Дуелунд чи Буяльський – приємна дилема для тренерського штабу
Найкращий матч легіонера за весь час у київському клубі. Мікаель зробив гру, показавши блискучу взаємодію на лівому фланзі з Вербічем і Піварічем, а на правому з Караваєвим. Коли Дуелунд забиває, це переважно переможні голи, такий фокус трапився уже вдруге. Данець ще й пенальті заробив і віддав гольовий асист на Беньяміна, але з мінімальним офсайдом, який угледіла Монзуль після традиційно тривалого перегляду VAR. Міккі виглядає дуже пристойно, і це гравець, який отримав 10 хвилин за 3 матчі після відновлення сезону УПЛ. Проблемою як для Михайличенка з його штабом, так і для самого хавбека є форма Буяльського.
Віталій однозначно виглядає одним з найкращих у команді, граючи на тій же позиції десятки. Забивав у кожному матчі УПЛ після рестарту, класно підігравав партнерам, міг це зробити і на полі Миная, але схибив. Сьогодні наставник киян спробував поєднати їх разом, і це не дуже спрацювало. Схоже, потрібно вибирати когось одного. А як же тут вибрати? Один кращий за іншого. Хоча Дуелунд неодмінно отримає більше часу в УПЛ – Михайличенко останнім часом дуже оперативно реагує на вдалі/провальні ігри своїх виконаців.
Минай дуже хотів, але мало що міг – перший матч «з глядачами» в Україні за 3 місяці
Команда Кобіна сподобалася захмарним бажанням, за яким не встигали ноги і вміння – дуже вже добре підготовлений суперник трапився. Іноді ці очі горіли так, що все переливалося аж за край, коли Циганкова двічі після виходу на заміну боляче били по ногах. Господарі, звісно, не могли тягатися своєю формою. Зате кілька разів вміло ловили на помилках суперника. Нечисленні спроби високого пресингу створювали проблеми Динамо. Коли ланцюжок помилок (Попов погано прийняв, Де Пена не дограв зі своїм опонентом, Караваєва відіграли стіночкою) привів до чудової атаки, виглядало гаряче.
Однак господарі не змогли це розвинути, тож епізод просто потонув у морі інших, менш вдалих. Були й цікаві комбінації, небезпечні постріли, претензії на пенальті (за руку Караваєва цілком можна було призначити) і навіть пізнє влучання у стійку воріт Бойка. Не було тільки прицільних спроб – 0 у графі ударів у площину воріт виглядає дуже сумно. Просто бити доводилося передусім здалеку, а без частих набігів у штрафний розраховувати на успіх можна лише з широчезною посмішкою фортуни.
Команда, що представляє село на трохи більше як 3 тисячі жителів, зібрала на імпровізованих трибунах значну кількість своїх прихильників. Були там і фанати Динамо. Усі, ясна річ, стояли без дотримання будь-якої соціальної дистанції – інакше б місця всім охочим не вистачило. Воно в наших широтак так є – послаблення і скасування карантину люди сприймають як синоніми. І нікого не хвилює, що Закарпатська область встановлює антирекорди за кількістю нових випадків інфікування коронавірусом COVID-19. Ні місцеву владу, ні поліцію, ні мешканців, які чекали цього півфіналу дуже довго. Дай Боже, аби імпровізований перший за місяці в Україні матч з глядачами не завдав нікому з присутніх шкоди і не сприяв новим спалахам.
Михайличенко провів солідну ротацію – 5-й дебютант міг забити, лише 1 провал
Відразу 7 змін у стартовому складі порівняно з матчем проти Зорі. Це було сильно. Не ризикнув тренерський штаб міняти тільки центральну вісь – пару захисників, а також дует хавбеків Шепелєва та Андрієвського, яким фактично немає альтернативи. Олександр не так солідно, як Сидорчук, виглядає у відборі, але класно загострював, віддав гольовий пас. Шепелєв традиційно глибоко опускався і непогано починав атаки, а його швидка заміна, мабуть, насамперед стала наслідком жовтої картки.
Попов і Шабанов також намагалися запускати партнерів уперед дальніми передачами. У Дениса виходило якісніше. В обороні відчувалася нервозність насамперед на фланзі, де Піваріч грав з перших хвилин уперше за півтора року, а Караваєв також відвик. На атаку обидва попрацювали значно краще. В Олександра асист, Йосіп також кілька разів міг відзначитися гольовим пасом.
Каргбо став 5-м дебютантом Динамо, скориставшись тимчасовою зміною правил від ФІФА. Адже раніше Ібра не міг грати, бо його задіяли у двох інших клубах за 1 сезон. Бельгієць сміливо ліз на 2-3 опонентів, сам собі організував момент, однак вийшов замість центрфорварда, а запам'ятався діями переважно на флангах. Його тягне на позицію інсайда, де конкуренція і так шалена. Ті ж Циганков і Вербіч нині створили і мали моментів на декілька матчів.
А ось чи може це бути конкурент навіть для такого Соля, велике питання. Хоча вихід Франа – мабуть, єдине рішення Михайличенка, на захист якого неможливо підібрати аргументи. Один з небагатьох гравців Динамо, який отримує мільйон євро за сезон, отримав благородний асист від партнерів. Та вихованець Реала тепер не забиває навіть з пенальті. Іспанець дуже старався, однак всі його спроби були холостими. По перерві геть розчинився на полі, важко й полічити який це шанс, який Соль загубив.
Якщо Андрієвський показав, що у центрі значно корисніший, ніж ліворуч, то Де Пена підтвердив – правий фланг не його. Карлос традиційно віддав кілька гострих передач і міг забити, але з таким Вербічем може розраховувати хіба на роль джокера. Між іншим, уругваєць, звісно, дуже продуктивний у частині голів й асистів, але саме після виходів на заміну проти втомлених суперників. Коли грає в основі, постійно щось не виходить.
Загалом Динамо доволі легко вийшло у свій 17-й фінал Кубка України, де зустрінеться або з Ворсклою, або з Маріуполем. Лише двічі за всю історію кияни програвали півфінал. Цього разу клас команд був занадто різним, аби Минай хоча б наблизився до того, щоб завдати супернику третього фіаско. Динамо має великі шанси виграти Кубок вперше за 5 років. До слова, фінал не проти Шахтаря трапиться з киянами 14 сезонів потому. У 2006 році динамівці били запорізький Металург.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
