Сьогодні ми розповімо про останню перемогу київських динамівців у головному радянському дербі, яка була здобута 1 липня 1991 року.
Перед початком сезону «Динамо» покинув ряд багаторічних лідерів: Дем'яненко, Литовченко, Яремчук, Рац, Чанов. Під керівництвом Анатолія Пузача, який очолив киян в 1990-му, після від'їзду Валерія Лобановського на Близький Схід, грала молодь, яка досить швидко приміряла лідерську роль. Зокрема, мова про 21-річних Олега Саленка та Сергія Юрана. Причому Юран був близький до того, щоб почати сезон 1991 року зовсім по іншу сторону барикад - в «Спартаку», який якраз свій досвідчений торішній склад зберіг і працював над посиленням. Але, відклавши переїзд до Москви на п'ять років, форвард поки продовжував бути лідером атаки «Динамо».
Обидві зустрічі «Динамо» і «Спартака» в тому сезоні відбулися в липні, і зібрали незвично скромну аудиторію на трибунах - 30 тисяч у Москві та 38 - у Києві. У 1991 році навіть такі знакові дербі не викликали великого інтересу, населенню союзних республік було не до футболу...
За підсумками першого тайму московської зустрічі рахунок не було відкрито - команди розійшлися по роздягальнях, коли на табло залишалися нулі. Але після перерви кияни та москвичі повернулися на поле вже з різним настроєм. «Динамо» стало набагато агресивніше діяти в нападі, і така зміна, схоже, застала господарів зненацька.
«Спартак» не реалізував гольові шанси, а моменти у «червоно-білих» були - Радченко виходив один на один із Кутєповим, не зміг пробити з близької відстані голкіпера «Динамо» Карпін. Динамівці ж, у виїзному матчі приділяючи більше уваги захисту, свої моменти використали завдяки зв'язці Сергія Юрана й Олега Саленка.
На 65-й хвилині Сергій відірвався від захисників і вийшов на ворота «Спартака», відправивши м'яч у сітку після рикошетів від Черчесова та Попова. Наприкінці поєдинку Юран відзначиться ще одним забитим м'ячем, однак той гол не буде зарахований через фол в атаці.
Москвичі намагалися виправити ситуацію, але безуспішно, тоді як ще один прохід динамівців увінчався призначенням пенальті. На 83-й хвилині Саленко заробив 11-метровий і сам його виконав, спокійно розвівши м'яч і Черчесова по різних кутах воріт.
У свою чергу, ворота «Динамо» на замку тримав Ігор Кутєпов. Завдяки його надійній грі, Шалімов не зміг забити з-за меж штрафного, а на останніх хвилинах удар Карпіна пройшов поруч зі штангою - голкіпер киян контролював кут обстрілу.
Перемігши всуху в Москві, динамівці потім мінімально поступилися «Спартаку» в Києві - 2:3. В останній радянської зустрічі команд, яка відбулася менше ніж через місяць, Юран відкрив рахунок, але потім «біло-сині» пропустили 3 голи, на які відповіли одним м'ячем Бориса Деркача.
Останній чемпіонат СРСР київське «Динамо» завершить на 5-й позиції, пропустивши перед собою ще одного представника України - одеський «Чорноморець». А «Спартак» фінішує другим, випередивши киян на 6 очок.
Уже після розпаду СРСР команди чотири рази зустрінуться в Лізі чемпіонів (три перемоги у «Динамо» і одна у «Спартака»), а також 10 разів - у рамках товариських турнірів (тут також перевага на боці «біло-синіх»: +6=1-3).
Чемпіонат СРСР-1991. 17-й тур
«Спартак» (Москва) - «Динамо» (Київ) - 0:2 (0:0)
1.07.1991. Москва. Центральний стадіон ім. В.І.Леніна. 26° C. 30 000 глядачів.
«Спартак»: Черчесов, Ан.Іванов (Попович, 83), Кульков, Попов, Мох, Карпін, Г.Перепаденко, Шалімов, Шмаров, Мостовий, Радченко.
«Динамо»: Кутєпов, Алексаненков, Цвейба, Б.Деркач, Шматоваленко, Ковалець (Юрченко, 73), Анненков, Ю.Мороз (В.Мороз, 55), Саленко, Беца, Юран.
Голи: Юран (65), Саленко (83, пен.).
Попередження: Ан.Іванов (11, навмисна гра рукою) - Б.Деркач (33, удар суперника по ногах ззаду), Юран (88, удар по м'ячу після зупинки гри).
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
