Книгу, написану двома іспанськими журналістами, Лу Мартіном і Полом Баллусом, на українську мову переклали дві українські журналістки, Христина Домбровська і Яна Дашковська. Організатором перекладу і консультантом став кореспондент FootBoom Нікіта Черняк.
Pep's City розповідає про те, як створювався «Манчестер Сіті» Пепа Гвардіоли: від запрошення самого тренера до підбору персоналу і суперзіркових гравців, що встановили новий стандарт у британському футболі. Книга охоплює три сезони: 2016/17, 2017/18 та 2018/19, які читач може побачити під новим для себе кутом - завдяки ексклюзивним, докладним інтерв'ю та профілям всіх ключових фігур «Сіті», а також внутрішнім історіям про рішення, які сформували склад команди та клубу.
Pep's City буде видана харківським видавництвом «Фоліо» завдяки підтримці букмекерської компанії Parimatch. Для «Фоліо» Pep's City стане третьою книгою про Пепа Гвардіолу: попередні дві були видані у 2018 («Пеп: конфіденційно») та 2019 («Еволюція Гвардіоли») роках.
Олександр Зінченко: Під час читання цієї книги знову пережив деякі моменти! У 23-й главі гравці та тренери пригадують де перебували в момент, коли дізналися, що виграли чемпіонський титул: Лоренцо Буенавентура знаходився в Кадісі, Мікель Артета летів на Майорку, Пеп їхав автомобілем зі своїм сином… А я дізнався про чемпіонство «Манчестер Сіті» в аеропорту!
Пригадую, це трапилося вельми несподівано. Після перемоги над «Тоттнемом» нам надали три вихідних дні, які я вирішив провести в Нідерландах. Буквально наступного дня я очікував на свій рейс, і в цей же час відбувався матч «Манчестер Юнайтед» – «Вест Бромвіч Альбіон» (0:1), який я зі своїм дядьком-агентом Анатолієм Патуком зміг додивитися по телевізору. Вони втратили очки, і ми виграли титул достроково.
Особисто для мене цей чемпіонський шлях не був простим — як і моя адаптація до нової позиції лівого захисника. Все відбувалося поступово, але я намагався швидко засвоювати всі отриманні знання. Тому не можу сказати, що в моїй підготовці є якась особлива таємниця. Мені потрібно було зростати як психологічно, так і фізично — і це те, що я продовжую робити до сьогодні. Приміром, у мене є певний фітнес-план, який я повинен виконувати у тренажерній залі. Зазвичай у ній практично цілодобово перебуває фізіотерапевт, до якого я підходжу і говорю: «Треба попрацювати над цим і тим». Спочатку мені було непросто. Але я дуже хотів грати і взагалі бути в цій команді, відтак усвідомлював потребу якнайшвидшої адаптації.
Помічники Пепа Гвардіоли у цьому дуже допомагали і допомагають. З кожним з них — Лоренцо Буенавентурою, Браяном Кіддом, Мікелем Артетою, — у мене склалися хороші стосунки. Але все ж таки найбільше я хотів би відзначити Мікеля Артету. Цей тренер дав мені дуже багато. Я намагався максимально застосовувати всі його рекомендації. Те, як він проводив час з молодими футболістами після тренувань, дорого коштує. Тому мені було важко з ним прощатися, коли він очолив «Арсенал». Але це життя, і у кожного свій шлях… Артета заслужив це підвищення. Я на сто відсотків у цьому переконаний і бажаю йому всього найліпшого.
Цей період у «Сіті» запам’ятався мені не тільки важкими тренуваннями, але й чудовою атмосферою у роздягальні. В команді є гумор, і ми часто кепкуємо один над одним (це правда, що найчастіше дістається Бернарду Сілві — як і описано в книзі!) Щодня у нас відбуваються якісь суперечки з приводу одягу. Кожен намагається винести «модний вирок» іншому. Якщо комусь не сподобалась твоє нове взуття — стережися! Після повернення з тренування ти можеш виявити його біля смітника або прив’язаним на шнурках до стелі.
Що б я побажав молодим гравцям, які прагнуть грати в топ-клубах Європи? Найголовніше: наполегливо працювати над собою щодня. Просто так само собою нічого не відбудеться. Перебуваючи в «Сіті» я також зрозумів важливість вивчення іноземних мов — це необхідно, якщо ти хочеш грати на серйозному рівні. У кар’єрі гравця бувають ситуації, які від тебе не залежать, і складається враження, ніби світ від тебе відвернувся. Але в такі миті головне не опускати голову і не здаватися. Якщо ти це зробиш, тебе відразу «з’їдять». Слід боротися за своє місце під сонцем.
Я чув, що в оригінальній, іспанській версії цієї книги автори не присвятили мені цілої глави. Я задоволений, що своєю працею і зусиллями змусив їх виправити це непорозуміння в англійській версії!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
