— Команда готується до матчу з «Олександрією», який відбудеться перед паузою на матчі збірних. Ви не перестаєте забивати, розкажіть, чи готові до нових звершень?
— Готовий. Усі готуємося в звичному режимі. Після вихідних повернулися до тренувань. Готові до гри, адже це останній матч у цьому мікроциклі перед паузою на матчі збірних. Тому готуємося, потрібно перемагати, здобувати три очки й у хорошому настрої поїхати у збірну. А потім знову повертатися до робочого процесу.
— Ви отримали дебютний виклик до національної збірної. Розкажіть, як дізналися і кому першому повідомили цю новину?
— Батькам і своїй дівчині. Дізнався, коли мене додали в групу збірної — адміністратор зателефонував, повідомив, що я викликаний. Чесно кажучи, був трохи в шоці, але це дуже приємні емоції.
— Руслан Нещерет сказав, що першим його привітав Ілля Забарний. А вас хтось привітав у чаті?
— У чаті — ні, там нікого не вітали. Але вся команда привітала мене з дебютним викликом. Дуже приємно, що хлопці так поставилися, підтримали. Повторюся, це чудові емоції.
— Після матчу ви залишалися й додатково працювали над ударами. Наскільки це допомагає покращити завершення атак?
— Не скажу, що прямо відчутно покращує, але ми з хлопцями майже після кожного тренування залишаємося та допрацьовуємо. Мабуть, завдяки цьому виходить забивати й в іграх.
