Пердута залишився самотнім на фланзі у моменті з голом на 1:1? Добре, що Артем почав вирішальну атаку не банальним лонгболом, а мудрим пасом з просуванням. Віталій теж не раз міг ставати асистентом чи автором гола.
За великим рахунком у гостей тільки флангова гра і призводила до загроз. Тривожний дзвіночок всі дружньо проігнорували, а тренерський штаб не підказав. У підсумку Степанюк з другої спроби таки вколотив м'яч головою. Футбол Ворскли простий, але ефективний. Сьогодні полтавський клуб зіграв не як 11-та команда УПЛ, а як Десна, що йде четвертою. Не боялися атакувати, але билися і кістьми лягали у своєму штрафному. Більшість ігрового часу гра велася так, як того хотів Юрій Максимов.
Михайличенко міг бути задоволений по суті лише першою третиною другого тайму. Однак потім пропустили і пішла доволі панічна заміна Дуелунда на Караваєва. Хоча данець брав активну участь у цікавих атакувальних трикутниках з Вербічем та Буяльським. У правого захисника збірної України є свої козирі, однак він потребує простору. Коли Ворскла остаточно повісила табличку «зачинено» над своїм штрафним, від Олександра користі було не так багато, а ще й свої моменти встиг загубити.
VAR і дебютував, і не дуже
Гол Шабанова був забитий з настільки очевидного офсайду, що бігти дивитися повтори не було жодного сенсу. А якихось інших надзвичайно сумнівних епізодів теж не було. Дуже спокійний матч для арбітражу. Так ніби всі боялися повноцінного дебюту VAR і його впливу на темп чи хід матчу. Ця система допомоги рефері добра тоді, коли її не треба піддавати дискусіям. Незриме відчуття суддівської справедливості промайнуло стадіоном Динамо, але ризикувати перевіряти його на життєздатність наразі не було потреби.
Де Пена гру посилив, з Русиним Михайличенко вгадав, а команда єдина
Буяльський, як і на зборах, знову тягне, компенсуючи відсутність Циганкова своїми нестандартними рішеннями, як отой гольовий удар/навіс чи пас під удар, після якого вдалося зіграти на добиванні. Де Пена показав, що вміння віддати останній пас чи блискуче виконати стандарт нікуди не зникло і після заслання в запас. Завівся після перерви Вербіч, нарешті повертаючи нам свою найкращу версію. Коли стало зрозуміло, що Русину проти габаритних центрбеків одному буде складно, Беньямін припинив прямолінійно ломитися лівим флангом, а переходив на протилежний або починав ситуативно грати другого форварда.
Якщо на зборах лівий фланг киян виглядав значно гострішим, то сьогодні гру робили праворуч. Хоча той же Миколенко зіграв черговий крутий матч на атаку. На правий край продуктивно зміщувалися Шепелєв і Русин. Якщо Михайличенку зрадила витримка щодо Дуелунда, то з Назарієм він вгадав. Міг же і Соля випустити, але саме український нападник вміло відкрився і завдав важливого удару перед добиванням на 2:1. Вміння Русина протягнути м'яч також ставало в пригоді. Формально він і Буяльському гольовий пас віддав.
Ворскла, звісно, заслужила компліментів, але й Динамо на перемогу награло: 20 ударів (в 4 рази більше за суперника), 9 влучань у площину воріт (вдвічі більше). Команда Михайличенка нервувала, проявляла агресію доречну і не дуже, а видихнула тільки з голом Вербіча. Шалене святкування показало, що команда єдина і бореться за результат, немов це фінали в боротьбі за Лігу чемпіонів. Такі драматичні та ефектні голи можуть дати необхідний сплеск та впевненість, якої все ще бракує.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
