Рахунок не відповідає суті, підопічні Каштру погралися з киянами, виглядало знущанням
Ось ви як думаєте, Піваріч просто псих і ні з того ні з сього вирішив убити Патріка? Нічого подібного. Той фол і вилучення стали ідеальною ілюстрацією матчу, точніше мук і немічності одних і пляжного настрою інших. Бразильський хавбек, який на фоні візаві виглядав гравцем космічного рівня грандів з топ-чемпіонатів, напрочуд красиво знищує Шапаренка, а далі від безсилля отримує по ногах. «Мистецтво», – аплодує Алану в Інстаграм сторіз після гри головний скаут Шахтаря Жозе Боту за гол і цей обіграш. Ніби старі чемпіони згадали свої золоті часи і вийшли куражитися проти дітей. На якомусь дивовижно пішому рівні.
Шахтар ну дуууже не хотів. Принизити чи розгромити суперника команда Каштру могла би, але навіщо? Їм ще в Києві довго грати в ролі номінальних господарів. Але навіть проти такого немотивованого суперника, який не бажав вмирати у спеку, Динамо не могло абсолютно нічого. Поки «гірники» вже геть не почали ходити. Це було якось аж надто непристойно. Господарі виглядали настільки слабко, що супернику було шкода їх добивати.
Дві помилки Трубіна, не зовсім впевнена гра дебютанта Вітао та досвідченішого Матвієнка, втрата позиції Степаненка – ось вам й інтрига на рівному місці. Та коли вийшли «дорослі», трошки підкрутили яскравість зображення і звук, гру було завершено блискавично швидко. Асист стоячи від Тайсона, який вирішив долю матчу, став вердиктом київській системі. Команда, яка найчастіше в УПЛ стріляє по воротах (504 до гри, в середньому 18 за 90 хвилин), поступилася за ударами (8:12) Шахтарю, який пробиває тільки 14,1 разу.
Динамо не безнадійне – несподіваний дебютант і ще 2 позитиви
Навіть у сезоні 2013/14, коли Київ фінішував 4-м, не програли аж 8 разів за чемпіонат. Щоправда тоді було 28 турів, а зараз зіграно 29. Динамівським антирекордом залишаються 8 поразок з УПЛ 2012/13, повторені зараз. Фактично і перевершені, адже тоді «впоралися» за 30 матчів, зараз дещо швидше. І це без Металіста і Дніпра, які мали шалені фінансові можливості, а з Десною та Зорею їх порівнювати взагалі недоречно. Саме в той же провальний період 2012-2014 Шахтар досягнув своєї рекордної серії перемог над Динамо в УПЛ – 5 за 3 роки.
Загалом в усіх турнірах поразки киян тоді тривали 7 матчів. Поки не прийшов Сергій Ребров і за місяць після призначення не обірвав катастрофічну серію перемогою в Кубку України. Символічно, що до тих масових поразок мав певну причетність і Олексій Михайличенко як один з членів тренерського штабу. А за суботнім Класичним невеселим поглядом стежив той же Ребров, тільки тепер у зовсім іншій ролі. Якщо Динамо про кваліфікацію Ліги чемпіонів тільки мріє, то Станіславович уже там завдяки другому поспіль золоту з Ференцварошем.
Окремих киян за їхні старання було шкода. Дебютант Олександр Сирота в центрі оборони бився за себе і того хлопця (Кадірі знову не вразив, а його гандбол цілком міг би привести до другої жовтої, Романов пошкодував червоної). І тут мова не тільки про розкішний гольовий пас, ніби Кадар у найкращій формі. Саме щодо оборонної гри питань найменше серед усіх захисників. Ну, не навчають динамівців оперативно реагувати після відскоків. А так все дуже гідно. Не Кадірі, який чомусь вибігав при другому взятті воріт у центр поля... накривати Патріка, після чого Алан з допомогою Маркоса Антоніо у 2 паси відрізав 6 киян, організувавши вихід 4 на 3.
Цітаішвілі, як міг, намагався замінити Циганкова. Двічі запоров моменти слабкості і розслабленості суперника в першому таймі, а по перерві вже покарав навісом, після якого забив Вербіч – це чи не єдиний епізод за всю гру, в якому словенець і Шапаренко зробили свою справу. Гіо тягнув м'яч, обігрував, пробивав, завів команду в безнадійний момент. Може, мав би краще зреагувати на ривок Патріка, який приніс гостям перемогу, але там і Кадірі невідомо чим займався, і Кендзьора пасивно грав з Тайсоном.
Відразу після цього одного з найкращих динамівців замінили на Караваєва. Збіг? Для порівняння Каштру ж не зняв Трубіна та Вітао, а навіть похвалив їх. Є від кого повчитися роботі з молоддю, щоб не було, як з Шапаренком, якого «вихователі», схоже, остаточно змусили боятися своєї тіні. Цікаво, що це саме Цітаішвілі, мабуть, найчастіше з динамівців змушував суперників займатися неприємними справами: бігати в спеку без м'яча. Суб'єктивні відчуття, але Гіо дійсно було не байдуже, чого важко сказати про багатьох його партнерів. Звісно, цей 19-річний вінгер все ще далекий від зразкової гри, однак навряд чи ідеал можливий без десятків матчів спроб і помилок. Той же Патрік дуже довго йшов до такої гри, як сьогодні.
