«Не буду зараз стверджувати, чого саме нам не вистачило в матчі з Італією у чвертьфіналі ЧС-2006 – досвіду, сил, емоцій. Ми програли майбутньому чемпіону світу, хоча на 0:3 точно не заслуговували. Я на поле так і не вийшов. Не пам'ятаю, чому. Так, заважала травма, а там ще в першому таймі тренери зробили дві вимушені заміни. У будь-якому випадку, ми поверталися додому в гарному настрої.
Для мене це був, по суті, вже фініш кар'єри у збірній. У наступному відбірковому циклі зіграв ще один раз, і цей матч, з Грузією, став останнім. Я не робив ніяких заяв, але розумів, що в Україні виросла нова плеяда молодих виконавців. У мене немає відчуття розчарування, що я десь не дограв в національній команді. Все склалося так, як повинно було скластися.
Вважаю, що в збірній я закінчив саме вчасно. Провів там майже 15 років, але ніколи не ганявся за статистикою, не висмоктував її з пальця – навіть не знаю, скільки у мене матчів за збірну. Але кожна гра в її складі ставала для мене подією. Національна команда весь час була у моєму серці і залишається донині. З великим інтересом стежу за тим, як грає нинішня збірна, і завжди за неї переживаю», – цитує Реброва Команда 1.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
