«Тренер «Динамо» Олексій Михайличенко на десять років старший за cвого колегу з «Дніпра-1» Дмитра Михайленка. Обидва свого часу грали за «Динамо» на позиції центрального півзахисника. Різниця лише в тому, що Олексій потрапив до основного складу лише у 24 роки. А Дмитро у такому ж віці встиг це місце втратити. Тепер вони тренери, яких журналісти та уболівальники гойдають згори донизу в залежності від результату. Михайличенко за півроку встиг побути «надією», «розчаруванням», знову «надією» і знову «розчаруванням». Те ж саме відбулося і з Михайленком, лише тепер його черга бути «надією». У нас нею стає кожен тренер після перемоги його команди над «Динамо».
Гадаю, що після гри між «Дніпром» та «Динамо» слід говорити і думати зовсім про інше — про вкрай низький рівень футболістів обох команд. Ми можемо скільки завгодно робити із них зірок, тим більше, що вони і справді чи не найкращі у нашому чемпіонаті. А потім дивуватися, чому ці зірки не можуть обіграти цілком посередніх суперників у Лізі Європи. Тому що в Європі таких як вони сотні! Доведено життям — жоден український футболіст, крім Шевченка, не став зіркою, граючи за кордоном. Залишаючи Україну в «зірковому» статусі, вони або швидко сідають на лаву запасних, або йдуть у слабші команди, або повертаються назад.
Гра між «Дніпром» та «Динамо» була суцільним набором помилок з обох сторін. Пощастило «Дніпру». Але це не значить, що ця команда краща за «Динамо». Інакше вона не борсалася би у нижній частині таблиці. Таких команд, як «Дніпро», складених із гравців, що колись не підійшли «Динамо» та «Шахтарю» та третьосортних іноземців у нас можна створити скільки завгодно. Аби було бажання і гроші. А далі що? Так, ці хлопці вискочать із трусів, прагнучи довести, що вони не гірші за тих, хто підійшов. А що далі? Майстерності ж нема! Інакше за нашими футболістами черга би стояла, а на трибунах було би не проштовхнутись від агентів із «Ліверпуля», «Баварії», «Ювентуса».
За «Динамо» нині грають найкращі із ще гірших. І причина невдач саме у цьому, а не в майстерності тренерів. Хто винен, що у розпорядженні тренера юнаків загребського «Динамо» Ігоря Йовичевича утричі більше талановитих гравців, ніж у його київського колеги Ігоря Костюка? А у Костюка, поміж іншим, практично юнацька збірна України! Олексій Михайличенко заслужив на критику, це очевидно, але він працює із тими, хто у нього є! Згадайте, з якими гравцями Сергій Ребров виводив «Динамо» із групи Ліги чемпіонів. І подивіться чого досяг той самий Ребров у «Ференцвароші»! Того ж самого, що Михайличенко в «Динамо»!
Тому мені нецікаво сперечатись щодо матчу «Дніпро» — «Динамо». Хоча вилучення головного атакувального півзахисника гостей вже на п’ятій хвилині підштовхує до певних думок. Так, VAR показав, що Буяльський грубо порушив правила. Але ж так у нас грають усі! Якби так само прискіпливо розглядали дії того ж Степаненка із «Шахтаря», то він би жодного матчу не дограв! Я не буду натякати на те, що вилучення зламало гру «Динамо», київська команда має обігрувати «Дніпро» і вдесятьох. Я про інше! Про те, що ймовірне впровадження VAR у всіх матчах призведе до непередбачуваних наслідків. Бо спосіб боротьби за м’яч усіх (!!!) українських футболістів є потенційним вилученням! І вони не винні! Вони не вміють грати інакше! Бо у нас так грати вчать із дитинства! І тому VAR у наших умовах буде лише способом прибрати з поля того чи іншого гравця у потрібний момент!
Повернемося до хорватів. Чи відомо вам, що у футбольному чемпіонаті Хорватії, яка має в десять разів менше населення, ніж Україна, грає у десять разів більше команд, ніж у нас? Так, більшість цих команд представляють маленькі містечка і навіть села. Зате у цих командах грають тисячі футболістів, які формують шалений експортний потенціал країни і роблять її національну команду однією із найсильніших у світі. У нас же за сільські команди Ковалівки, Петрового, Винників грають не місцеві пацани, а ті ж самі списані із «Динамо» та «Шахтаря» футболісти. Коротше, у Хорватії футбол зростає знизу догори, а у нас навпаки!
Можна, звісно, продовжувати витрачати гроші на VAR, що робить федерація, та на безплатних африканців та бразильців, що роблять власники українських футбольних команд. І не думати про те, що футбол у нас вже практично знищений. Можна критикувати Попова, Шабанова, Миколенка, Шепелєва, Сидорчука, Русина, Буяльського та інших та дорікати їхньому тренеру Михайличенку. Але де альтернатива? Нападника Супрягу з партнерами та тренера Михайленка не пропонувати. Бо вони такі ж самі. Просто їм цього разу пощастило»
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