Ще одна світла пляма – Де Пена. Неймовірно продуктивний гравець, хоч і не без браку, якого іноді аж надто багато. Але! Карлос забив уже 10-й м'яч за Динамо в УПЛ, у поточному сезоні в нього 9 голів і 6 асистів, 15 балів. Головний конкурент Вербіч відстав мінімально: 11 плюс 3. Однак є велика відмінність – Беньямін отримав на понад 900 хвилин більше (це добрих 10 матчів ігрового часу!), а результативних дій навіть менше виконав. Уругваєць, якщо хто не забув, приніс і останній трофей Києву – Суперкубок України – своїм дублем асистів. А ще саме Де Пена віддав золотий гольовий пас на Попова, коли також били Шахтар у Кубку.
А може, це Михайличенко бере приклад з Ворскли?
На цьому все. Решта 12 футболістів Динамо зіграли нижче своїх можливостей. Таке враження, ніби сподівалися на те, що новоспечений чемпіон сам подарує їм перемогу, але такі ігри були можливі в часи Фонсеки, а з Каштру 4 матчі в чемпіонаті = 4 поразки. Бойко не виручав ще більше, ніж Бущан, навряд чи Денис скористався шансом виграти конкуренцію за посаду №1. Сидорчук невдалим прийомом привіз гол. Кадірі знову діяв тактично неграмотно, хоч і не помилявся так ганебно, як з Десною. Кендзьора не міг впоратися з Болбатом, що вже казати про Тайсона. Піваріч ніби не наварив у захисті, але таке вилучення... Плюс це далеко не Миколенко в атаці. Шапаренко не впорався з роллю Шепелєва як зв'язки між лініями.
Середня лінія загалом пропускала дуже багато передач, Антоніо і Патрік володіли нитками гри безроздільно і часто одним лінивим рухом ноги залишали за лінією м'яча по 3-4 суперники. Відтак Буяльський застряг десь у «вічній» напівпозиції без м'яча, як і той же Русин, і їх особливо винуватити немає сенсу – свій момент для Цітаішвілі після подачі Піваріча вони створили, але Гіо вирішив не бити, а повторити гол з травневого Класичного. Вербіч не дарма так виціловував чемпіона світу за гольову подачу, на своїй рідній позиції лівого вінгера розчарував.
Такого рівня індивідуальних і командних дій ніби й недостатньо навіть для боротьби проти Зорі та Десни за друге місце. З іншого ж боку суперники також не завжди тішать стабільністю і якістю, тому спокійно можуть подарувати Динамо втрачену нині ініціативу в битві за ЛЧ. Проблема команди Михайличенка, що двоє з трьох гравців, які заслужили добрих слів – це молодь з середнім віком 19,5 року, а третім виявився вічний запасний Де Пена. Може, це пан Олексій взяв приклад з Ворскли, яка перед фіналом Кубка України (вже в цю середу, 8 липня) виставила 18-річну юнь з дубля на Львів. Тільки наставник Динамо не молодь випустив, а команду, що просто виглядала так, ніби для неї гра з Шахтарем – другорядна ноша перед головним двобоєм сезону.
Коноплянка все ще має це відчуття в ногах, півзахист Шахтаря – пісня, а Ісмаїлі ніби на обох флангах
Алан Патрік – безумовний гравець матчу. Важко зрозуміти всю ту істерію навколо Тайсона. Ну, віддала людина поміж ніг Кендзьори, який навіть не думав атакувати, а просто виявився паралізований страхом фол заробити чи викинутися на суперника. Це геніальний футболіст, який може собі дозволити безболісні відкриті конфлікти з керівництвом, Степаненком чи Тете. Та шедевральним цей момент зробив не Тайсон, а Патрік. Який ривок з-за спин своїх же, які набігали на ворота киян! Яка реалізацію буліта. А пас, яким неодноразово відрізав ледь не півкоманди суперника.
З таким Аланом будь-які спроби високого пресингу завершувалися тільки блискавичними контрвипадами. Неймовірний у виводі м'яча від своїх воріт, ідеальний у поєднанні з Маркосом і Степаненком. Він керує грою і страхує більшість можливих варіантів, підказуючи партнерам і читаючи епізоди. Один з ключів до перемог в єврокубках і УПЛ. В активі Патріка 7 голів і 7 асистів, він відзначався результативними діями в кожному з турнірів сезону, який став для бразильця піковим – ніколи ще в Шахтарі не був настільки крутим і вирішальним, і навіть на батьківщині не мав таких показників. Особлива подяка за це має бути адресована саме тренерському штабові Каштру.
У цей вечір заграли навіть Болбат на найменш звичному лівому фланзі, а також його партнер Коноплянка. Переміщення і взаємодія Алонсо, Патріка, Мораєса та Соломона з підключеннями Степаненка створили їм нагоду для бенефісу. Фланг Кендзьори тріщав, Цітаішвілі не міг один підстрахувати, а Кадірі, Шапаренка і Сидорчука відігравали з легкістю, яку неможливо ні зрозуміти, ні пробачити. Якщо до топового Додо праворуч ми вже звикли, то Болбат зіграв так, ніби Ісмаїлі нікуди не зникав.
Ну, і Коно. Віп-фанат Шахтаря Бєдняков затролив його після відзначання золота, мовляв, екс-дніпрянин святкував так натхненно, ніби встиг оформити хет-трик у ворота Динамо. А Євген взяв і поклав голасо зі згадкою про зниклий легендарний клуб, за який колотив такі пачками, зокрема, в Лізі Європи. Перед тим Коноплянка з легкістю розхитав Кендзьору і подав, після чого Степаненко зробив уже все сам – відібрав, «асистував» рикошетом і добив. Згадаймо, що саме 30-річний український вінгер виконав вирішальний асист у феєричному матчі проти Зорі, коли Шахтар відігрався з 0:2, а потім і 3:3 перетворив у перемогу. Добряче попсував життя головним претендентам на кваліфай-раунди ЛЧ!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
