– Ваше життя могло налагодитися у 1995-му, коли вас із Першої ліги запросили на перегляд в київське Динамо. Фантастика?
– У Харкові я не здобув ні грошей, ні слави – а час втратив. Одного разу видав класний матч проти Динамо-2, тому і сподобався киянам. Звичайно, не чекав, коли Олександр Чубаров підійшов і розповів про це. Закріпитися в столичній команді було реально, однак саме тоді замість Йожефа Сабо на кілька матчів призначили Володимира Онищенка. Коли потренувався під його керівництвом, то зрозумів, що не особливо подобаюся цьому тренеру.
– Парадокс полягав у тому, що замість Динамо ви підписуєте контракт з Шахтарем.
– У мене відбулася розмова з Григорієм Суркісом. Він пояснив, що мене готові взяти безкоштовно через кілька місяців, коли закінчиться контракт з Металістом. «Зачекай три місяці і ми тебе заберемо», – сказав президент Динамо. Я поїхав додому і продовжив виступи за Металіст, очікуючи дзвінка з Києва. В одному з матчів ми програли Нікополю – керівництво клубу почало пресувати гравців, мовляв, матч був нечистим.
– Найбільше претензій висловили вам?
– Мене відсторонили. А раніше на зборах я провів хороший поєдинок проти Шахтаря – там якраз Володимир Сальков та Валерій Рудаков почергово команду тренували. Мені запропонували поїхати у Донецьк. Що я мав робити? Чекати гіпотетичного дзвінка від Суркіса?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
