Полтавська «Ворскла» – володар Кубку України-2009 та дворазовий бронзовий призер чемпіонатів України (1996/97 та 2017/18) – розпочала нинішній рік у досить складній ситуації. Якщо раніше клуб перманентно зазнавав таких покарань як накладання трансферного бану, то зараз у лавах «зелено-білих» назріває справжня революція, яка із високою ймовірністю може завершитися або зміною власника, або зникненням «Ворскли» з футбольної карти України взагалі.
Бурхливий розвиток подій довкола «Ворскли» почався буквально в останні декілька днів, хоча певні «дзвіночки» про те, що ситуація може піти десь у подібному напрямку, проглядалися ще наприкінці осені та на початку зими. Але вболівальникам полтавського клубу не хотілося навіть думати, що їхня улюблена команда, яка за підсумками минулого сезону вилетіла з української Прем'єр-ліги, раптом опиниться на межі припинення існування, поповнивши сумний перелік авторитетних вітчизняних футбольних клубів, які наразі існують лишень десь на сторінках історії…
У останній день березня на офіційному сайті «Ворскли» з'явилася інформація про кардинальні зміни, що відбулися у клубному топ-менеджменті. Зокрема, з полтавського клубу було звільнено президента Романа Черняка, в.о. генерального директора Олега Лисака, а також Олексія Філя, котрий лишень зовсім нещодавно заступив на посаду спортивного директора. Також від фактичного управління «Ворсклою» виявився відсторонений Едуард Шалаєв – людина, яка не так добре відома широкому футбольному загалу, але мала вплив на прийняття ключових рішень у полтавському клубі.
Якщо спиратися на дані із відкритих джерел, Едуард Шалаєв через ТОВ «Неомінерали» був кінцевим бенефіціаром, тобто юридичним власником «Ворскли». Хоча неофіційно вся футбольна Україна чудово знала, що реальним власником «зелено-білих» є бізнесмен Костянтин Жеваго, котрий має у клубі номінальну посаду почесного президента. Однак Жеваго наразі перебуває за межами України, а на батьківщині проти нього вже понад рік як запроваджено персональні санкції рішенням Ради національної безпеки та оборони (РНБО).
З недавніх пір ключовою особою у керівництві «Ворскли» став Максим Гарус – людина, призначення якої на пост постійного генерального директора клубу було представлене достатньо мізерним описом його попередніх трудових та ділових заслуг. Зокрема, про Гаруса у комюніке зазначалося тільки, що він «має дві вищі освіти – фінансово-економічну та юридичну, а також значний практичний досвід управлінської діяльності».
Костянтин Жеваго відреагував на те, що відбувається у «Ворсклі», блискавично. Бізнесмен заявив, що нинішні події у полтавському клубі – це ніщо інше як рейдерське захоплення. З його точки зору, звісно ж, оскільки юридичну оцінку тому, що відбувається, вочевидь, у якісь терміни ще належить дати суду. Хоча різних судових позовів та рішень довкола «Ворскли» та «Неомінералів» за останні місяці й без того вистачало. Зокрема, той таки Жеваго поінформував, що наприкінці березня Верховний суд України виніс рішення, згідно із яким й відбулися усі нинішні кадрові пертурбації у «Ворсклі». І пов'язане воно не із самим клубом безпосередньо, а саме з компанією «Неомінерали», колишні власники якої втратили право на керування нею, а водночас – і футбольним активом у вигляді «Ворскли».
Щодо ТОВ «Неомінерали» було запущено процедуру банкрутства, що й уможливило зміну керівництва у «Ворсклі» як підприємстві, підконтрольному компанії-банкруту, керівництво у якій перебрав на себе арбітражний керуючий (ліквідатор).
Відходячи від усіх цих юридичних нетрів, варто відзначити, що Жеваго у своїй офіційній заяві дав зрозуміти, що має намір продовжувати боротьбу. Формально це було озвучено в інтересах «Ворскли», але фактично усі чудово розуміють, що йдеться про щось значно більше – про бізнес-інтереси тепер вже екс-інвестора «зелено-білих».
