«Зоря» – «Динамо» – 1:3 (0:0)
«Зоря»: 1. Махарадзе, 18. Тимчик, 20. Абу Ханна, 98. Чеберко, 14. Михайличенко, 21. Іванісеня (4. Цвек, 79), 10. Хомченовський (к), 7. Кочергін, 80. Юрченко (8. Луньов, 84), 28. Громов, 22. Кабаєв.
«Динамо»: 1. Бущан, 94. Кендзьора, 4. Попов, 30. Шабанов, 16. Миколенко, 5. Сидорчук (к, 6. Кадірі, 84), 29. Буяльський (10. Шапаренко, 90), 8. Шепелєв, 11. Цитаїшвілі (15. Циганков, 61), 18. Андрієвський (14. де Пена, 61), 70. Русин (7. Вербич, 61).
Голи: Юрченко (54, з пен.) – Буяльський (71), де Пена (75), Циганков (90+6).
Попереджені: Михайличенко (70), Абу Ханна (90+4), Чеберко (90+4) – Кендзьора (30), Попов (77).
Вилучений: Цвек (83).
Динамо нарешті показало план Б, Циганков ніби не зникав
Матч киян знову, як і проти Олександрії, розділився на дві частини: до 60-ї хвилини і після. Тоді суперник Динамо поховав себе вилученням, зараз усе вирішили заміни Михайличенка. Ви вдумайтеся, Олексій Олександрович випускає тріо на підсилення після години гри! І всі ці люди були вирішальними для перемоги. Не лише вони, але кожен джокер спрацював, і це другий унікальний момент – зазвичай заміни наставника київського клубу бувають або вимушені, або не зовсім влучні, або запізнілі.
Нині ж Циганков почав першу гольову атаку, Вербіч віддав гольовий. Де Пена блискуче реалізував вихід віч-на-віч (показав Русину, як це робиться – Назарій запоров схожий момент до перерви). Віктор сам заробив штрафний, сам реалізував. Циганков ще й пенальті міг заробити, але там, як і в більшості інших суперечливих епізодів навіть відеоповтори не можуть розсудити і показати істину. Віце-капітан зіграв перший матч за майже 100 днів, і ніби нікуди не зникав і не травмувався. Циганков грав натхненно і сміливо, чого в цей день так не вистачало Цітаішвілі. Хоча не забуваймо велику частку чорнової роботи, яку виконував, зокрема, Гіо і той же Русин. Вони разом з Андрієвським добряче вимотали суперника.
Що більше, атакувальне тріо внесло переломну свіжість і дуже позитивно вплинуло на Буяльського та Шепелєва. Останні двоє відчутно ожили в атаці. Замість проблем у відбиванні атак, виснажливого пресингу і позиційних помилок прийшов такий бажаний креатив у центрі та напівфлангах. Середня лінія киян частенько відчуває серйозні проблеми зі стримуванням атак Зорі, Шахтаря і деяких інших команд, однак вона все ще може бути дуже творчою у правильних поєднаннях і конструкціях. Сьогодні кияни спочатку спробували у контроль, а потім зрозуміли, що із Зорею це так не працює, тому добили суперника фактично на контрах.
Зоря симпатична, але до ЛЧ не готова. Навіть до кваліфікації
Віктор Скрипник повторив помилки штабу Михайличенка в київському матчі команд. Тоді Зоря заслужено перемогла, сьогодні могла повторити успіх, але ніяк не відреагувала на зміни. Епізод з голом на 1:1 став наслідком невиправдано високого пресингу Зорі. На цьому в Києві ловили динамівців, тепер ролі помінялися. Коли Бущан вибив круглого за центральне коло, на половині гостей застряли 6 господарів. Пропустити атаку 3 в 3 після простого удару майже від воріт? Георгій, звісно, вразив і здивував у грі ногами, як і Циганков виграним повітрям, але серйозна команда не має права так легко розкриватися. Коли Київ отримує простір, результат не змушує себе чекати.
У матчі проти Шахтаря, який Зоря програла 3:4, ведучи в рахунку 2:0, команда Скрипника могла навіть перемагати і як мінімум не програти, якби не оборонні слабкості та надмірний апетит. Так ні ж, полізли виривати 3 очки і пропустили. Тут було щось схоже. Луганські «мужики» ніяк не перебудувалися, не сприйняли серйозно «погрози» тріденте Циганков – Вербіч – Де Пена, впіймали оманливий кураж. А дарма. Тренерський штаб теж зреагував надто пізно та інертно. Здавалося, що кияни грають у більшості задовго до вилучення Цвека, яке трапилося вже після 2:1.
