«Коли вже пішов - я розібрався. Зрозумів, що вся проблема і провина на мені. В першу чергу, справа навіть не в адаптації. Я прийшов туди, перебуваючи на топ рівні. Після фіналу ЛЄ я потрапив до четвірки або п'ятірки кращих воротарів Європи. було якесь голосування.
Я відчував себе ідеально, у мене все складалося, кар'єра йшла вгору. Не можу сказати, що гра була ідеальною, але на хорошому рівні. Я розумів, що цей перехід - крок вперед. Але коли я перейшов - мені довелося сидіти в запасі, чекати шансу за рішенням тренера.
Я не зміг прийняти це рішення - це була головна помилка. До мене ніхто не підходив. Багато футболістів, які їдуть за кордон, їм важко перебудуватися.
У нас в Україні іноземців гладять по голівці. А в Європі, навіть Туреччини такого немає. Ти легіонер, у тебе є контракт фінансові умови. Клуб для тебе робить в плані контракту все. Але за тобою не будуть бігати, просити, гладити по голівці. Ти професіонал, повинен виконувати.
Не розумів, що відбувається. Я тренувався, не пропускав між вух, між ніг. Досить добре виглядав. Я задавався питанням, чому я не граю.
На той момент був такий тренер, який не особливо любив спілкування. Чи не його це було. Плюс він не знав англійську, я - турецьку. У нас був перекладач. Через перекладача виливати душу тренеру - як то не дуже. Спілкування не складалося. Через два місяці я задавав питання, що спілкувався з президентом. Якщо я не потрібен - навіщо мене купували.
Був один нюанс, я його не буду називати, щоб це не вважали відмовкою. Відмовок немає. Беру провину на себе, це була моя помилка. У Кубку Туреччини мені дали шанс. Я зіграв невдало. Це наслідок. Я був не готовий до матчу психологічно. Я себе накручував, що не граю, не був спокійний, тому вийшло невдало.
Потім мене знову ставили тільки на Кубок. Був ряд не найкращих матчів. Тренеру видніше. У той час ми виграли чемпіонат. Тренеру немає сенсу міняти переможний склад. Я отримав 4-5 матчів, навіть отримав травму серйозну, мені розсікли голову коліном, зашили в перерві, тому що у нас вже не було другого воротаря.
Потім, коли відновився основний воротар, знову почали ставити його. Я не знаходив пояснення. Воротар, який грав, був з одного міста з тренером. Певне кумівство було. Але це не відмовки.
Якби я добре зіграв в матчах, коли мені давали шанс, все було б трохи по-іншому», - розповів Бойко під час прямого ефіру в інстаграмі УАФ.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