В той же час, Максим Гарус уже встиг заявити про те, яким бачить найближчий план розвитку (або точніше сказати – існування) футбольного клубу «Ворскла».
«Я перш за все антикризовий менеджер, а «Ворскла» зараз опинилася у такому становищі, коли якраз антикризовий менеджер і потрібен. Я щойно приїхав до клубу, і ще не готовий говорити про майбутню роботу. Але моє першочергове завдання – оцінити стан справ у клубі, насамперед фінансовий. На «Ворсклі» зараз багато зобов'язань, боргів та проблем. І в перші дні на посаді я мушу все це досконало вивчити. Також познайомитися із клубом, колективом тощо. Становище тонке, і зараз продовжується передача справ. Тож конкретніше я зможу розповісти пізніше», – зазначив функціонер.
Щоправда, Гарус розуміє, що «Ворскла» має продовжувати повноцінне функціонування як діючий учасник сезону-2025/26 у Першій лізі. І принаймні до кінця сезону полтавський клуб має намір відіграти усі календарні матчі, згідно із розкладом ліги.
«Наше спортивне завдання – дограти сезон та ставити амбітні цілі. Про амбітні цілі поки що говорити зарано, а ось над тим, аби точно дограти сезон, ми зараз посилено працюємо», – сказав Гарус.
Цікаво, що паралельно з історією появи у «Ворсклі» нового керівництва та відходу «старої гвардії», підконтрольної Жеваго, у ЗМІ з'явилася інформація про те, що незабаром полтавський клуб може змінити власника. І ним нібито може стати американець Майкл Блейзер – засновник та власник корпорації SigmaBleyzer.
Майкл Блейзер народився, виріс та здобув вищу технічну освіту у Харкові. Однак на батьківщині збудувати кар'єру в нього за часів «совєтів» не вдалося, і у 1978 році він емігрував до США, де згодом отримав тамтешнє громадянство. За океаном Блейзер розпочав кар'єру у сфері фінансів та управління, яка за 15 років роботи в компаніях Exxon та Ernst & Young включала різні оперативні, управлінські та керівні посади в Техасі, Луїзіані та Європі.
Саме у Брюсселі в 90-х роках минулого сторіччя Блейзер разом із родичем дружини Валерієм Демою замислився над необхідністю створення власної компанії. У 1994-му ідея втілилася у SigmaBleyzer з офісами у Харкові та Ґ'юстоні. З того часу SigmaBleyzer залучила понад 1 мільярд доларів інвестицій у реалізацію різних бізнес-проектів, у тому числі і в Україні.
Відомо, що компанія Блейзера залучала інвестиції в суднобудівну та машинобудівну галузі України – зокрема, у Севастопольський морський завод, Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів та підприємство «Бердянські жниварки». Потім інвестори перейшли до споживчого сектору, розвивали ринок кабельного телебачення, аграрний сектор тощо.
Безпосередньо із Полтавою, наскільки це відомо із відкритих джерел інформації, Блейзера пов'язують інвестиції у тамтешнє підприємство «Полтавакондитер» (із 2017 року – ПрАТ «Домінік»). Там завдяки інвестиціям з боку компанії американця було збудовано новий виробничий цех.
Про інтерес до професійного футболу з боку Майкла Блейзера раніше не повідомлялося, тож якщо чутки про прихід американця до керівництва «зелено-білих» виправдаються, то це стане ще одним бізнес-викликом для уродженця Харкова. З іншого боку, не схоже, щоб Костянтин Жеваго опустив руки та був готовий так просто попрощатися із «Ворсклою», внаслідок чого на нас, ймовірно, чекає ще багато цікавих інформаційних повідомлень про майбутнє цього клубу.
І, відверто кажучи, простому вболівальнику не так вже й важливо, хто буде юридичним власником «Ворскли». Аби тільки в цієї людини не було проблем із законом і було бажання реально розвивати футбол на Полтавщині – землі, яка традиційно багата на таланти й дала збірній України таких гравців як Руслан Ротань, Олександр Мелащенко, Роман Безус, Павло Ксьонз та інші…