Дуже кепсько виглядав при обороні Абу Ханна. Можна було його хоч на останні 20 хвилин замінити Вернидубом. Тим паче, що Скрипник запевнив, що причина відсутності Віталія – суто тренерське рішення, план на гру. Німецький захисник програв Шепелєву при другому взятті воріт і просто супроводив Буяльського, коли той зрівнював. Просідала середня лінія. Замінили Іванісеню, який самотужки розривався і не стягував, так Цвек взагалі вилучення і важку травму супернику заробив. Скрипник ніяк не відповів на влучні ходи Михайличенка, і команда посипалася.
Знову ж помітні вади при позиційних атаках. Хвороблива любов до дальніх ударів, коли можна ще покращити позицію, не зовсім вдалі рішення у фінальній третині. Михайліченко, Тимчик, Кочергін і Кабаєв можуть зробити крок уперед, а мозок Юрченка та Іванісені мав би це все збити до купи. У новому сезоні Скрипник спробує ще більше спрогресувати, але в цьому, схоже, вирішальні бої програні. Олександрія і Динамо – з цими командами можна було хоча б внічию зіграти, однак Зоря занадто заграється і повільно вчиться на помилках.
Суддя не зламав гру, але було близько – чи можливий VAR в наших широтах?
Слухайте, оці всі розмови про суддівство сьогодні – просто зайві. Матч видався бойовим, видовищним, з гойдалками, коли ініціативу переходила від однієї команди до іншої. Суддя не призначив пенальті за нібито гру рукою Попова? По-перше, там з жодного повтору не видно навмисного порушення, яке вплинуло на хід епізоду. По-друге, якщо рука й була, а суддя весь такий упереджений, то чому за рахунку 0:0 призначив пенальті? Там момент при такому дуже великому бажанні вже можна було б трактувати як заграний, мовляв, Тимчик після шлагбауму від Шабанова продовжив гру пасом, а Зоря сама втратила м'яч.
Так ні ж. Балакін призначив пенальті у доволі кризовий момент, коли відбиватися видавалося значно простішим завданням по такому тягучому полі, де м'яч котився тільки після дуже сильних ударів. Динамо почало програвати і закрадалися думки, що це вже кінець. А коли Юрченко розстрілював порожні ворота, а кияни ще і ще дозволяли проникати у свій штрафний, про жодні помилки чи суперечливі рішення арбітра ніхто і згадувати не думав. Господарі можуть нарікати передусім самі на себе.
Тому – так, суддя міг не виписати якусь жовту чи червону, міг десь ще помилитися, але він з усіх сил намагався не впливати, не руйнувати гру, і це йому глобально вдалося. Адже вижени він Кендзьору в дуже неоднозначному епізоді, коли поляк пішов у м'яч і потім вже зачепив ногу Богдана Михайліченка (можна до наступного туру сперечатися, чи це пряма червона, чи, скажімо, нормальний підкат, як наполягав Олексій Михайличенко), гра перетворилася б у побоїще. Команди були дуже заведені, а червона Цвеку з важкою травмою Сидорчука це тільки доводить. Був серйозний ризик догравати ще з кількома червоними і значно більшою кількістю важких травм. Хтось хотів бачити постійні сутички, штовханину та істерику гравців з тренерами?
Інтрига знову гасне? Десна виходить на перший план
Зоря програла ключову битву. Так, не війну, але команда Скрипника втратила головне – перевагу за особистими зустрічами над киянами. Тепер потрібно їх або перемагати в Києві, або випереджати. А підопічні Михайличенка на значно більшому ходу. Кияни, наприклад, після потрійної заміни входили у чужий штрафний так само хвацько і нахабно (моментів би і на дві перемоги вистачило), як луганці на НСК Олімпійський. Вони готові тримати удар, хоча тріщали по швах і, здавалося, були близькі до того, щоб розсипатися. Як на Зорю вплине, мабуть, найбільш кризовий період сезону? Це питання.
Двох поразок за 2 тижні і 3 тури при Скрипнику ще не було, а далі ж Десна, якій раз уже програли. Та й перемога далася дуже важко, завдяки голам на 80 і 85 хвилинах. Саме команда Рябоконя може створити певну інтригу. І в боротьбі за срібло (кращі очні зустрічі з Києвом), але швидше в бронзових перегонах. Хоча Чергнігову потрібно ще бити непоступливу Олександрію. Бої між 3 і 5 командами обіцяють бути дуже непередбачуваними. Динамо ж тепер може хіба що саме відновити інтригу в баталіях за місце у кваліфікації Ліги чемпіонів.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
